Презентація на тему:
1914-1939

Робота Учениці 10 класу Нижньоторгаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Самчук Дар’ї

Війна не принесла Румунії лаврів звитяжця: більшу частину території було окуповано, значно погіршувалося економічне становище, загострилися соціальні суперечності. Нерозв'язаність земельного питання негативно позначилася на політичній стабільності та економічному розвитку країни, основою господарства якої було сільськогосподарське виробництво. Показовим щодо рівня розвитку Румунії було те, що 80% населення країни жило в сільській місцевості.

Гіркота військової невдачі була підсолоджена суттєвими територіальними надбаннями: у грудні до Румунії було приєднано Трансільванію. У Бессарабії 1917 р. парламентський орган під назвою “Стафул Церій” проголосив Бессарабію “Молдавською Народною Республікою”. Згодом молдавський парламент запросив у Бессарабію румунські війська, які впродовж грудня 1917 – лютого 1918 рр. зайняли всю територію. На початку квітня 1918 р. було проголошено об'єднання Бессарабії з Румунією.

У листопаді 1918 р. Румунія включила до свого складу Північну Буковину з м. Чернівцями. Зазначені події істотно збільшили у країні відсоток нерумунського населення. У підсумку, після війни територія Румунії збільшилася з 131,3 до 295 тис. кв. км, а населення – з 6,7 до 18 млн чоловік. Повіт Префект Волость Місто Село Селяни Примар Примар Старшина

Нову Конституцію Румунії було прийнято у березні 1923р. Відповідно до неї країна проголошувалася конституційною монархією, запроваджувалося загальне виборче право, яке враховувало ценз осілості, закріплювалися свобода слова, мітингів, зборів та інших політичних і соціальних прав. Згідно з Конституцією особи без постійних занять, до яких, наприклад, відносили циган, деякі національні меншини, сільськогосподарські робітники та жінки виборчих прав не отримали.

Розподіл влади в Румунії Виконавча влада (уряд) Законодавча влада (двопалатний парламент) Судова влада Король Уряд Відповідає за: Політику; Виконання покарань; Громадянські справи. Збори Сенат депутатів Здійснюють контроль за діяльністю органів виконавчої влади. Касаційний суд і Юстиція Контроль за дотриманням конституції усіма гілками влади, організаціями і громадянами

Посилення правих політичних сил у Румунії збіглося з “династичною кризою” в країні. У липні 1927 р. помер Фердинанд і його місце мав посісти старший син Кароль. Проте ні для кого не становили таємниці диктаторські наміри та вади принца, а тому Фердинанд заповів трон своєму шестирічному онуку, сину Кароля Міхаю. Через малолітство короля при ньому було створено регентську раду. Король Фердинанд І Король Кароль ІІ

Тим часом румунські послідовники Б. Муссоліні та А. Гітлера у 1931 р. об'єдналися у партію – Залізну гвардію і почали реально претендувати на владу . Наприкінці грудня 1933 р. у результаті терористичного акту залізногвардійців загинув прем'єр-міністр І. Дука, який дотримувався проантантівської орієнтації. Це стало сигналом до посилення авторитарної влади.

На внутрішню ситуацію в Румунії значний вплив справляла міжнародна ситуація в Європі. Країна була багата нафтою, а відтак становила інтерес для держав, що форсовано готували свої армії до майбутніх баталій, зокрема Німеччина та СРСР. До того ж Бухарест постійно перебував під тиском СРСР, який вважав Північну Буковину та Бессарабію “споконвічними російськими землями”. Проте зі зближенням СРСР та Німеччини шанси Румунії на те, щоб зберегти і нафту, і Північну Буковину та Бессарабію, ставали примарними.

Оскільки курс Кароля на зближення з Німеччиною не убезпечив країну від територіальних втрат, то монарх був змушений звернутися по допомогу до генерала Й. Антонеску. Останній через своє негативне ставлення до короля перебував на той час у засланні в одному з монастирів. Й. Антонеску висунув вимогу – зречення Кароля, яку було прийнято, і його було призначено прем'єр-міністром з надзвичайними повноваженнями. На початку вересня 1940 р. Кароль ІІ зрікся престолу на користь свого сина Міхая й залишив межі Румунії.

Йон Антонеску(1882-1946) – румунський диктатор у 1940-1944 рр. Народився в Пітешті. Був професійним військовим, брав участь у Першій світовій війні. Після війни продовжував стрімко просуватися драбиною військової кар'єри. У 1933 р. його було призначено начальником генерального штабу румунської армії. У 1937-38 рр. обіймав посаду міністра оборони. Після Другої світової війни був засуджений як воєнний злочинець. Й. Антонеску і А. Гітлер

1918 р. – приєднання Бессарабії та Північної Буковини до Румунії 1923 р. – прийняття Конституції Румунії 1930-1940 рр. – правління короля Кароля ІІ 1940 р. – вступ на престол короля Міхая І 1940 р. – встановлення диктатури Й. Антонеску.