Презентація на тему:
Гімн материнської любові

Гімн материнської любові У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим Т. Шевченко

Як часто ми повторюємо ці слова: у час великої радості й душевного смутку, у щоденному спілкуванні й у сні, коли нам невимовне боляче. Повторюємо їх як молитву, звертаючись до самої найдорожчої на землі людини - матері. Мама, мамочка, матусенька…

Проходять роки, виростають діти, сивиною покривається материнське волосся, легенькі зморшки залягають біля її лагідних очей. Старіють матері, але ніколи не зістариться материнська любов, бо вона - незрадлива і вічна. Ніякі морози не вистудять її з неньчиного серця, ніяка спека не висушить, ніякі вітри не понесуть її у незвідані далі, бо немає на світі такої любові, як любов матері до своєї дитини, і незалежно, яка це дитина — маленька чи велика, теплота материнського серця грітиме її все життя.

Мабуть найбільше пісень складено про маму, їй присвячували свої поезії Т. Шевченко і В. Симоненко, А. Малишко і В. Стус, Д. Павличко і Б. Олійник

Цінність материнської любові у мистецтві Мати  сіяла  сон                під  моїм  під  вікном, А  вродив  соняшник. І  тепер:  хоч  буран,  хоч  бур’ян  чи  туман, А  мені  –  сонячно. Мати  сіяла  льон              під  моїм  під  вікном, А  зійшло  полотно. І  тепер:  хоч  яри,  хоч  вітри  крізь  бори,   А  я  йду  все  одно. Мати  сіяла  сніг,                  щоб  він  м’яко  –  до  ніг, А  вродило  зілля. І  хоч  січень  січе,  а  мені  за  плечем Журавлі  журавлять. Однією із провідних тем творчості Б. Олійника є тема жінки-матері, як символу всього доброго і чесного на землі. Такими є вірші та поеми "Мати сіяла сон", "Мати", «Пісня про матір» Поезії про матір склали окрему книгу "Сива ластівка" (1979). Тема любові до матері, непоправного болю утрати, вірності її світлої пам'яті звучить у циклі віршів "Сиве сонце моє" (1978). Борис Олійник

Рідна мати моя, ти ночей не доспала, Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала... Тема матері — наскрізна у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов'язане з образом матері, яка навчила його добра, краси, любові до людей. «Пісня про рушник» — це данина подяки й любові народного поета священній пам'яті Матері. А. Малишко змушує кожного згадати своє дитинство, прощання з батьківською хатою, материнську тривогу за долю своєї дитини Вічна материнська любов у поезіях А.Малишка

«ЛЮБИТЬ ЛЮДЕЙ МЕНЕ НАВЧИЛА МАТИ…» В.СИМОНЕНКО Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні, Танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір’ям, Лоскотали марево золотим сузір’ям. Творчість Василя Симоненко виділяється яскравим світлим променем на тлі поезії шестидесятих років. Одним із найпопулярніших віршів В.Симоненка, який став справжнім поетичним шедевром, є його вірш «Лебеді материнства». Незвичайна, романтична навіть сама назва твору. У центрі уваги автора — мати. Найкраща, наймиліша, найрідніша у світі! Вона завжди в турботах і клопотах про своїх дітей. Це її добре серце, невтомні руки роблять наше дитинство щасливим, схожим на дивну казку, повну чарівних видінь.

Мати – найсвятіше…

Презентацію підготували: Люта Евгенія Володіна Вікторія Коробов Володимир 10-Б клас ЗОШ№ 23