Презентація на тему:
Діти війни

Діти війни

В той сонячний літній ранок 22 червня 1941 року люди займалися звичними справами

Ніхто не підозрював, що приємні клопоти, жваві ігри дітей і багато життів перекреслить одне страшне слово…

Війна!

Все починалося з грому небесного, Такого жорстокого, такого нечесного. Із ненависного, злісного грому, Який на світанку вигнав із дому... А небо світле закрили чорні хрести! Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!.. Крізь руки у двір гусенята малі... І кров на травиці... І кров на землі...

У цілого покоління, народженого з 1928 по 1945 рік, вкрали дитинство

Їх виховала війна…

Фашисти нищили все на своєму шляху, були безжалісними і жорстокими

Немічні, діти та люди похилого віку жили в землянках та під відкритим небом

Війна зривала людей з родинного гнізда, гнала довгими дорогами страждань і смерті..

Ті, хто лишився на окупованій території, зазнали страхіть, болю і страждань… Батьки багатьох дітей загинули на фронті, а матері - від голоду і бомбардувань, від куль.

Діти також були жертвами нелюдів : їх закатовували

…або вони ставали каліками на все життя.

У кращому випадку дітей, що залишилися сиротами, чекав дитячий будинок

… в гіршому – вони ставали в’язнями концтаборів

« Для відбору німці ставили планку на висоті 120 см. Всі діти, які могли пройти під цією планкою, відправлялися до крематорію. Знаючи про це, діти витягувалися як тільки могли, піднімали вгору голівки, стараючись потрапити до групи тих, кого залишають в живих...» Свідчення професора терапевта Бертольда Е.

Дорогий, добрий татусю! Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць.   Це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. Її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала — ось її останні слова: «Ви не залякаєте мене побоями.   Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть» І офіцер вистрелив мамі в рот... Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню.  

Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров — мені відбили легені. ...я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу.   Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті з «Розою» і «Кларою» — так зовуть свиней. Так наказав барон. «Рус була і буде свинею», — сказав він.   Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал.   Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...   Твоя доня, Катя Сусаніна»

Таня Савичева – маленька дівчинка,яка була свідком смерті всіх своїх рідних, і сама також останньою померла від голоду Не кращою була і доля тих дітей, які опинилися у блокадному місті Ленінграді

Багато дітей ставали справжніми патріотами. Хлопчики та дівчатка йшли на фронт у військові частини, ставали синами та доньками полків. Вони були розвідниками і зв'язківцями, сестрами милосердя і підривниками.  

  За покликом юних сердець ставали підпільниками, партизанами, щоб помститися ворогові за смерть батьків та братів, за наругу над матерями і сестрами, за спалені домівки, за всі нелюдські злочини фашистів. Вони гинули в боях, їх катували гітлерівці, але юні герої не здавалися.  «Дорогі батьки! Пишу вам останню свою записку. Помилування не чекаю... На слідстві я тримався спокійно... Протягом чотирьох з половиною годин били тричі. Били гумою, грабовою та залізною палицями по жилах. Після цього я погано чую. Ті, хто був у моїй групі, зараз на волі. Ніякі тортури не примусили назвати їхні прізвища. Я не боюся смерті, помру, як належить патріоту Батьківщини. Перемога буде за нами. Яша» Передсмертна записка юного одеського підпільника Яші Гордієнка, який був закатований фашистами у 1942 р.  

Великі подвиги творили юні в роки війни. Багато дітей удостоєні високих урядових нагород. Партизани: українець Валя Котик, росіянин Льоня Голіков, білорус Марат Казей - посмертно удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Пам'ятники юним героям піднялися в Шепетівці на Хмельниччині, в Новгороді та в Мінську.  

Діти в тилу: замість батьків 29 травня 1942 року ЦК ВЛКСМ звернувся до учнів із закликом: поряд з батьками та матерями працювати для фронту. На цей заклик учні відповіли активною участю у всіх патріотичних рухах.

Іноді доводилося працювати для фронту цілодобово. Діти вірили, що їхня праця не марна, вона - для перемоги.

Далеко в минулому ті страшні події. Ось уже 65 років як закінчилася війна, але ми повинні пам’ятати , що ясне та мирне небо над нами, спів солов’я та ласкаве сонечко, яке щоранку піднімається із-за обрію і зігріває нас – все це завдяки тим, хто, не шкодуючи свого життя , виборов для нас щасливе майбуття. Вічна слава загиблим і шана живим.

Автор презентації вчитель початкових класів Христофорівської середньої загальноосвітньої школи I – III ступенів Дніпропетровської області Криворізького району Черепанова Таміла Миколаївна с.м.т. Христофорівка Тел.0982557210