Презентація на тему:
Володимир Винниченко

«Федько-халамидник» Володимир Винниченко Вчитель: Лісняк Оксана Миколаївна

Раптом виринуло щось таке дуже, рішуче, мускулисте, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками . І відкіля ти такий узявся? – хочеться по кожнім оповіданні запитати у добродія Винниченка Іван Франко

Ознаки оповідання : невеликий епічний твір, в якому зображується якась подія з життя головного героя зображення однієї події з життя головного героя; невелика кількість дійових осіб; нетривалий час дії; невеликий обсяг; прозова форма. Оповідання -

“Федько-халамидник” оповідання

Федько навіть груди підставляє, так наче йому тільки того і хочеться, щоб його вдарили каменем. Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають. Федько вмить зривається з місця, налітає на Спірку, ловко підставляє ногу й кида його на землю. Тут же підскакує до Стьопки, хапа нитку і рве її до себе. Нитка тріскає, а Федько вже намотує нитку і йде додому. Вигляд у нього гордий!... Але, буває, візьме і зробить несподіване: вертається і віддає змія.

А Федькові ввечері вже прочуханка. Але й тут Федько не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіщає, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би пари з уст, сидить і мовчить. Приходить тато з роботи. Він стомлений і сердитий. А мати розповідає. Правда то?- питає батько. Правда,- тихо відмовляє Федько. Скидай штани!... А кляте ж яке! – сплескує руками мати. – Хоч би попросило тата, хоч би заплакало. Камінь, а не дитина, сибіряка якийсь…

Федько, справді, щось незвичайне виробляв на річці. Здавалось, ось-ось налетить на нього ота кучугура криги, зітре, зімне й сліду не зостанеться од комашинки-хлопчика… Толя аж задихався, дивлячись, як Федько перебирався по крижинах… Толя взяв палицю й пішов на кригу… Люди на березі хвилювались, радились, кричали і не знали, що робити… Держись, Только! Я зраз буду коло тебе, - крикнув Федько, стрибнувши на крижину… Федько перескочив, перебіг на край своєї крижини і вперся палицею на сусідню купу льоду. Крига зашаруділа й підсунулась до Толі: Тепер переходь сюди! Ну от бачиш… Федько перебіг на другий кінець крижини і тільки хотів упертися палицею в дно, як крихка крижина розламалась надвоє, і Федько зник з льоду… Толя з жахом задирав голову то до мами, то до папи й жалібно говорив: Я не винен, я не винен… Я не хотів іти, а вони мене потягнули на річку. А потім Федько узяв і пхнув мене на кригу… Спитайте всіх… Я не винен… Толин батько подивився на Федька і спитав: - Федьку, я вірю тобі, я знаю, що ти ніколи не брешеш: ти потягнув Толю на річку?... - Потягнув…

А через три дні Федько лежав мертвий. Разів зо два він приходив до пам'яті, питав, чи били Толю і знову падав непритомний. На четвертий день Федька ховали. На кладо-вище йшли всі хлопці зо всіх сусідніх вулиць і плакали навзрид. А Толя тихенько виглядав із вікна, бо йому було цікаво подивитись, як будуть ховати Федька-халамидника. Коли Федькова труна сховалась за рогом вулиці й не було вже нікого видно, Толя перекрутивсь на одній нозі й побіг гратися з чижиком, якого забрав у Федькової матері, бо він його виграв у Федька.

Доведіть, що Федько Чесний Благородний Любить своїх батьків Порядний Розбишака, “зірви голова” Готовий завжди допомогти Сміливий Ніколи не видасть товаришів

Характеристика персонажа: Хто він є? Який його зовнішній вигляд? Які він має риси вдачі? Розповідь про вчинки та поведінку персонажа. Його ставлення до інших дійових осіб. Передай власне ставлення до персонажа.