Шевченко. Версія 1
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Тара с Григо рович Шевче нко, відомий також як Кобза р. Народився 25 лютого (9 березня) 1814, с. Моринці, Київська губернія,помер — 26 лютого (10 березня) 1861, український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф. Тарас Шевченко – це людина, яка змінила світ українця назавжди.
Народився у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині село Звенигородського району Черкаської області) в закріпаченій селянській родині Григорія Івановича Шевченка та Катерини Якимівни Бойко козацького походження. Згідно з родинними переказами його діди і прадіди козакували, служили у Війську Запорізькому, брали участь у визвольних війнах і повстаннях, які відбувалися в Україні XVII–XVIII ст. Ці повстання були жорстоко придушені і нормальне суспільне життя у регіоні Черкащини, Полтавщини, Київщини, Брацлавщини, Чернігівщини на тривалі роки було порушене. Основна частина місцевого населення була закріпачена і зубожіла.
а Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти в місцевого дяка Совгиря. У той час ознайомився з творами Григорія Сковороди. В період 1822-1828 років він намалював «Коні. Солдати» (цей твір не знайдено). 29 січня (10 лютого) 1823 року його старша сестра і нянька Катерина вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви. 20 серпня (1 вересня) 1823 року) від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина, й 7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом.
22 червня (4 липня) 1824 року народилася Тарасова сестра Марія — від другого шлюбу Григорія Івановича. Тарас чумакував з батьком. Бував у Звенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кіровоград). 21 березня (2 квітня) 1825 року від тяжкої праці на панщині помер Григорій Шевченко, і невдовзі мачуха повернулася зі своїми дітьми до Моринців, а Тарас пішов у найми до дяка Петра Богорського, який прибув із Києва.
КОБЗАР Книга “Кобзар” - це найкращий витвір мистецтва Тараса Шевченка. Це найкращий подарунок для нашого народу від великого поета усіх часів.
Заповіт Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори — Все покину, і полину До самого Бога Молитися... а до того Я не знаю Бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом. «МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ...» Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру. І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. І не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: — Молись, Молися, сину, за Вкраїну Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та неоднаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.
Шевченко на Тернопільщині У науковому виданні розповідається про подорож Т. Г. Шевченка землями Поділля і Волині восени 1846 року за завданням Київської Археографічної комісії під час його другого приїзду в Україну. Книга Є. Дороша «Тараса Шевченко на Поділлі і Волині» зосередила у собі розділи, які безпосередньо присвячені перебуванню Кобзаря у нашому краї. Серед них: «Під золотими куполами лаври», «Над Горинню — рікою» ; «У древньому Кременці».
Тарас Шевченко мандрував по Тернопільщині і ознайомлювався з пам’ятними місцями, пов’язаними із перебуванням у нашому краї Великого Кобзаря, розповідає про увічнення його пам’яті.
Мета подорожі Основною метою подорожі Шевченка на Поділля та Волинь було відвідання Почаївської лаври й замальовка її видів. Шевченко дуже хотів побачити знаменитий монастир, куди ходили на прощу навіть його земляки. Почаївська лавра (православного чоловічого монастиря, що належить до Української Православної Церкви Московського Патріархату) від заснування (XIII століття) до сьогодення.
Назва річки «Горинь» походить від староруського слова «горина». У далекому минулому річка так і називалася Горина. Р. Горинь
Шевченківська тема — одна з провідних у творчості тернопільських літераторів. Одним із найавторитетніших у Західній Україні шевченкознавців був Богдан Лепкий. У 1902 році він під псевдонімом Ярослав Марченко видав у Тернополі сценічний пролог «На Тарасовій могилі». Перу Богдана Лепкого належить також цикл поезій 1940 року про Тараса Шевченка. Серед цих віршів чи не найсильніше враження справляє «Умер поет».
Вірші присвяченні Шевченку Шевченко в Почаєві Стояв Тарас на Лавровій горі, Ніч спрагу в річці Ікві тамувала. Околиця, втомившись, міцно спала, Лиш тьмяно миготіли ліхтарі. Вихрущ Володимир
Умер поет. Далеко на Півночі, У городі непривітнім, чужім, А хто ж йому накриє сонні очі Китайкою? Заплаче хто по нім? Не клопочись! Як північна година Мине, хтось двері втворить нарозтвір. Прийде Петрусь, Оксана, Катерина І Наймичка mdash; найде їх повний двір. Ярина з Степаном при домовині, Двох хлопців сотник Гонта приведе, Палій Псалтир читає; свято нині mdash; Ясновельможний гетьман тут іде. За гетьманом полковники на конях, І куренями виступає Січ, Булави, пірначі мигтять в долонях, І від шабель розвиднюється ніч. А там народ, цілий народ, як море, Бентежиться, іде вперед, шумить... Не вмер поет mdash; його втомило горе, Схилив чоло і задрімав на мить. Лепкий Богдан
Тарасове слово Хто сказав тут, що слово Тараса Тихе, наче вода у затоні? Хто сказав, що він тільки окраса, Що він тільки парадна колона? Хто сказав, що лиш сум і розлука, Що у віршах одна безнадія, Що свою особисту муку Він на кожній сторінці сіяв? Ні, не тихеє слово Шевченка, Воно грізне, мов рокіт прибою. Воно взимку розпалює спеку, Воно прапор життєвого бою, Кожне слово, це кусень заліза, Що іскриться від буйної сили, В ньому мужність гартується грізна, І могутнім стає безсилий. Ні, не тихеє слово Шевченка, Воно грізне, мов рокіт прибою, Воно взимку розпалює спеку, Воно родить борців і героїв. Василь Ярмуш
Т. Шевченко у творчості тернопільських художників Цікаві роботи на шевченківську тематику є в тернопільських живописців: Ярослава Бурди, Сергія Львова, Богдана Ткачика, графіків: Григорія Миколишина, Євгена Удіна, Михайла Хариновича, скульпторів: Івана Мулярчука, Івана Мердака, Володимира Лупійчука. Шевченківська тематика у творчості заслуженого майстра народної творчості України, різьбяра по дереву В. Лупійчука, а передусім сам образ поета по-своєму довершені в його скульптурах, оскільки він добре знає творчість, життєпис та іконографію Т. Шевченка.
Як на Тернопіллі згадують талановитого поета Ім'я Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Священна земля, яка породила велетня мислі і духу. Священні місця, де бував наш великий поет. Тернополяни свято бережуть пам'ять про Кобзаря і його перебування у Кременці, Почаєві та Вишнівці.
Люди на Тернопіллі згадують про Тараса Григоровича лише хорошими словами і спогадами . Тому що він так багато зробив для Тернопілля і для цілої України. І за те що навчив мислити творчо із натхненням і ставитись до всього серйозно і з повагою . Тому ми йому за все вдячні !
Пам”ятки про великого кобзара У райцентрах, селищах і селах Тернопільщини споруджено пам'ятні знаки, погруддя і пам'ятники Шевченку; у м. Тернопіль: пам'ятник (1982, скульп. М. Невеселий), його іменем названо академічний обласний український драматичний театр та бульвар. Ім'я поета увічнене в найменнях 4-х населених пунктів Тернопільської області — сіл Гаї-Шевченківські Тернопільського району, Кобзарівка- Зборівського району, Тарасівка- Збаразького району, Шевченкове- Підволочиського району.
Тернопільський академічний обласний драматичний театр імені Тараса Шевченка Пам”ятник в Тернополі Парк Шевченка
Схожі презентації
Категорії