Презентація на тему:
Шевченко - художник

Тарас Шевченко - художник

Мистецька спадщина Мистецька спадщина Т.Г.Шевченка – твори живопису і графіки, що їх виконав Шевченко в різній техніці протягом всього свого життя. Збереглося 835 творів,що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на Металі і дереві, а також у копіях,що їх виконали художники ще за життя Шевченка. Уявлення про мистецьку спадщину художника доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених робіт.

Художні техніки Акварель Олія Олівець Офорт Сепія Туш Гравюра

За часом виконання всі живописні і графічні твори Шевченка можна поділити на 3 періоди: від перших робіт до академічного часу і до заслання(1830-1847рр), твори років заслання (1847-1857рр) і роботи, виконані після повернення з заслання до смерті художника (1857- 1861рр). В межах кожного з цих періодів простежуються й коротші за часом етапи, які об’єднують твори не тільки за певною тематикою, а й за художньою вартістю і за технічними засобами виконання.

Художня спадщина Шевченка За свідченням самого Шевченка, малювати він почав з раннього дитинства – “хрестами й візерунками з квітками” обводив сторінки в саморобному зошиті (1822-1826рр), а коли був у пана П. Енгельгарда козачком, - перемальовував лубки (1829). З доакадемічних робіт збереглися малюнок олівцем “Погруддя жінки”(1830), акварельний портрет П. Енгельгарда (1833), “Голова жінки”(1834), портрети Катерини Абази і Є. Гребінки (обидва – 1837), серія композицій на історичні теми – “Смерть Лукреції” (1835), “Смерть Олега, князя древлянського”, “Александр Македонський виявляє довір’я своєму лікареві Філіппу” і “Смерть Віргінії”(всі - 1836), “Смерть Богдана Хмельницького” (1836-1837) і “Смерть Сократа” (1837).

25 квітня 1838 року в домі K. Брюллова сам Василь Андрійович Жуковський вручив Тарасу Шевченку відпускну. З цього ж першого дня волі він стає учнем Академії мистецтв, увесь поринає у світ навчання і творчої праці - і як художник, і як поет. Kарл Брюллов стає учителем Шевченка. Перед молодим художником розкривається дивосвіт мистецтва, велике таїнство і чародійство барв, живопису. Художні твори Шевченка Академія мистецтв невдовзі відзначає срібними медалями. Та вже і в цей час в душі молодого митця над сріблом академічного живопису бере гору золото народного слова.

Митці всіх віків прагнули оспівати природу, яка давала їм силу і натхнення. Шевченко ніби був створений для того, щоб виразити словом і фарбами всю красу навколишнього. Тривалий час він жив за межами України, але марив нею, згадував рідну Черкащину, Київщину. "... я хочу малювати нашу Україну ... Я її намалюю в трьох книгах, в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній людський побут, а в третій історія ... На рік буде виходити 10-ть картин" (Лист Т.Шевченка до О.Бодянського від 6-7 травня 1844 р.).

Альбом “ Живописна Україна ” 1848 Види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні: храми,кургани і все, що час пощадив…

СТАРОСТИ. Офорт, 1844

Шевченко - художник не компонував свої пейзажі, а змальовував краєвиди, які бачив перед собою. Саме тому в його робочих альбомах ми знайдемо багато начерків гілок дерева, бур'янів, хат, церков. За тематикою пейзажні малюнки Шевченка 1843 – 1847 рр. можна поділити на дві групи: малюнки, на яких зображено сільські краєвиди і пейзажі, на яких відтворені історичні та архітектурні пам'ятки.

Малюнки здебільшого розповідають нам про убоге життя Шевченкової родини  і всього покріпаченого українського села ("Удовина хата", "Селянське подвір'я", "На околиці", "Хата біля річки", "Хата над ставком"). Чарівна природа на малюнках, як і в подіях є контрастом до важких соціальних умов життя народу.

Особливо улюблені пейзажні мотиви Шевченка – зображення мальовничих околиць та куточків сіл, містечок, берегів тихих степових річок, ставків, урочищ тощо ("Повінь", "Комора в Потоках", "Андруші", "Урочище Стінка", "Хутір на Україні", "У Вюнищі", "В Решетилівці"). Ці твори сповнені справжньої поезії, в них лагідна, мрійлива українська природа знайшла свого натхненного співця. Майстерні вони і з боку малярської техніки.

ШЕВЧЕНКО – МАЙСТЕР ПОРТРЕТУ Треба згадати, що Шевченко створив галерею портретів. Серед них портрет поміщика П.В.Енгельгардта, портрети жінок, які він змальовував будучи на службі козачком; своїх друзів – однодумців, та невідомих людей.

Автопортрети До власних зображень художник звертається протягом усього життя. Т. Шевченко створив 30 малярських та графічних автопортретів. Від романтичного юнака ( 1840р.) до збагаченої досвідом, але вже хворої, виснаженої людини ( 1861р.). Гра кольору та світла, скрізь помітні різкі контрасти. Від К. Брюллова опанував мистецтво творення легких напівпрозорих тіней.

Перший автопортрет, зима 1840-1841 Кінець серпня 1845

Автопортрети 1860 – 1861 років Останній автопортрет – у шапці й кожусі, створений не пізніше 4/12 1860 за фотографією А. Деньєра, зробленою 1859, дає узагальнений образ портретованого. Твір вражає глибиною і цілісністю характеристики. Недаремно сучасники поета вважали його найвдалішим і найбільш схожим з усіх прижиттєвих зображень Шевченка, і він здобув найширшу популярність.

Твори років заслання або казахська тематика У 1847 р. Шевченко заслали в Казахстан, де він мав можливість познайомитися з місцевим тюркомовним населенням, які сповідують іслам. Це населення він називав киргизами. Шевченко демонстрував непідробний інтерес до місцевого казахському населенню. І хоча він був людиною, що знала спокуси імперської цивілізації, у нього фактично не бачимо ніякого зневажливого ставлення до «нецивілізованим» народам. Навпаки, поет неодноразово показує свою зацікавленість казахським побутом, фольклором, релігійними віруваннями. І хоча він називає казахів дикунами, але не вживає це слово в негативному розумінні. Тут варто враховувати, що Шевченко виступав як противник «цивілізації», протиставляючи їй «природність». Дикість же часто трактується ним саме як природність.

Про дерево джангис-агач, або жангиз-агаш (що означає «одиноке дерево»), Шевченко розповідає в повісті «Близнецы»: «...верстах в двух от дороги, в ложбине, зеленело тополевое старое дерево. Я застал уже вокруг него порядочную толпу, с удивлением и даже (так мне казалося) с благоговением смотревшую на зеленую гостью пустыни. Вокруг дерева и на ветках его навешано набожными киргизами кусочки разноцветных материй, ленточки, пасма крашеных лошадиных волос и самая богатая жертва — это шкура дикой кошки, крепко привязанная к ветке...»

Незнайдені мистецькі твори Шевченка свідчать про те, що його художній доробок був набагато більший, ніж досі відомо. І хоч за тими згадками, що є в літературі про втрачені твори, важко говорити про їхні мистецькі якості, але й сам перелік робіт значно доповнює уявлення про мистейцьку спадщину Шевченка, про різноманітність його інтересів і виняткову творчу активність.

Роботу виконала: Учениця 9 – А класу Невмивана Юлія Свою Україну любіть. Любіть її… во врем’я люте, В останню, тяжкую мінуту За неї Господа моліть! Т. Шевченко