Презентація на тему:
Повернення із забуття...

Всіх не злічити, всіх не розстріляти ! Але за що? Не можу зрозуміти, За те, що Україну звали мати, Що не цуралися її рясних суцвіть? Любили слово рідне до загину, Не йшли в мовчальники, в юрбу глухоніму. І боронили рідну Україну, Немов мадонну – матінку саму. В.Стус

150 ям 2х2, де поховано 6 тисяч людей Камера, де тримали в’язнів. Соловецькі острови

Михайло Драй-Хмара Микола Зеров Микола Хвильовий

Валер’ян Євген Плужник Євген Маланюк Підмогильний

Хід у келію, де жив П.Калнашевський – останній гетьман

1939 рік 1889 рік

“ Я не можу тобі писати…Я падаю на роботі, і тоді мене підвішують… Ноги опухли…

1936 рік 1898 рік

“Як бути поетом, то бути великим поетом. Я можу написати щось надзвичайне… я хворий, у мене сухоти, але я напишу щось таке, що кожен скаже : “А це Плужник написав”

“Ви справжній поет . Україна була б багата, коли б мала 10 таких поетів…” “ Кого вони засилають ! Та вони мозок України виймають, ногами топчуть… Я ходжу , бачу, як цвітуть троянди, а це не червоні троянди , то їхня кров.”

Пароплав Соловецький Монастир Вежа Сушило Соловецький монастир Місце розтрілу

“ За всіх часів і обставин мене бентежить тільки одне : писати так, щоб у якісь мірі мати підстави сказати своїй МУЗІ Шевченківськими словами : “ Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою “.

“Отак і дотягнув до похилого віку, коли хоч-не-хоч, а доведеться десь незабаром, поза своєю долею, покидати життя. Те життя, котре попри всі його злигоди все ж лишається прекрасним!”

Надгробок з могили останнього запорізького гетьмана П.Калнашевського Доля “Соловецького етапу” 1116 чоловік стала відомою тільки в 1997 році. 27 жовтня і 1- 4 листопада Михайло Матвєєв розстріляв 1111 в’язнів в урочищі Сандармох, де вже лежали декілька тисяч тіл карелів, фіннів, будівників Біломорканалу. На баржі в’язнів переправляли в порт Кемь, а потім, роздягнувши і зв’язавши по двоє, гнали пішки по морозу більше 250 км. З 1997 щороку 5 серпня в Сандармосі і 7 серпня на Соловецьких островах проводяться Дні пам’яті жертв політичних репресій.

Сандармох фактично став братньою могилою для української літератури – тут залишились Микола Зеров , Валер’ян Підмогильний , Антін Крушельницький , Григорій Епік ,Марко Вороний , Павло Филипович ,Мирослав Ірчан , Олекса Слісаренко , Валер’ян Поліщук , Михайло Яловий і ще багато науковців, професорів, державних діячів.