Презентація на тему:
Поезія Т.Г.Шевченка після заслання

Поезія Т.Г.Шевченка після заслання 1857 — 1861 ...

 На початку 1857 р. друзі поета отримали царський дозвіл на його звільнення, але офіційного дозволу Шевченку довелось чекати аж до серпня. У 1859 р. Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга.  Першим же твором, який Т. Шевченко написав після заслання, була поема «Неофіти».

Період заслання підірвав фізичне здоров'я поета, проте не зламав його духу. Ще більше боліло митцеві уярмлене становище України. Слабкий фізично, він ще більше зміцнився духом, створивши у цей період ще гостріші, ще прекрасніші твори, які викривали несправедливість і кривду царату.

Гнів і обурення поета, можливо, втома від постійної і повсякчасної неправди виливаються в різкі, але виважені строфи. Вже не в змозі тримати почуття в собі, Кобзар виливає їх на папір. Твори цього періоду настільки емоційні, настільки палкі, що жоден читач не може не перейнятися їх настроєм. Алегоричним і глибоким твором є поема «Неофіти». У ній поет зображує гоніння римським імператором Нероном перших християн. Чи тільки це хотів показати поет? Звісно, ні. Утворі прихований прозорий паралелізм між гоніннями християн і гоніннями українців, які на власній землі потерпають від примх та самодурства царя, не маючи змоги зміцнювати і розвивати свою націю. На підтвердження цієї думки можна навести рядок, де автор «випадково» називає «не ту» географічну назву: А ти, прискорбная, не знаєш, Де він конає, пропадає! Ідеш шукать його в Сибір Чи теє... В Скіфію... Залишається тільки захоплюватися майстерністю поета, який так легко і ненав'язливо, проте так промовисто і однозначно приводить читача до справжнього задуму свого твору. Т. Шевченко пророкує цареві помсту і смерть від рук повсталого пригнобленого народу, пропонуючи людям нарешті позбутися ілюзій щодо царату та царів.

У цей період поет створює і твір «Юродивий», який, на жаль, не закінчив. У ньому він звертає увагу на те, що не тільки цар винен у стражданнях народу, але і його прислужники, жандарми та воєначальники, які часто виявляють надзвичайну, нелюдську жорстокість. Але чи тільки вони винні? Ні. Відомо, що бездіяльність за певних умов також може бути розцінена як злочин. Саме як моральний злочин проти самих себе, проти своєї нації розцінює Т. Шевченко байдужу поведінку деяких людей, які стоять осторонь трагедії народу, нібито й не стаючи ні на чий бік у цій запеклій боротьбі.  Напевне, в цей час Кобзар вже не міг витримувати несправедливості суспільного ладу. Вкрай обурений брехнею та кривдою, що панують навколо, Т. Шевченко кидає прямі заклики вбити царя..

У період після заслання поет працює і над іншими творами. Наприклад, він створює «Плач Ярославни» — перлину світової лірики, автобіографічний триптих «Доля», «Муза», «Слава» та інші глибокі філософські й ліричні твори.

   4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання акадеціка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря». Шевченко багато працює: пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням свого «Букваря», планує видання кількох підручників.        10 березня 1861 р. Тарас Григорович Шевченко помер.        Хоч офіційні кола потурбувалися, щоб повідомлення про смерть поета було надруковане із запізненням, і хоч була сильна негода, на похорон Шевченка зібралося багато людей. Біль, невимовна туга огорнули друзів та шанувальників поета. Надгробні промови виголошувалися українською, російською та польською мовами. Труну з тілом Великого Кобзаря несли студенти з церкви аж на Смоленське кладовище. На покійника поклали лавровий вінок. «Були в нас на Україні великі воїни, великі правителі, а ти став вище за всіх їх, і сім'я рідна в тебе найбільша, зібралися до тебе усіх язиків люди, як діти до рідного батька»,— сказав Пантелеймон Куліш, звертаючись до померлого поета.