Презентація на тему:
Олександр Іванович Кандиба

Олександр Іванович Кандиба (5 грудня 1878 – 22 липня 1944 рр.)

Молодий письменник Народився в селі Крига (Білопілля), що на Сумщині. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Волзі, коли Сашкові було 11 років.  У чотири роки Сашко вже вмів читати. Олександр Олесь закінчив початкову школу й двокласне училище, 1893 року вступив до хліборобської школи містечку Деркачі неподалік Харкова. В рукописних журналах «Комета» та «Первоцвіт» з'являються його перші вірші. Олесь навчався на агрономiчному  вiддiленнi Киïвського полiтех нiчного iнституту, якийсь час працював на  Херсонщинi. 1903 року письменник поступає в Харківський ветеринарний інститут.

Дещо цікаве… За гороскопом О. Олесь народився під знаком Стрільця у році Буйвола. Такі люди, якщо вірити астрологам, завжди прямолінійні, недолюблюють криві стежки, незламні у своїх рішеннях, відзначаються мистецькими здібностями. Вони загалом миролюбні, досягнувши мети, діють гуманно та виважено. Багато з цього було Олесю притаманне Перевірити всі факти його біографії годі зараз перевірити. Сам Олесь не любив розповідати про минуле, а написана їм біографія скупа і невиразна. Лише з розповідей сестри та друзів сім’ї ми можемо знати те, що знаємо про Олеся.Можливо, що саме фатальний інцедент з батьком змусив так чинити письменника.

Вона… 1903 року з Олександром сталася незабутня подія – він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Вірою Антонівною Свалковською. Наприкінці 1903 року Віра поїхала до брата у Слов’янськ. Там вона вперше побачила Олеся Зі спогадів друга сім’ї Г. Лащенко: “(…)Спочатку вона до нього не приглянулась. Зустілися вони вже на другий день вранці за чаєм. Олесь питав, чи вона його не кликала вночі? Віра здивувалася, бо їй дійсно снився Олесь (…) В гостях у тітки, коли Віра розповіла цей сон, сказала їй: “Ти вийдеш за нього заміж”, а вона відповіла: “Очевидно, так і буде(…)”

“Я вже Олесь…” 1906 оку Олесь з Вірою Свадковською, яка вже була йому нареченою, і її молодою сестрою Олею поїхали до Криму. Поселились там в Ялті на віллі пані С. Боньє, приятельки Чехова. Тут, у Криму, Олександр Кандиба готував до друку свою першу збірку “З журбою радість обнялась”. Тут взяв собі псевдонім Олесь. Саме так ласкаво називала його Віра. Йому це подобалося: “Те ім’я, що мені дала Ти У дні, осяянні Тобою, У сні і вільне, і крилате Літа і в’ється наді мною. Його прийму я в свою душу, Зіллю з своєю кров’ю"

Загальні факти з життя та творчості 1909 рік – вийшла друком збірка “Будь мечем моїм!..”, але авторська назва була знята цензурою, тому книга вийшла під заголовком “Поезії. Книга ІІ 1911 рік - “Поезії. Книга III” 1914 рік - “Драматичні етюди. Книга IV” 1917 рік - “Поезії. Книга V” Важливим фактом його біографії є його подорож на відкриття пам’тника І.Котляревському. Там він познайомився з Б. Грінченком, М. Коцюбинським і Л. Українкою. Будинок, в якому мешкав колись поет Генеологічне дерево Олеся Олександр і великі митці

Олесь – поет-лірик В історію української літератури Олександр Олесь (справжнє прізвище - Кандиба) ввійшов уже своєю першою збіркою поезій «З журбою радість обнялась” (1907 року). Утвердився він в ній своїми наступними збірками, а такі з них, як “Чужиною” (1919 року) і трохи пізніша “Кому повім печаль мою…” (1931 року), були етапними не лише в його творчості, а й в усій українській поезії. Хоча в творчій спадщині Олеся є чимало творів різних жанрів, найсильніше виявив він себе як поет-лірик. Його лірика вирізняється яскравим національним колоритом, виявляє істотні риси національного характеру українця.

Два періоди. 1905р. Олександр вперше публiкується (в альманасi "Багаття"). Саме на цей час  революцiйного пiднесення визвольного руху припадає становлення поета.  У 1907 р. на кошти українського громадського діяча Петра Стебницького під псевдонімом Олександр Олесь вийшла перша збірка «З журбою радість обнялась» при сприянні відомого історика Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора Творчість О. Олеся можна умовно поділити на два періоди: I періогд - 1907 – 1918 рр. (в Україні) і на II період - 1919 – 1944рр. (еміграція)

Перший період Поет відбиває настрої українського громадянства в часи революції – 1905 і 1917 років, які знаменували добу українського національного відродження й завершилось утворенням Української Народної Республіки (1917-1921). Пробудження національної самосвідомості широких верств українського народу в революційних подіях 1917 року Олесь радісно привітав віршами (“Воля!? Воля!?”, “Ранок, ранок! Час світання…”, “1 Мая”. Тоді Олеся називали бардом відродженої України.

Життя в еміграції Не набувши чітких політичних орієнтирів, Олесь після Великої Жовтневої соціалістичної революції опиняється за кордоном (1919). З цього і почався другий період життя великого поета. Еміграція стала трагедією життя Олеся. Настрої пригніченості, нудьги і самотності наповнюють першу “закордонну” збірку віршів Олеся — “Чужиною” (Відень, 1919). “В вигнанні дні течуть, як сльози...” — такими словами розпочинається один з перших віршів книги.

Досягнення закордоном У лютому 1919 року як культурний аташе направлений до Будапешта урядом УНР. Після падіння УНР Олесь переїжджає до Відня. Стає ініціатором і одним з організаторів “Союзу українських журналістів і письменників”. Заснував журнал “На переломі”, гумористичний “Сміх”, які проіснували недовгий час. З моральною пвдтримкою Олеся у Відні було засновано Український Вільний Університет. Кандибу обрано першим почесним доктором УВУ. Професорський склад УВУ

“Поет укаїнської Голгофи” та “емігранських жалів”. Період другий Хвилеві мотиви смутку й розпачу в його поезії народжувала ностальгія, глибока та щира туга за рідною Україною. Доба стагнації, послаблення творчих сил припадає лише на кінець життя, коли здоров’я та вік уже не ті. Поет обирає новий жанр – дитячу літературу. Його дозвілля – “повний крігель пива”, рибальська вудочка… Душу поета сповнює кохання до милої чешки Марії Фабіанової. Але про це пізніше.

Таємна коханка Марії Фабіановій В Вас стільки сонця золотого, Блакиті чистої, тепла,— Неначе з краю чарівного Вас хвиля моря принесла. І як Ви можете тут жити, Серед безлюдних цих пустель, Промінням серця свого гріти Граніт холодний мертвих скель!! Чи принесли Вас крила хвилі, Щоб Ви світили в сизій млі, Щоб люде вірили, терпіли І ждали сонця на землі. 18.IX.1941 Останнє сильне захоплення Олеся - Муза, інтимна подруга-словачка Марія Фабіанова, яка рятувала життя коханого та за свій рахунок лікувала. Вона народила Олесю сина Олександра, якого теж любив батько. Олександр - вчитель-поет і досі проживає у Празі.

Ось і прийшов кінець Влітку 1944 року, перебуваючи в Ледичі на Савазі, де він, захоплюючись риболовлею, часто гостював у свого друга, Олесь довідався про смерть свого сина Олега, закатованого німцямі у Заксенгаузені. Письменник вирішив негайно їхати до Праги. Знепритомнівши в дачному потязі, Олесь, заміст додому, потрапив до лікарні “На Буловці”.

Смерть поета Останні дні свого життя поет пробув вдома, під опікою своєї дружини Віри. За цей час Олесь нагло постарів, згорбився, схудле обличчя ще глибше покарбували зморшки, очі погасли. Всі його рідні та близькі (син Олег, його дружина, навіть славнозвісна Марія Фабіанова) опікувалися архівом Олеся, у якому було чимало рукописів. 22 липня поет помер. 29 липня 1944 року о 15:00, похований на Ольшанському цвинтарі, недалеко від могили Спиридона Черкасенка.

На похоронах На похорон Олеся прийшло багато людей – українців, чехів, словаків, білорусів, болгар, росіян, сербів. Траурну промову виголосив професор Л. Білецький. А у своєму прощальному слові професор Д. Дорошенко сказав, що доля хотіла, щоб він спочив у братній слов’янській землі. Символом Олесевого життя здавалося у день похорону й природа. Ранок того дня був похмурий, опівдні шаленіла буря, а вже пополудні, коли виносили труну поета, небо прояснилось, засяяло сонце. Природа наче прощалась зі своїм співцем

Причини наших бід Вступ Олеся на літературну арену звикли пов’язувати з початком українського модернізму. У порівнянні з Західною Європою, де суспільні умови виникнення модерної поезії були значно зріліші та де ця поезія викликала викликала справжню революцію, український модернізм, художньо трансформований символізмом, виявився недокрівним. Причиною цього була не стільки суспільно-культурна відсталість, але й те, що письменник повинен був бути ще й громадянином, речником прав і надій батьківщини. Якраз ця риса відбивається найвиразніше в поезії О. Олеся (“О слово! Будь мечем моїм!”)

Символізм у Кандиби Перша, модерністична фаза його символізму виявилася невиразною, неповноцінною. Це найкраще можна визначити словом пресимволізм. Найповніше виявився символізм Олеся в його драматичних творах (“Подорозі в казку”, “Над Дніпром”, “Золотна нитка”, “Ніч на полонині” та ін.). Перший період його творчості збігається з хвилею піднесення європейської символічної драми (Ібсен, Матерлінк, Чехов, Гауптман).

Семантикостилістичне наповнення метафори в поезії Олександра Олеся Метафора є одним з найпотужніших образотворчих засобів у поетичному мовленні Олександра Олеся. Саме цей троп є найважливішим і невід'ємним компонентом інтерпретації та усвідомлення світогляду поета. Її первинна функція в поезії тропеїчна, образотворча, спрямована на формування художньої якості. Серед метафор, які містять компоненти реальної дійсності, переважають конструкції з таким семантиколексичним наповненням: Найменування представників флори і фауни (найчастіше це назви квітів, дерев та будьяких інших рослин, у сфері «тваринний світ» домінують назви птахів): «Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди», «Спи, голубко, спи ясна...» Метафори на позначення духовної сфери та почуттів є визначальними для розуміння особливостей поетичного мовлення Олександра Олеся. Основні репрезентації найпоширеніших концептів життя, душа, мрія, думка, страждання, радість, мука, надія, кохання виконують концептуальну функцію, даючи нові назви абстрактним поняттям. Так, метафори з компонентами душа й очі творяться в авторських текстах переважно на основі порівняльної схожості з різними предметами, явищами, процесами, ознаками інших предметів й ілюструють неперевершені образні паралелі: Її душа як чайка над водою», «Душа моя пустка холодна й німа» 

Семантикостилістичне наповнення метафори в поезії Олександра Олеся Особливу образність поетичного рядка Олександра Олеся виражають метафори, до складу яких входять концепти життя, мрія, мука, думка, душа, надія, страждання: вогонь страждання, світ чуттів і дум, безодня душі, струмінь власної душі, на крилах мрій, в полоні мук, в огні думок, вінок благань, в райдузі мрій, промінь надії, руїни мрії, квітки надій, повість радощів і мук, вогник життя, в краю думок і мрій своїх, пожар душі, вітри душі. «Пожежа хворих дум», «усмішки сонця блискучого», «зграї хвиль живих», «вогонь очей палких», «моїх думок золотогриві коні», «граніт холодний мертвих скель» тощо. Одна з найпомітніших особливостей художнього світу поезії Олександра Олеся акцентування єдності емоційних контрастів у творчій свідомості. Це яскраво можна прослідкувати на прикладі вірша «З журбою радість обнялась». Багатство і багатозначність семантичної структури підкреслюється влучним використанням у вірші дієслівної метафори (радість обнялась, ніч злилась, одна [радість] летить, друга [журба] спиня), яка здатна викликати найрізноманітніші уявлення, асоціації, почуття

“Чари ночі” Літературний рід: лірика. Жанр: романс (він став популярною народною піснею). Вид лірики: інтимна (любовна). Провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання. Віршовий розмір: ямб. Вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Вірш належить до збірки «З журбою радість обнялась». Автор закликає читача улити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя від молодості й кохання, тим паче, що щастя — надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Продовжуючи народнопісенну традицію, О. Олесь будує вірш на наскрізному паралелізмі «людина — природа»: Численні персоніфікації (напиклад, у п’ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Проступає у вірші і традиційний для поета контраст («Гори! — життя єдина мить, Для смерті ж — вічність ціла»). Він особливо підсилює, за гострює спалах радості, кохання.

«О слово рідне! Орле скутий!» «О слово рідне! Орле скутий!» — пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, «коли він сам стоять не міг». Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово — це душа народу і її, душу, можна зберегти, тільки зберігши мову. Вірш «О слово рідне! Орле скутий!» Турбота поета про долю рідного слова, «чужинцям кинутого на сміх», особливо гостро поставлена у поезії «О слово рідне! Орле скутий!» Як і в багатьох інших випадках, громадянський пафос вірша тут поєднано з глибокою задушевністю, ліричністю. Вже у другій строфі значення рідної мови у духовному житті людини та її велич асоціюється з розкішшю природи, яку О. Олесь завжди вмів змалювати найкращими барвами.

«Айстри» Про сенс життя, про журбу й радість, про мінливість днів розмірковує О. Олесь у поезії «Айстри», яка була написана в 1905 році. Це твір глибоко ліричний, хвилюючий та філософський. Не випадково музику до поезії написав М. Лисенко. У поезії «Айстри» зображено сподівання квітів на сонячні дні, на вічну весну: І марили айстри в розкішнім півсні // Протрави шовкові, про сонячні дні.//-І в мріях ввижалась їм казка ясна, // Де квіти не в’януть, де вічна весна… Квіти тягнуться до світла, до життя, але сподівання їх марні, як марними були надії людей на покращення життя після революційних переворотів. І вгледіли айстри, що жити дарма,— Схилились і вмерли… І тут як на сміх Засяяло сонце над трупами їх!… Отже, останні рядки носять оптимістичний характер. Автор підкреслює безперервність життя. Хоч у світі якийсь час і панує смерть, темрява, безнадія, але все мине, сонце засяє над Землею.

«По дорозі в казку» Драматичний етюд «По дорозі в казку» є одним із взірців української символістської драми, оскільки проблемно-тематичні площини автор вирішив максимально абстрактно. Персонажі не мають імен (Хлопчик, Дівчина, Перший з натовпу), наскрізною є символіка (Казка — казкова омріяна країна, світле майбутнє, добро, благо, червоні маки — дороговказ до цієї мети, дорога — очищення). Тема твору є розробленою як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературах. Це взаємини героя, індивідуальності й натовпу, колективу, розбіжність між мрією й дійсністю, ідеалом і реальністю. В етюді «По дорозі в Казку» відчутний вияв філософії двох світів — матеріального й духовного. І хоча духовний світ є вищим, ціннішим, перемагає матеріальний, звідси й песимістичний фінал твору, адже до Казки не потрапив ніхто. Автор залишає відкритим питання, чи вдасться комусь із тих, хто пішов назад у темряву, бодай одним оком побачити, цю Казку.

“Ми останні вже весла зламали”. Приклад патріотичної лірики у Олеся Патріотичні мотиви в творчості цього письменника домінують, хоч критика й донині помилково акцентує на Олесеві як на чистому лірикові, співцеві квіточок, любові та розлуки. Ще за дев'ять років до утворення УНР і недовгих днів її існування Олесь передбачав трагедію. Він бачив роз'єднаність українців, їхнє невміння знехтувати внутрішніми чварами перед лицем окупації. У вірші. "Ми останні вже весла ламали" поет писав: А над нами мушкети блищали, І сміялися з нас вороги. А між нами усе свої люди, Все сусіди, свати, земляки, Все Степани, Івани, Іуди, Єнки, Овські, Уки... Павуки Вдалими художніми знахідками цього поетичного твору є синонімічні ряди імен та суфіксів українських прізвищ, які мали би звучати патріотично і в одному ряді з якими явним дисонансом звучить ім'я Іуди і слово "павуки", що підкреслюють трагізм ситуації.

Пам’ять про Олеся сьогодні 1998 року випустили ювілейні марки із зображенням Кандиби. Зроблено це було на честь 120-річча з дня народження великого поета Рукописи та обкладинки найвідоміших видань Олександра Івановича Кандиби Меморіальна дошка на будинку, в якому з 1893 по1917 жив поет

Використана література Неврлий М. Олександр Олесь: Життя та творчість.- К.: Дніпро, 1994.- 173 с. Олександр Олесь. Твори: В 2 т. (Упоряд., авт. Приміт. Р. П. Радишевський.- К.: Дніпро, 1990. Т. 1: Поетичні твори. Лірика. Проза збірками. З неопублікованого. Сатира.- 959 с. Олександр Олесь. Твори: В 2 т. (Упоряд., авт. Приміт. Р. П. Радишевський).- К.: Дніпро, 1990. Т. 2: Драматичні твори. Проза. Переклади.-683 с. http://uk.wikipedia.org/wiki/%CE%EB%E5%EA%F1%E0%ED%E4%F0_%CE%EB%E5%F1%FC http://www.br.com.ua/referats/s1399/61301.htm Підготувала студентка 16 групи ЛПК УАД Кандиба Марія Дякую за увагу!