Презентація на тему:
"Леся Україна «Лісова пісня»"

Леся Україна «Лісова пісня» Цитатна характеристика Килини та матері Лукаша {

Образ Килини Образ Килини у творі Лісова пісня втілює людську бездуховність, егоїзм та лукавість. Він контрастує з образом Мавки і є близьким до образу матері Лукаша. Зовнішність: « повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій, пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішною. Молодиця йде замашистою ходою..»

Килина підступна жінка, тому що знаючи про кохання Лукаша і Мавки все ж таки зваблює молодика, чим завдає сильних страждань Мавці. Килина в житті цінує лише матеріальні цінності (у неї дороге вбрання і худоба - «корова турського заводу»), а душа її не здатна до справжніх почуттів.

Спочатку ми спостерігаємо Килину працьовитою господаркою, але у третій дії показано її конфлікт з мамою Лукаша за її неробство. « Сину. Ой синоньку! О, що ж я набідилась з отею відьмою!» «Якби ж я знала, що вона така нехлюя, некукібниця!...»

Образ Килини є символом ненажерливості, непримиренності, насильства й ненависті, це людина, в якої немає нічого святого.

Матір Лукаша Лукашева Мати і Килина - близькі між собою образи. Стара селянка вважає щастям багатство. Постійні лиха, вдівство, втрата дорослої доньки зробили Лукашеву мати сварливою, жадібної. Їй не подобається Мавка, тому що вона аж ніяк не є ідеалом сільського працьовитої, здорової і примітивною дівки. Мати докоряє Лукашу грою на сопілці, сама розпоряджається його долею. До брата Лева селянка ставилася зневажливо, грубо. Лукашева мати дволика.

Леся Українка майстерно створила характери Килини й матері Лукаша. Це досить типові образи жінок, утомлених тяжкою працею по господарству. Лукашевій матері потрібна роботяща невістка, а не мрійлива Мавка, яка сприймає природу як живу істоту. Мати настільки душевно згрубіла, що не помічає навіть Мавчиної вроди, а згадує про її чесноти лише тоді, коли «лукава, як видра, хижа, наче рись» Килина демонструє свою справжню натуру. Вона в житті так і не зазнала справжнього щастя, так і не збагнула, що не перемогла Мавки.

Дякую за увагу!