Презентація на тему:
"Кирило-Мефодіївське братство"

Кирило-Мефодіївське братство

Кири ло-Мефо діївське бра тство— українська таємна політична антикріпосницька організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві.

Історія створення Ініціаторами створення братства і його засновниками виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846» У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко.

Василь Білозерський Тарас Шевченко

Пантелеймон Куліш Микола Костомаров

Історія створення Восени 1846 року загальна кількість членів братства, за даними слідства, становила 12 осіб. Кирило-Мефодіївське товариство виникло у Києві на початку січня 1846 р. і діяло до кінця березня 1847 р. З появою Кирило-Мефодіївського братства на арену політичної боротьби вийшла українська різночинна інтелігенція.

Програма Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія». В основу документів лягли ідеї українського національного відродження.

„Книга буття українського народу” Викладено програму товариства, 109 положень релігійно – повчального та історико – публіцистичного характеру. Показано основні події світової історії від давніх часів до середини ХІХ ст. Підкреслювалося, що історичне покликання України полягає в тому, щоб підняти інших слов'ян на боротьбу за національне відродження. Ставили завданням перебудову суспільства на засадах християнства.

Програма Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності; знищення царизму і скасування кріпосного права; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти.

Програма Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи проведення їх у життя — від ліберально-поміркованого реформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш) — до революційних методів боротьби (Тарас Шевченко, Микола Гулак, Георгій Андрузький).

Течії серед кирило - мефодіївців 2 течії Помірковано - ліберальна Радикальна М. Костомаров, М. Маркевич, П. Куліш, В. Білозерський РЕФОРМИ Т. Шевченко, О. Навроцький, М. Гулак, І. Посяда РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПЕРЕВОРОТ

Програма Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, твори Тараса Шевченка; займалися науковою працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг.

Діяльність кирило - мефодіївців Проводили пропагандистську діяльність. Створювали в селах школи для народу. Розробляли проекти запровадження в Україні мережі початкових навчальних закладів. Складали шкільні підручники. Видавали книги та журнали. Збирали кошти на культурні потреби, на видання популярних книжок.

Розгром товариства Кирило-Мефодіївське братство проіснувало 14 місяців. У березні 1847 року за доносом провокатора Олексія Петрова діяльність братства була викрита, а члени заарештовані. Слідство у справі кирило-мефодіївців тривало з 18 березня до 30 травня 1847 року в Петербурзі. Найтяжче було покарано Тараса Шевченка, якого віддали у солдати Окремого Оренбурзького корпусу з забороною писати і малювати. На трирічний термін було ув'язнено у Шліссельбурзькій фортеці Миколу Гулака, Микола Костомаров перебував в ув'язненні один рік, а Олександр Навроцький — півроку у В'ятській тюрмі. Інших членів братства царський режим вислав у віддалені губернії імперії під нагляд поліції, заборонивши повертатися в Україну. Діяльність братства достовірно висвітлена у різних публікаціях самих кирило-мефодіївців, а також у працях Олександра Кониського, Сергія Єфремова, Дмитра Багалія, Михайла Грушевського, Михайла Возняка.

Значення Історичне значення Кирило-Мефодіївського братства полягає у тому, що воно було першою спробою української інтелігенції вдатися до політичної боротьби. Братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала дороговказом для його наступників. Принципово важливим було і те, що Кирило-Мефодіївське братство стало самостійним і самобутнім політичним формуванням, яке організаційно не підпорядковувалося, а ідеологічно не повторювало політичних настанов жодної з загальноросійських суспільних течій. Це позитивно вплинуло на національну свідомість.