Презентація на тему:
"Київські “неокласики”"

Київські “неокласики”

Неокласицизм Неокласицизм (з грецької новий і зразковий)— течія в літературі та мистецтві, яка знайшла свій вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник в західноєвропейській літературі в середині XIX ст.

До групи українських неокласиків у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, Петро Филипович, Юрій Клен (О. Бургардт).

Вони відмежовувались від так званої пролетарської культури, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці.

 Їх ще називали «гроном п’ятірним» за поетичним висловом М. Драй-Хмари, який у вірші «Лебеді» 1928 р. писав: О гроно п’ятірне нездоланих співців, Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів, Що розбиває лід одчаю і зневіри. Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття Веде вас у світи ясне сузір’я Ліри, Де пінить океан кипучого життя.

МИКОЛА ЗЕРОВ (1890 — 1937) Основоположник неокласичної школи поетів. Талановитий митець і неперевершений перекладач античної поезії, історик літератури, блискучий та ерудований критик і полеміст, педагог і палкий патріот, він мав свою концепцію відродження української літератури, яка базувалась на бережливому ставленні й засвоєнні культури минулого, без чого не уявляв дальшого розвитку мистецтва слова. 

Народився М.Зеров 26 квітня 1890 р. в родині вчителя в мальовничому містечку Зінькові на Полтавщині. У поетичній творчості Зеров щасливо поєднав традицію українського й світового письменства, культивуючи жанр сонета та дванадцятистопні елегії, писані олександринами, й елегійні дистихи (шестистопний ямб з цезурою після третьої стопи і суміжним римуванням називається олександрійським віршем ).

1924 року було надруковано «Камену» — першу збірку віршів М.Зерова. Камена – у давньоримській міфології муза, яка кликала поета у високості поезії. Збірка М.Зерова «Камена» містила 19 оригінальних віршів та численні переклади з І. Буніна, французького поета Жозе Марії де Ередіа, римських класиків Вергілія, Горація, Тібулла, Овідія, Марціала.

Від 1926 року М.Зеров виступав лише як літературний критик, зосередивши основні зусилля на перекладах та історико-літературних студіях. Того ж року офіційна влада звинуватила «неокласиків» в антипролетарських настроях.

У 1936 р. М. Зерову інкримінували керівництво українською контрреволюційною націоналістичною організацією і згідно з тодішніми статтями кримінального кодексу УРСР трибунал визначив йому міру покарання: десять років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна,але Ухвалою Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 31 березня 1958 року вирок Військового трибуналу було скасовано і справу припинено «за відсутністю складу злочину».

МИХАЙЛО ДРАЙ-ХМАРА (1889 — 1939) Поет, учений-філолог, славіст, перекладач П.Верлена, С.Малларме, М.Метерлінка, О.Пушкіна та інших видатних поетів. Це була людина виразно чіткої духовної й національно-державотворчої орієнтації.

Народився Михайло Драй-Хмара 10 жовтня 1889 р. в с. Малі Канівці (нині — Чорнобаївський район Черкаської обл.) в козацькій родині. 1915 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, де й став працювати на кафедрі слов’янознавства.

Власні вірші українською мовою М. Драй-Хмара починає друкувати з 1919 р. Більшість із них поет включить до першої і, на жаль. єдиної прижиттєвої збірки з ніжною і водночас символічною назвою -- «Проростень» (1926).

 М. Драй-Хмара належав до тих діячів української культури, чий світогляд формувався до зламів 1917 р., і хто не брав участі у визвольних змаганнях, був наче десь на узбіччі громадсько-суспільних процесів, але при цьому відіграв важливу роль у становленні національної науки і мистецтва. В розквіті творчих сил його заарештовують у березні 1933 року. Невдовзі письменника випускають на волю, та позбавляють усіх посад, навіть не даючи можливості влаштуватись на будь-яку роботу. Другий арешт стає фатальним. Висунуте проти нього звинувачення стандартне: націоналістична контрреволюційна діяльність. І хоча М. Драй-Хмара все заперечував, пока-рання не забарилось -пять років таборів.

ПАВЛО ФИЛИПОВИЧ(1891 — 1937) Тонкий знавець української та західноєвропейської літератур, обдарований перекладач з французької та латинської поезії, педагог, блискучий критик й літературознавець, талановитий поет, який зробив чимало для модернізації української поезії.

За життя встиг оприлюднити дві поетичні збірки «Земля і вітер» (1922), «Простір» (1925).  Для його світобачення характерним є універсалізм, нахил до космічних візій і диких стихій, захоплень безмежним українським степом. Цей мотив апології степів і степової сили підкреслює невгамовну енергію народу, що прагне визволитися з-під віковічного ярма. Поетичне кредо митець відбив у поезії «Я — робітник в майстерні власних сил» (1922), що характеризує естетику усіх київських неокласиків з їх шанобливим ставленням до слова і творення:    Натхнення, втіху чую я тоді,    Коли учусь у давнього митця,    Але, безжурні, горді, молоді,    Лише майбутнім дихають серця. 

Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України. Максим Рильський(1895 – 1964) Максим Тадейович Рильський народився 19 березня 1895 року в Києві. Його батько, етнограф, громадський діяч і публіцист Тадей Рильський, був сином багатого польського пана Розеслава Рильського і княжни Трубецької.

у 1915-1918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім — на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, але жодного з них не закінчив. Перша збірка його поезій «На білих островах» вийшла 1910 року.

Рильський, згадуючи чарівну пору дитинства і юності, зізнавався, що тоді його особливо захоплювала природа в усьому її розмаїтті . Та впадає в око й суто своє, притаманне тільки Рильському,— ясність і прозорість поетичного малюнка, щирість в освідченні людини улюбленій природі.

У поезії Рильського стала кристалізуватися його друга магістральна тема — духовність, культура, мистецтво, її вияви помітні у віршах 20-х років, позначених поетикою неокласицизму.

Український поет, перекладач, літературний критик. Свої твори публікував під псевдонімом Юрій Клен. О свальд Бу рґгардт (Ю.Клен)(1891-1947) Юрій Клен (Освальд Бургардт) народився на Поділлі, у селі Сербинівці 4 жовтня 1391 р. І сім'ї купця Фрідріха Бургардта та прибалтійської німкені Каттіни Сідонії Тіль. Батьки виховували дітей в атмосфері шанування рідної мови та звичаїв, і водночас — у дусі любові до України, що стала для них другою батьківщиною.

Перша поетична збірка Бургардта «Карнавали» вийшла в 1943 році в Празі. Освальд Бургардт одним із перших зрозумів, що процес національного відродження України стоїть перед тяжкими, трагічними випробуваннями.  Юрія Клена можна вважати поетом сучасності. Під оболонкою досконалих віршів, заглиблених в античне, старокиївське чи західноєвропейське мистецтво, виявляють себе болючі проблеми сучасності. Вся творчість митця є яскраво антитоталітарною, вона є пересторогою для майбутніх поколінь, тому нині надзвичайно актуальна. 

Це були по-європейськи освічені люди, тогочасна елітна українська інтелігенція.  Неокласики, зокрема, закликали осягати вершини світової культури, трансформувати її форми та образну систему на рідному полі поезії, щоб піднести її до світового рівня. 

Виконала: учениця 10 клас Новоодеської ЗОШ №2 Тульчевська Марія