Презентація на тему:
Гумільов Микола Степанович

Гумільов Микола Степанович ...прекрасні вірші, як живі істоти, входять у коло нашого життя, вони то повчають, то благословляють...

Серед образів, які об'єднували поезію Гумільова і його безпосередніх попередників - символістів, особливо помітні астральні, космічні --зірки, планети та їх «сад» (іноді «зоологічний» - сад «небесних звірів»,як вони названі в прозі Гумільова), Чумацький Шлях, комети раз у раз виникаютьв його віршах. Доречно тому буде запозичувати з цієї ж області уподібнення для того, щоб охарактеризувати поетичну долю самого Гумільова, розвиток його дару.

. Микола Гумільов Микола Степанович Гумільов (1886-1921)- російський поет, теоретик і практик акмеїзму, приділяв велику увагу проблемам поетичної майстерності та техніки віршування Народився в Кронштадті. Дитинство провів в Царському Селі, в гімназії вчився в Петербурзі і Тифлісі. Вірші писав з 12 років, перший друкарський виступ в 16 років — вірш в газеті «Тіфлісський листок». Восени 1903 р. сім'я повертається в Царське Село, і Гумільов закінчує там гімназію, директором якої був Іннокентій. Анненський. Вчився погано, випускні іспити склав в 20 років. Переломний момент — знайомство з філософією Ф. Ніцше і віршами символістів.

У 1903 р. познайомився з гімназисткою А. Горенко (майбутньою Анною Ахматовою). У 1905 р. виходить його перша збірка віршів — «Дорога конквістадорів», наївна книга ранніх дослідів, в якій, проте, вже знайдена власна енергійна інтонація і з'явився образ ліричного героя, мужнього, самотнього завойовника. У 1906, після закінчення гімназії, Гумільов виїжджає до Парижа, де слухає лекції в Сорбонні і заводить знайомства в літературно-художньому середовищі. Робить спробу видання журналу «Сіріус», в трьох номерах якого друкується під власним прізвищем і під псевдонімом Анатолій Грант. Посилає кореспонденції в журнали і газети. У Парижі вийшла друга збірка Гумільова — «Романтичні вірші» (1908), присвячена А.Горенко. З цієї книги починається період зрілої творчості Н. Гумільова.

Весною 1908 р. Гумільов повертається до Росії, заводить знайомство з петербурзьким літературним світом (В'ячеслав Іванов), виступає постійним критиком в газеті «Мова» (пізніше починає друкувати в цьому виданні також вірші і розповіді). Восени здійснює свою першу поїздку на схід — до Єгипту. Вступає на юридичний факультет столичного університету, незабаром переводиться на історико-філологічний. У 1909 бере участь в організації нового видання — журналу «Аполлон», в якому надалі, до 1917 року, друкує вірші і переклади і веде постійну рубрику «Листи про російську поезію». Зібрані в окрему книгу рецензії Гумільова дають яскраве уявлення про літературний процес 1910-х років. В кінці 1909 року Гумільов їде до Абіссінії, а повернувшись, видає нову книгу — «Перли». 25 квітня 1910 Микола Гумільов вінчається з Ганною Горенко (розрив їх стосунків стався у 1914 р.)

Восени 1911р. створюється «Цех поетів», що маніфестує свою автономію від символізму і створення власної естетичної програми (стаття Гумільова «Спадщина символізму і акмеїзм») Першим акмеїстичним твором вважали в поему Гумільова «Блудний син» (1911). В цей час за Гумільовим міцно закріпилася репутація «майстра. Весною 1913 р. як начальник експедиції від Академії Наук Гумільов виїжджає на півроку до Африки (для поповнення колекції етнографічного музею), веде шляховий щоденник. На початку Першої світової війни Н.Гумільов, людина дії, вступає добровольцем в уланський полк і отримує за хоробрість два Георгіївські хрести. У «Біржових відомостях» в 1915р. публікуються його «Записки квалериста.

Перша експедиція до Абнісії Хоча Африка ще з дитинства залучала Гумільова, рішення відправитися туди прийшло раптово і 25 вересня він вирушає до Одеси, звідти — в Джібуті, потім до Абіссінії. Подробиці цієї подорожі невідомі. Відомо лише, що він побував в Аддіс-Абебе на парадному прийомі в негуса. Можна вважати доведеними дружні взаємини взаємної симпатії виникли між молодим Гумільовим і навченим досвідом Менеліком II.

За кордоном З 1906 року Микола Гумільов жив в Парижі: слухав лекції з французької літератури, вивчав живопис — і багато подорожував. Побував в Італії і Франції. Знаходячись в Парижі, видавав літературний журнал «Сіріус» (у якому дебютувала А. Ахматова), але вийшли лише 3 номери журналу.

Патріотичний порив і захопленість небезпекою скоро проходять, і він пише в приватному листі: «Мистецтво для мене дорожче за і війну, і Африку». Гумільов переходить в гусарський полк і добиваєть-ся відправки в російський експедиційний корпус на Салонікський фронт, але по дорозі затримується в Парижі і Лондоні до весни 1918. До цього періоду відноситься цикл його любовних віршів. У 1918 після повернення до Росії Гумільов інтенсивно працює як перекладач, готуючи для видавництва «Всесвітня література» епос про Гільгамеша, вірші французь-ких і англійських поетів. Пише декілька п'єс, видає книги віршів «Вогнище» (1918), «Фарфоровий павільйон» (1918). У 1921 виходить остання книга Гумільова, на думку багатьох дослідників, — краща зі всіх, ним створених, — «Вогненний стовп».

Події 1921 року Про причетність Гумільова до змови Таганцева є три версії: Гумільов брав участь в змові — офіційна радянська версія 1921—1986 років, а також еміграції. На цій версії сходяться більшість джерел, у тому числі так стверджує І. Одоєвцева, що склала якнайповнішу біографію поета останніми роками життя.

Арешт і загибель 3 серпня 1921 року Микола був арештований за підозрою в участі в змові бойової організації «Петрограду Ст Н. Таганцева». Декілька днів Михайло Лозінський і Микола Оцуп намагалися виручити друга, але, не дивлячись на це, незабаром поет був розстріляний.

Умний дьявол Мой старый друг, мой верный Дьявол, Пропел мне песенку одну: — Всю ночь моряк в пучине плавал, А на заре пошел ко дну. Кругом вставали волны-стены, Спадали, вспенивались вновь, Пред ним неслась, белее пены, Его великая любовь. Он слышал зов, когда он плавал: «О, верь мне, я не обману»… Но помни, — молвил умный Дьявол, — Он на заре пошел ко дну.

Останнє фото Гумільова зроблене в ЧК 3 серпня 1921 року Гумільов арештований ЧК у справі про т.з. «таганцевськом змові» і 24 серпня засуджений до розстрілу. Ім'я його було одним з найодіозніших в історії офіційної російської літератури впродовж всього радянського періоду

Микола Гумільов

Микола Гумільов

М.Гумільов.

Могила Миколи Гумільова

Пам'ятник Льву Гумільову та його батькам

Анна Ахматова – дружина Миколи Гмулівого

Олена Гумільва

Лев Гумільов

Микола Гумільов, Анна Ахматова та їх син

У 1908 році Гумільов випускає збірку «Романтичні квіти», присвячений Ахматової (при перевиданні присвячення зняте). Саме ця збірка дала йому певне літературне ім'я.

Свій перший чотиривірш про прекрасну Ніагару (про Африку Гумільов мріяв з найранішого дитинства) поет написав в шість років. Писав вірші він і в гімназії, проте вони були низької.

Дремала душа, как слепая… Дремала душа, как слепая, Так пыльные спят зеркала, Но солнечным облаком рая Ты в темное сердце вошла. Не знал я, что в сердце так много Созвездий слепящих таких, Чтоб вымолить счастье у бога Для глаз говорящих твоих. Не знал я, что в сердце так много Созвучий звенящих таких, Чтоб вымолить счастье у бога Для губ полудетских твоих. И рад я, что сердце богато, Ведь тело твое из огня, Душа твоя дивно крылата, Певучая ты для меня

О тебе О тебе, о тебе, о тебе, Ничего, ничего обо мне! В человеческой, темной судьбе Ты - крылатый призыв к вышине. Благородное сердце твое - Словно герб отошедших времен. Освящается им бытие Всех земных, всех бескрылых племен. Если звезды, ясны и горды, Отвернутся от нашей земли, У нее есть две лучших звезды: Это - смелые очи твои. И когда золотой серафим Протрубит, что исполнился срок, Мы поднимем тогда перед ним, Как защиту, твой белый платок. Звук замрет в задрожавшей трубе, Серафим пропадет в вышине... ...О тебе, о тебе, о тебе, Ничего, ничего обо мне

Швидкокрилих ведуть капітани Відкривачі нових земель, Для кого не страшні урагани, Хто зазнав мальстрьоми і міль  Сам Гумільов називав свою поезію музою дальніх мандрівок, поет був вірний їй до кінця своїх днів. Знаменита балада «Капітани» одна з тих, що принесли Гумільову широку популярність, збірки віршів «Перли» – це гімн людям, що кидають виклик долі й стихіям. Поет з’являється перед нами як співак романтики дальніх мандрівок, відваги, ризику, сміливості

У чому секрет пізніх віршів Гумільова? Вони відрізняються надзвичайною міццю, при тому такої, яка зміщує всі звичні уявлення і всередині кожного вірша. Подивимося на те, як змінилися повсякденні категорії простору і часу у вірші «Заблудлий трамвай», проякому добре сказала Цвєтаєва у своїх спогадах про Мандельштама ( «Історія одного присвяти»): за її словами, сентенції молодого Гумільова -метра безслідно розлетілися «під колесами» його ж «Трамвая». Під цими колесами, як у науці та мистецтві нашого століття, руйнуються і всі звичайніуявлення про географію і хронології.

Вплив на літературу Наполеглива і натхненна діяльність Гумільова по створенню формалізованих «шкіл поетичної майстерності» (три «Цехи поетів», «Студія живого слова» і ін.), до якої скептично відносилися багато сучасників, виявилася вельми плідною. Його учні — Георгій Адамович, Георгій Іванов, Ірина Одоєвцева, Микола Оцуп, Всеволод Різдвяний, Микола Тіхонов та інші — стали помітними творчими індівідуальностям.

Цікаві факти Впродовж всього життя Гумільов визначав свій внутрішній вік як 13 років, вік А. Ахматової — 15, а вік своєї другої дружини — 9 років У 1907 році, коли поета призвали до армії, він не прошел медичну комісію із-за косоокості, що заважає стрілянині, проте в 1914 році його визнали придатним: вперше він стріляв з правого плеча, а удруге змінив його на ліве. «Дерев'яний з довгим носом» — так охарактеризували Гумільова .

Висновок Отже ми зрозуміли , що Гумільов – була творча особистість, яка ввійшла в історію літератури назавжди. Ми пізнали його з різних сторін . З дитячих років , з юнацьких , тоді коли він був повністю сформований як творча особистісь. Мені сподобалось вивчати його як письменника, знавця своєї справи. Яв захопленні від його віршів. Томущо в них захована глибина душі і нерозгаданості .