Презентація на тему:
Тварини Африки

Одна з найбільш дивовижних яскраво забарвлених тварин серед ссавців. Тіло мандрила велике, розміром з собаку колі, голова величезна з масивною виступаючою мордою. З боків довгого носа тягнеться здуття, порізане поздовжніми борознами. Колір здуття яскраво-блакитний, а ніс, виступаючий довгою смужкою між ними, і ніздрі червоні. Щокові чубки і вуса білуваті, борода жовта або оранжева. Очі сидять глибоко; вуха м'ясного кольору. Шерсть на тілі довга, густа, на верхній стороні тулуба вона оливково-коричнева, на нижней - сріблисто-сіра. Навколо хвоста гола шкіра червонувато-фіолетова, сідничні мозолі фіолетові. Самки мандрилів помітно відрізняються від самців: вони в 2-3 рази легше за самців, в цілому менш яскраво забарвлені, у них відсутнє синє щокове здуття. Мешкають мандрили в Західній Африці від Конго до Іспанської Гвінеї. Тримаються зазвичай в дощових і скелястих лісах, велику частину часу проводять на землі, але харчуються і сплять на деревах. Мандрили всеїдні. Зустрічаються сімейними групами. Життя мандрилів на волі мало вивчене і оточене легендами. Мандрили - люті, агресивні і забіякуваті тварини. Вони часто відвідують сусідні з лісом посіви і села. Говорять, що місцеві жителі бояться їх, як левів. Вагітність триває до 245 днів. Малюки мандрилів забавні і грайливі. З віком вони поступово набувають рис будови дорослих і вдача їх псується. У неволі мандрили злобні, часто б'ються, і в результаті багато хто з них виявляється із знівеченими кінцівками.

Тривалість життя в природі і в зоопарках рідко перевищує 40 років. На Землі залишилось лише близько 300 гірських горил. Найбільша з людиноподібних мавп. її зріст досягає 2 м, а вага — понад 250 кг. Живуть у лісах Африки. В сім'ї — 5-20 тварин. Ці миролюбні, спокійні мавпи для людини безпечні. Живляться рослинами. Малята рос туть вдвічі швидше за людських дітей. Гірські горили знаходяться під загрозою зникнення, оскільки людина знищує ліси — місця проживання горил.

Браконьєри виловлюють їх у лісах Африки і продають у зоопарки, цирки і наукові лабораторії. Добре дресируються, їх можна навчити малювати і користуватися азбукою глухонімих. Найбільш відома з людиноподібних мавп. Довжина тіла до 150 см. У природі живуть групами до 20 тварин, часто влаштовують бійки, кусаються і кричать одна на одну. Живляться рослинами і дрібними тваринами. Знаходяться на межі вимирання. У деяких африканських країнах охороняються законом.

Споконвіку про гієн розповідали неймовірні історії і чутки. їх своєрідна зовнішність, згорблена скрадлива хода і переважно нічний спосіб життя, жахливе завивання під час полювання, а також поїдання ними падалі — усе це разом створило гієнам погану репутацію. Проте вони ніколи не нападають на людину, хоч і є непоганими мисливцями. Велика і небезпечна плямиста гієна сміливо нападає на молодих носорогів і левів. Живуть у посушливих степах і саванах. Народжують звичайно двох малят, які живляться молоком до 1,5 року, а потім починають їсти м'ясо. За 15 хвилин зграя гієн справляється із здобиччю, не залишаючи навіть кісток. Проте це в основному «санітарна служба» савани, оскільки гієни своєчасно «прибирають» кожну загиблу тварину.

Вдень їх майже не побачиш, а вночі здіймають виття і нерідко з'являються біля людських осель, щоб чим-небудь поживитися. Добре приручаються, але одержати помісь шакала з собакою вдається дуже рідко. Живе у Північній Африці, на Кавказі, в Се редній та Південно-Західній Азії. Шакали схожі на вовків, але з головою лисиці. І розміром невеликі — як звичайна дворняжка чи лисиця. Але на відміну від лисиць вони живуть сім'ями по 4-6 особин і разом полюють на велику здобич, навіть на газелей. Живляться в основному дрібними гризунами, зайцями, птахами.

Ці яскраві собаки – найкращі мисливці Африки. У них дуже великі і гострі зуби. Розміром з великого собаку. Живуть у саванах. Полюють зграями – до 20 особин – на різних копитних, у тому числі великих антилоп, тривалий час переслідуючи тварину. Здобич гієнові собаки з'їдають гуртом. Самки народжують 6 - 8 малят. Живуть близько 10 років. Через неконтрольований відстріл знаходяться під загрозою зникнення. Ці звірі залишились лише в заповідниках.

Там, де на півночі Мадагаскару збереглися первинні ліси, можна зустріти одного з найбільш незвичайних мешканців планети – індрі. Початок дня вони вітають радісними криками. Це сімейні співи індрі. Проспівавши належне, індрі вирушають на пошуки поживи. Ось тоді їх і можна роздивитися. Цей лемур – найбільший з усіх напівмавп світу. Має зріст 4 - 5-річної дитини. Його пухнасте чорно-біле хутро має неповторний малюнок. Бувають майже зовсім чорні особини або з переважаючим білим кольором. По деревах індрі пересувається величезними стрибками, при цьому зберігає вертикальне положення. Індрі занесені до Міжнародної Червоної книги. Зараз вони суворо охороняються на Мадагаскарі.

Його батьківщина – степи і савани від Сенегалу на заході до Судану на сході. За зовнішнім виглядом гусар дуже схожий на мартишку, тому часто його іменують червоною мартишкою. Але в нього багато своєрідних рис: він більший за мартишок — довжина тіла з хвостом перевищує півтора метра, маса самця може досягати 25 кг, веде наземний спосіб життя. Гусари живуть групами – по 10 - 15 особин. Група займає ділянку савани до 30 м². Дерева їм потрібні лише для ночівлі або в хвилини найбільшої небезпеки. У пошуках їжі, що складається з плодів, насіння, комах, пташиних яєць і дрібних хребетних, блукають у степу. Дуже обережні, часто вертикально піднімаються на ноги, уважно озираючись навколо з остраху небезпеки. Звичайно рятуються втечею зі швидкістю близько 50 км/год. Навіть спортсмен-бігун за ними не уженеться! Гусари – найбільш швидконогі тварини з усіх приматів світу! Темношкіре населення тропічної Африки нерідко називає гусара «мавпою, схожою на білу людину».

Найбільш дивна особливість гелад – манера дитинчат під час годівлі молоком смоктати відразу два соски. Це пов'язане з тим, що соски на грудях самок так зближені, що малюкам зовсім не важко взяти в рот зразу обидва. Подібному, напевно, немає аналогів не лише серед приматів, але й серед ссавців взагалі. На перший погляд ця мавпа дуже нагадує типового павіана. Насправді ж з павіанами вона не перебуває в родинних зв'язках. Гелади – великі мавпи, до 20 кг і більше, хвіст з китичкою на кінці. Дивна фізіономія гелади дещо нагадує цифру 8. Лице у них темно-коричневе, шерсть довга, шовковиста, бурувата. Гелада мешкає високо в горах Ефіопії. Любить прохолодний й досить вологий клімат. Веде наземний спосіб життя. Там, де вона живе, майже нема дерев, але багато лужків із соковитою травою, які перемежовуються зі скелями. Подібно до павіанів, гелади живуть великими стадами. Але, на відміну від них, схильні живитися соковитою травою, різноманітним корінням та цибулинами.

Ця тільки нічна тварина зустрічається в тропічних лісах Західної і Центральної Африки. Найбільший примат з напівмавп Африки та Азії, окрім лемурів Мадагаскару. Довжина його тіла досягає 40 см, маса – не менше 1,5 кг. Вдень потто відпочивають у дуплах дерев або просто сплять, згорнувшись клубочком, у розгалуженні гілок, вночі виходять на пошуки поживи. Незважаючи на свою по вільність, вправно ловлять різних дрібних тваринок, живляться плодами, молодими пагонами і соковитим листям. Самка приводить одне добре розвинене маля. Найбільш цікавою особливістю потто є наявність гострих рогових шипів у верхній частині спини. Це загострені відростки хребців, що протикають шкіряний покрив потто.

Ці маленькі хижаки відважуються на денні вилазки в савану. Звірятка завжди тримаються разом, часто стають на задні лапки і пильно озираються. Побачивши небезпечного ворога, поспішають до найближчої нори. З появою лисиці чи шакала піднімають такий лемент, що хижаки прагнуть не зв'язуватись з такою скандальною компанією. Цей товариський звірок - близький родич мангуста. Розповсюджений у сухих саванах Східної та Південної Африки. Сурикати мешкають колоніями. Вночі вони сплять у глибокій колек тивній норі, а вранці вирушають на пошуки поживи. Живляться комахами, їх личинками, а також дрібними ящірками та гризунами.

Цей невеликий орел добре знаний усіма мешканцями савани і більшістю людей, яким довелося побувати тут. Довжина орла не більше 60 см, маса – до 3 кг. У польоті має короткохвостий силует. Звичайно живиться зміями і ящірками. Нерідко ловить гризунів і птахів. Відважний і зухвалий птах може напасти на мангуста, дамана або навіть карликових антилоп, нерідко віднімає здобич у значно більших і сильніших хижих птахів. Гнізда будує на високих деревах. У кладці одне-єдине яйце. Насиджування продовжується півтора місяця. Пташеня росте дуже повільно. На крило стає лише на четвертий місяць життя. Любить демонструвати усіляке повітряне шту карство – «фігури вищого пілотажу». Завдяки своєму незвичайному вигляду (неоперена шкіра вуздечки, короткий чуб на потилиці, широкі крила і дуже короткий прямо обрізаний хвіст) і прекрасним льотним якостям вважається непереверше-ним символом африканського неба.

Цього птаха ніде за межами тропічної Африки нема, невеликий ряд налічує усього 6 птахів однієї родини. Величиною ледве переважає горобця, але здається значно більшим через струнку будову тіла, пухнасте оперення і довгий хвіст. Зграйки птахів-мишей з 5—20 особин вправно шугають серед густих гілок. Незвичайна їх манера під час живлення чи сну підвішуватися на гілці вниз спиною. Ці птахи такі товариські, що навіть для сну скупчуються. До їх раціону входять в основному плоди, ягоди, бутони квітів, бруньки і соковите листя. Збирають вони і комах, можуть руйнувати гнізда дрібних птахів, поїдаючи яйця і маленьких пташенят. Своє гніздо птахи-миші розміщують серед густого листя дерев і кущів, вистилають його зеленими листочками і травинками.

Розповсюджений в Африці на південь від пустелі Сахара. Є і на Мадагаскарі. Має масу не більше 500 г, але на вигляд здається більшим. Живе поблизу водоймищ, тримається одинаком або парами, полює на мілководді. Живиться рибою, жабами та ракоподібними. Молотоглави примітні тим, що будують на деревах величезні кулеподібні гнізда діаметром понад півтора метра. Вхід туди розміщується збоку, його птахи прагнуть зробити якомога непомітнішим і важкодоступним. Всередині гнізда буває дві – три камери, які сполучаються між собою. їх стіни для міцності добре промащені мулом. У кладці 2-3 яйця. Пташенята вилітають у віці близько 50 днів. Нерідко сідає на спини бегемотів та інших великих тварин у той час, коли вони виніжуються у водоймах.

Турако мають пурпурно-червоне махове пір'я. В усіх видів турако у червоному пір'ї є особливий пігмент, що утримує мідь «турацину». Найбільш дивно, що цей пігмент нестійкий, і птахи після того, як похлюпаються у воді, «линяють», а вода при цьому забарвлюється в червонуватий колір. Так називаються великі лісові птахи з яскра вим оперенням ( фіолетовим, пурпурно-червоним, зеленим, синім і т. д.), які ніде за межами тропічної Африки не зустрічаються і відносяться до родини зозулеподібних. Усього відомо 22 види турако. Звичайно турако бувають довжиною 40 - 45 см і масою 200 - 300 г, найбільші види досягають 70 см і маси 1 кг. Дуже жваві птахи швидко бігають і лазять по гілках дерев, спритно стрибають з гілки на гілку, вправно перепурхують у густих кронах тропічних дерев. Живляться різноманітними плодами, ягодами, ніжними молодими листочками і пагонами. Гнізда обладнують на деревах. У кладці 2 яйця.

Муха цеце – коричнева або жовта муха завдовжки 1 см. Крила схрещені на спині, хоботок голкоподібний, направлений вперед. Налічується 22 різних види мухи цеце. Усі вони живуть у субсахарній Африці. Як самки, так і самці пожадливо п'ють кров хребетних тварин, висмоктуючи за один раз утричі більше крові, ніж важать самі. Вони смокчуть кров у найрізномаїтіших рослиноїдних тварин, як міцевих, так і завезених. Кусають вони й людей. Укус такої мухи залишає глибоку й болючу рану. Вона водночас і свербить, і болить. На місці укусу виникає ґулька.

Вид нечисленний. У зоопарках утримується дуже рідко. Випадки розмноження в неволі невідомі. Великий птах, що має довжину до 120 см і масу до 7 кг, відноситься до ряду голінастих (лелечих), але займає тут відособлене положення. Араби його називають «абу маркуб», що означає «батько черевика». Цю назву птах заслужив за дивну форму голови і дзьоба: голова велика з невеликим неохайним чубом на потилиці, дзьоб масивний і дуже широкий, трохи роздутий (нагадує дерев'яний черевик). Розповсюдження птаха обмежується болотами східної частини екваторіальної Африки, переважно верхів'ям Нілу. Населяє зарості папірусу. Веде потаємне життя. Своїм великим дзьобом вправ но ловить рибу та жаб. Масивне гніздо обладнує на заломах очерету або папірусу. В кладці 2 яйця. Насиджування продовжується близько місяця, потім батьки ще три місяці вигодовують пташенят.

Грізна зброя цих членистоногих довжиною 12 - 18 см – отруйне жало, що знаходиться на кінчику черевця. Скорпіониха – турботлива мати. Вона носить своїх дитинчат на спині. Вдень скорпіони полюбляють ховатися у будинках, квартирах, одязі, взутті. Уколи тропічних скорпіонів дуже небезпечні. Якщо не застосувати спеціальну сироватку, то доросла людина помирає через 3—4 дні, а дитина — через 10-18 годин.

Крила метелика в розмасі до 6 см, передні - зверху чорні, з білими плямами і червоною косою перев'яззю, задні - чорні, з червоною краєвою смугою. Поширений майже всюди в Європі і помірних широтах Азії. Гусениці живуть на кропиві в закритих "пакетах" з листя, обертання в лялечку нерідко також в згорнутому листі. Може давати 2 покоління (на півдні) в рік: навесні (після зимівлі) і в липні - вересні. Здійснює дальні міграції.

Місцеві жителі вживають сарану в їжу – сушать, смажать, роблять борошно. Ця комаха довжиною до 7 см і з крилами понад 6 см здатна цілком знищити посіви полів, урожай садів. Сарана збирається величезними хмарами і здійснює перельоти у пошуках корму, пересувається зі швидкістю до 18 км за годину. Відкладає до 500 яєць.

Птах неординарний для вчених, адже, як з'ясувалось, у нього нема близьких родичів. Розміром з великого дрозда, непоказний на вигляд. Напевно, предки монії ще здавна жили лише на великому прекрасному острові Мадагаскарі. Птахи населяють посушливі райони, що поросли колючим чагарником. Погано літають, але гарно бігають по землі. Живляться комахами, молюсками і плодами, які знаходять на землі. Тримаються невеликими дружними зграйками. Гнізда обладнують у розгіллі кущів та дерев на висоті не більше 2 м над землею. У кладці звичайно 1 - 3 великих яєць. Насиджують батьки по черзі. У цього птаха бувають випадки колективних кладок – кілька самок несуться в одне гніздо. Пташенят, що вилупилися, окрім батьків, нерідко допомагають годувати й інші члени зграї.

Найбільша отруйна змія в Африці. Живе на деревах, дуже тонка і швидка. Укус її отруйний. Якщо така змія укусить людину, смерть не забариться – вона наступить через 20 – ЗО хвилин. Висушена отрута змії зберігає свої властивості щонайменше 25 років.

Це особлива група тварин, схожих на ящірок, їх можна зустріти майже в усіх лісах Африки. Від ворогів вони захищаються, змінюючи забарвлення тіла, зливаючись з навколишнім середовищем. Хамелеон стає темним, коли роздратований, і блідим, коли переляканий. Очі у хамелеона обертаються, ніби на шарнірах, а язик буває довшим за усе тіло. Розмір тіла хамелеона до ЗО см. У приплоді буває від 7 до 38 маленьких хамелеончиків. Язиком він здобуває собі харчі – помітивши жертву, влучає в неї липким язиком і миттєво втягує до рота.

В усіх жаб сильні довгі задні кінцівки – адже вони пристосовані для стрибання, а передні коротші – для пом'якшення приземлення. Великі вирячені очі мають повіки. Очі та ніздрі розміщені на голові зверху – щоб бачити усе навколо і дихати, коли тіло напівзанурене у воду. Жаба-голіаф – найбільша в світі – була знайдена в Африці в 1926 році. Довжина її тіла – від 28 до 40 см, вага – понад 3 кг.

Їх добре знають акваріумісти – вони вивели навіть рожевих жабок. При хорошому догляді можуть жити до 15 років. Живе в теплих водоймах Південної Африки. На передніх лапках у неї не плавальні перетинки, а довгі тонкі пальці, якими жаба засовує свою здобич – дрібних водяних тварин – у рот.

Найбільш близьким родичем людини вважається карликовий шимпанзе — бонобо. Живе він у тропічних лісах на південь від річки Конго. Найбільш яскравозабарвленим видом не тільки серед приматів, але й серед усіх ссавців вважається мандрил. Це й найбільш крупний вид серед мавп (довжина тіла 110 см і маса — до 60 кг), за винятком людиноподібних. Найбільші та найменші види гадюк світу мешкають в Африці. Габонська гадюка при довжині 2 метри досягає маси 8 кг, а карликова має довжину тіла лише до 28 сантиметрів. Мадагаскар — єдиний район Східної півкулі, де водяться ящірки — ігуани та великі удави, що мають родичів на Американському континенті. Єдині комахоїдні ссавці Мадагаскару — тенреки. ЗО видів цих звірят дуже різноманітні за своїм зовнішнім виглядом. Серед них є двійники відсутніх тут їжаків і землерийок. Ткачиків-вдовушок вважають більш досконалими гніздовими паразитами, ніж зозуль. Кожен вид цих птахів зв'язаний з визначеним видом астрильда (дрібні зерноїдні птахи, що є родичами ткачикам). Пташеня вдовушки мирно росте з виводком хазяїв. Найдивніше — це зовсім однакові сигнальні плями в роті пташенят астрильда-хазяїна і пташеняти вдовушки, яке паразитує на ньому. Фауна Африки бідна на папуг, проте жако чи сірий папуга не має собі рівних у майстерності наслідувати голос людини. Відомі особини, які можуть вимовити кілька сотень слів і десятки фраз. Мешканець пустель Південної Африки земляний дятел не довбає дерев. У пошуках комах він дзьобом риє землю, а для гніздування викопує на схилах урвищ нори довжиною до метра.