Презентація на тему:
Шкіра та косметичні засоби

. Космецевтики для лікування різних захворювань шкіри. Космецевтики для лікування патологій сухої шкіри. Креми косметичні.

Суха шкіра Суха шкіра характеризується відсутністю жирного блиску, відлущуванням епідермісу, ранніми зморшками, відчуттям „стягнутості”, що пов’язано із недостатньою діяльністю сальних залоз. Залози продукують менше жиру ніж потрібно для утворення природньої захистної плівки, через що шкіра втрачає вологу.

Причини розвитку сухості шкіри Враховуючи різноманіття клініко-епідеміологічних факторів, запропоновано виділяти три головні причини розвитку сухості шкіри: нестача сальної секреції (внаслідок ендокринної патології - тиреоїдити, цукровий діабет або через прийом контрацептивів, ретиноїдів та ін); власне суху шкіру при генетично обумовлених дерматологічних захворюваннях: атопічний дерматит, псоріаз, іхтіоз. вторинну сухість шкіри у зв’язку з впливом зовнішніх факторів (холод, вітер, УФ промені), впливу хімічних (лужне мило, морська вода, пілінги) або побутових чинників (сухе повітря);

Природний зволожуючий фактор (NMF) - вільні амінокислоти, сечовина, молочна кислота, піроглутамат натрію. Вони розташовані в усьому роговому шарі, і лише в ньому. Насправді зволожується виключно роговий шар. Роль природних губок в роговому шарі відіграють компоненти натурального зволожуючого чинника (NMF). Вони розташовані в усьому роговому шарі, і лише в ньому.

Деякі зволожуючі компоненти косметики: Утворюють плівку, перешкоджаючи випаровуванню: вуглеводи (парафін, вазелін, петролатум, рідкий парафін); кремнійорганічні речовини (силікони); тваринні і рослинні жири (переважно насичені і моно ненасичені жирні кислоти – гусячий, китовий, свинячий, олії манго, какао, ши тощо); воски (ланолін, бджолиний, хвойний, спермацет тощо); Утримують вологу: гліцерин; сорбітол; полігліколі (пропіленгліколь, етиленгліколь); полісахариди - гіалуронова кислота, хітозан, полісахариди рослинного і морського походження (хондроїтинсульфат, муко полісахариди, альгінати), пектини, камеді; білкові молекули і їх гідролізати тваринного і рослинного походження (колаген та еластин); полінуклеїнові кислоти (ДНК) і їх гідролізати.

Рослинні екстракти і природні жири, які рекомендують включати в склад косметичних засобів по догляду за сухою шкірою: Рослинні екстракти: Брусниці, виноградної кісточки, чорної смородини, женьшенюь, каштану кінського, липи, малини, обліпихи, вівса, ламінарії, солодки, хвоща польового, лотоса тощо. Жирні олії: оливкова, кукурудзяна, ши, виноградної кісточки, кісточок чорної смородини, сої, таману, шипшини, обліпихи.

Препарати лікувальної косметики: серія Топікрем (Nigy, Франція);

Препарати лікувальної косметики: серія Тріксера (Avene, Франція);

Препарати лікувальної косметики: лінія Енідріал (RoC, Франція);

Препарати лікувальної косметики: лінія А-Дерма (Ducray, Франція);

Препарати лікувальної косметики: лінія Атодерм (Bioderma, Франція);

Препарати лікувальної косметики: лінія Гірудодерм екстра-драй (Біокон, Україна);

Препарати лікувальної косметики: лінія Фармасеріс D (Dr. Irena Eris, Польща)

Себорея - запальне захворювання шкіри, пов'язане з підвищенням кількості та зміною якості шкірного сала. Суха себорея характеризується зниженою секрецією шкірного сала та надмірною появою на шкірі голови і волоссі рогових лусочок. Розлади секреції сальних залоз зазвичай обумовлені порушенням балансу між естрогенами і андрогенами в бік останніх.

Суха себорея При такому виді захворювання на шкірі виникають рожеві або червонуваті плями, на поверхні яких видно безліч дрібних лусочок. Суха форма хвороби супроводжується суб'єктивними відчуттями: відчуття стягування шкіри, легкий свербіж, особливо посилюється після вмивання холодною водою.

Суха себорея. Лікування. У першу чергу лікування себореї спрямоване на виявлення та ліквідацію факторів, що є каталізаторами захворювання: порушення функціонування вегетативної нервової системи, травного тракту, печінки, вогнищ хронічних інфекцій. З лікарських препаратів призначаються антиандрогенні препарати, які нормалізують виділення шкірного сала; вітаміни A, C, E, групи B; мікроелементи - сірка, залізо, фосфор. Місцево - сірчано-саліцилову мазь, креми з вітамінами A, E, F. Збалансоване харчування, здоровий спосіб життя.

АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ

Атопічний дерматит (дифузний нейродерміт) - захворювання шкіри, яке характеризується свербінням, ліхеноїднимі папулами, ліхеніфікаціями і хронічним рецидивуючим протіканням.

Ознаки атопії в дерматології поділяють на абсолютні і неабсолютні. До абсолютних ознак належать: ураження обличчя і розгинальних поверхонь кінцівок у дітей; ліхеніфікація (потовщення шкіри з підсиленим малюнком) у великих складках (ліктьові, підколінні) у підлітків і дорослих; хронічний перебіг; чітка сезонна залежність: взимку - загострення і рецидиви, влітку - часткові або повні ремісії.

Чинниками, які провокують загострення хвороби, можуть бути: харчові алергени, ліки, особливо пеніцилін, аспірин, новокаїн, укуси комах, кліщів, посилене потіння, побутовий пил, контакт із деякими рослинами, пліснявою, профілактичні щеплення тощо.

Принципи лікування атопічного дерматиту: виключення харчових (риба, яйця, шоколад, арахіс, молоко, соя, пшениця), респіраторних алергенів та інших зазначених вище чинників, що можуть провокувати загострення; курортотерапія (морський чи гірський клімат залежно від індивідуальної реакції на ці чинники); використання антигістамінних та антисеротонінових препататів: кетотифен (задитен, бронітен, астафен), циннаризин (стугерон), фенкарол, перитол, кларитин тощо, які, проте, не завжди дають бажані результати.

Рекомендують також ангіопротектори: пармідин (продектин), ксантинолу нікотинат, непряме ендолімфатичне введення Т-активіну, делагіл. При вираженій нічній сверблячці — амітриптилін у юнаків і дорослих. Застосовують також вітаміни А, Е, С, Н (біотин), В6, піридоксальфосфат тощо. Хворих переконують не терти і не розчухувати шкіру. В тяжких випадках — короткий курс кортикостероїдів всередину.

ІХТІОЗ

Звичайний іхтіоз становить 80-95 % всіх форм іхтіозу, успадковується за автосомно-домінантним типом, проявляється після 3-го місяця життя або пізніше (до 2-3 років).

Розрізняють такі клінічні варіанти: 1. Ксеродермія (суха шкіра) — абортивна форма іхтіозу, сухість і шорсткість шкіри переважно на розгинальних поверхнях кінцівок. 2. Іхтіоз простий — уражена вся шкіра, лусочки дрібні, щільно прилягають до шкіри. 3. Іхтіоз блискучий — прозорі лусочки у вигляді мозаїки переважно на розгинальних поверхнях кінцівок. 4. Іхтіоз змієподібний — лусочки великі, сіро-коричневі, нагадують шкіру змії. 5. Іхтіоз білий — лусочки білі, нагадують азбест.

Клініка. Роговий шар епідермісу стовщений, нагадує пергаментний папір, шкіра постійно тріскає, відлущується шарами, відлущені ділянки червоні. Локалізація – обличчя, спина, кінцівки.. Атрофія волосся і нігтів, або навпаки аномальний ріст.

Лікування: Оберігають шкіру від висихання. Теплі ванни із NaCl і креми із 10% NaCl або 10% тіосечовиною → діє кератолітично, гідротроп., пом’якшує іхтіозні кірки. морський відпочинок вживання ретинолу кортикостероїди.

Сучасні креми класифікуються: суспензійний (кремоподібний стан забезпечується консистенцією дисперсійного середовища і концентрацією твердої дисперсної фази); безжирові – (креми, що не містять у своїй сполуці жирів і жироподібних речовин). За складом: жирові (кремоподібний стан яких забезпечується комплексом жирів і жироподібних речовин); емульсійні (кремоподібний стан визначається наявністю і співвідно-шенням жирів і води);

Крем емульсійний – однорідна суміш (емульсія) двох основних фаз: водної і олійної типу вода/олія (в/о), олія/вода (о/в) і змішаного типу

емульсії типу о/в, або пряма емульсія емульсії типу в/о, або обернена емульсія.

Множинна емульсія вода вода олія

Вимоги до емульсійних косметичних засобів: вільно видавлюватися з туб чи виливатися з флакона (екструзія); легко наноситися, швидко всмоктуватися шкірою; мати цілеспрямований косметичний вплив на шкірні покриви; легко видалятися при необхідності з поверхні шкіри.

Емульсійні креми за ступенем впливу на структури шкіри можна класифікувати на: креми поверхневої дії (епідермальні) креми трансдермальної дії

Класифікація, характеристика і номенклатура біологічно активних, діючих і допоміжних речовин, які використовуються у складі косметичних кремів

За хімічною будовою жири і жироподібні речовини поділяються на кілька основних класів: Жири тваринного походження; Жири рослинного походження; Воски; Вищі карбонові кислоти; Вуглеводневі сполуки

Поверхнево-активні речовини: Детергенти; Емульгатори; Солюбілізатори

Емульгатори Емульгатори — дифільні поверхнево-активні речовини, які орієнтовано розподіляються на межі розділення двох рідин; їх умовно класифікують за структурою і властивостями молекул, механізмом дії, медичним призначенням.

Емульгатори. Емульгатори, застосовувані в косметиці, повинні відповідати наступним вимогам: забезпечувати формування стабільної емульсії; бути хімічно індиферентними; не виявляти токсичної дії, у тому числі не викликати подразнення шкіри; не мати неприємного запаху.

Гідрофільно-ліпофільний баланс Ефективність будь-якого емульгатора характеризується спеціальним числом - гідрофільно-ліпофільним балансом (ГЛБ). Під ГЛБ розуміють співвідношення двох протилежних груп молекули - гідрофільної та гідрофобної (ліпофільної).

Числа ГЛБ для всіх відомих ПАР складають шкалу («шкала Гриффіна») від 1 до 40. Число 10 є наближеною кордоном між ліпофільними і гідрофільними ПАР. Жиророзчинні емульгатори, що утворюють емульсії в/о (характеризуються числами ГЛБ нижче 10. Чим вище число ГЛБ, тим більше схильність до утворення емульсії о/в. Гідрофільно-ліпофільний баланс

Емульгатори І роду: Гліцерил стеарат Цетет-2 Стеарет-2 Цетеариловий спирт Полісорбат-60 Полісорбат-80 Цетеарет-12 ПЕГ-25 гідрогенізати рицинової олії Лаурет- 3 Лаурет- 8 Монтанов L Olive-еmuls Prolipid Емульсійний віск Polawax Емульгатори ІІ роду: Лаурет-2 Цетолет-2 Полігліцерил-2 диполігідроксистеарат ПЕГ-30 диполігідроксистеарат ПЕГ -4 стеарат Сорбітан сесквіолеат Сорбітан олеат Лецетин Сорбітан оліват Сорбітан стеарат Сорбітан ізостеарат Олет-2 Сахарози дистеарат .

Принципи складання рецептури емульсійних косметичних кремів

Шкіра здатна всмоктувати всього 6-8 % ліпідів.

У косметичних емульсіях типу о/в вміст води, що є, відповідно, дисперсійним середовищем, переважає і складає порядку 70-90 %. Кількість олійної фази обмежено 10-30 %.

Емульсійні системи типу в/о характеризуються високим вмістом жирових компонентів - від 30 до 70 %, що є дисперсійним середовищем, кількість водної фази обмежено 30-50 % відповідно.

З метою забезпечення стабільності емульсій використовується комплекс емульгаторів з оптимальним співвідношенням: емульгатора 1 і 2 роду.

З метою забезпечення стабільності емульсій використовується комплекс деяких підібраних емульгаторів з оптимальним співвідношенням: для емульсії типу о/в: 30 % емульгатора 1 роду, 70 % - емульгатора 2 роду. для емульсії типу в/о: 30 % емульгатора 2 роду, 70 % - емульгатора 1 роду.

Технологія емульсійних косметичних кремів

ТЕХНОЛОГІЧНІ СТАДІЇ ВИРОБНИЦТВА КРЕМІВ НА ОСНОВІ ЕМУЛЬСІЙ ТИПУ О/В І В/О Технологія виробництва емульсійних кремів типу о/в передбачає виконання наступних операцій: готування водної фази; готування олійної фази; емульгування; охолодження; введення термолабільних БАР; парфумування; фасовка й упакування крему. Технологічні операції процесу виробництва крему типу в/о готування водної фази; готування олійної фази; емульгування; охолодження; введення термолабільних БАР; парфумування; пластична обробка; фасовка й упакування крему.

Креми жирові – косметичний засіб мазеподібної консистенції по догляду за шкірою, де дисперсійним середовищем є натуральні, синтетичні жири, або їх сплави.

Готування жирових кремів складається з наступних операцій: сплавка компонентів; охолодження; парфумування крему; вистоювання; пластична обробка крему; фасовка й упакування готового продукту.

Гелеві (безжирові) креми Безжирові креми — це креми, які не містять олій та жирів, а виробляються на різноманітних гелевих основах.

Гідрогелі Гелі — системи, в яких структура дисперсного компонента формується в молекулярно пов’язаному середовищі внаслідок молекулярних, водневих та інших зв’язків. У разі водних гідрогелів як структуроутворювачі використовуються органічні та неорганічні колоїди. Молекулярні колоїди у формі колоїдних розчинів можна легко отримати простим розчиненням макромолекулярної речовини в придатному розчиннику. Обов’язково при цьому підвищується в’язкість дисперсного середовища.

Класифікація речовин, які утворюють гідрогелі

Технологія гелевих кремів: Підготовка виробництва; Підготовка сировини; Готування гелю набрякання гелеутворювача з відповідним розчинником; введення БАР, парфумерних композицій; Фасовка, упаковка, маркіровка.

косметичний засіб мазеподібної консистенції по догляду за шкірою, де дисперсною фазою є нерозчинні в основі речовини, а дисперсійним середовищем є гідрофільні, дифільні або гідрофобні основи. Креми суспензійні –

Діючими речовинами є дисперсна фаза суспензії (наповнювачі), що представлена сполуками неорганічної природи: карбонати: кальцію, магнію; силікати: каолін, тальк, бентоніт, цеоліт; оксиди металів: цинку, титана й ін.

Технологія суспензійних кремів на емульсійній основі складається з наступних операцій: готування водної фази; готування олійної фази; емульгування; підготовка порошкоподібних компонентів; введення порошкоподібної дисперсної фази; гомогенізація крему; охолодження; введення термолабільних БАР; парфумування; пластична обробка крему (для емульсій другого роду); фасовка й упакування крему.

Готування суспензійних кремів на жировій основі включає наступні операції: готування олійної основи (плавлення тугоплавких жирових компонентів, сплавка компонентів); підготовка порошкоподібної сировини введення порошкоподібних компонентів у жирову основу; гомогенізація крему; охолодження; парфумування крему; введення термолабільних БАР; пластична обробка крему; фасовка й упакування готового продукту.

Готування суспензійних кремів на гелевій основі включає наступні операції: готування гелю; підготовка порошкоподібної сировини; введення порошкоподібних компонентів у гелеву основу; введення БАР; парфумування крему; гомогенізація крему фасовка й упакування готового продукту