Презентація на тему:
Процедура подачі справ до ЄСПЛ та провадження

Процедура подачі справ до ЄСПЛ та провадження в ньому. (тренінг для членів КДКА, 5 березня 2014 р.) Ігор Караман, Доктор права, керівник відділу НААУ з питань підвищення кваліфікації адвокатів, ст. викладач Академії адвокатури України

- 5 травня 1949 р. - створення Ради Європи; 4 листопада 1950 р. - прийняття ЄКПЛ (3 вересня 1953 р. – набула чинності); - 1959 р. – початок функціонування “старого” Суду; - 14 листопада 1960 р. - прийняття першого рішення Судом (справа “Лоулес проти Ірландії”); - 9 листопада 1995 р. - підписання Конвенції Україною; - 11 вересня 1997 р. - ратифікація Україною Конвенції; 1 листопада 1998 р. - вступ в силу Протоколу № 11 до Конвенції, заснування “нового” Суду; - 3 травня 2001 р. - прийняття Судом першого рішення щодо України (“Кайсин та інші проти України”); - 18 вересня 2008 р. - прийняття Судом 10-тисячного рішення . Деякі історичні факти:

Зміст Конвенції

Конвенція гарантує: Право на життя (стаття 2), Право на свободу та особисту недоторканість (стаття 5), Право на справедливий судовий розгляд (стаття 6), Право на повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8), Свободу думки, совісті і релігії (стаття 9), - Свободу вираження поглядів (стаття 10), - Свободу зібрань та об'єднання (стаття11), - Право на шлюб (стаття 12), Право на ефективний засіб правового захисту (стаття 13).

катування, нелюдське та таке, що принижує людську гідність, поводження або покарання (стаття 3), рабство та примусову працю (стаття 4), свавільне та незаконне затримання (стаття 5), покарання без закону (стаття 7), дискримінацію в користуванні правами та свободами, закріпленими в Конвенції (стаття 14). Конвенція забороняє:

16 додаткових протоколів (14+2) - додають додаткові права та свободи (Протоколи №№ 1, 4, 6, 7, 12 та 13): право на освіту, на вільні вибори, свобода пересування, право не бути притягненим до суду або покараним двічі); - забороняють смертну кару за будь-яких обставин (Протокол № 13); - вносять зміни в організацію чи механізм роботи органів Конвенції (Протокол № 14).

Основні нововведення: рішення щодо прийнятності заяви та про її вилучення з реєстру справ Суду може прийматися суддею одноособово (раніше – лише Комітетом у складі трьох суддів). Таке рішення є остаточним та не підлягає оскарженню. Одноособовому судді допомагає позасудовий доповідач. На виконання положень цього Протоколу щодо функцій одноособового судді на початку 2011 р. у Суді створена Фільтрувальна Секція, яка займається новими заявами проти п'яти держав з найбільшою кількістю заяв проти них (Росія, Туреччина, Румунія, Україна та Польща – більше половини усіх заяв, поданих до Суду). якщо справа в значній мірі є подібною до тих, які вже раніше розглядалися Судом, і виникає по суті через те, що держава-член не змінює своє національне законодавство з метою коригування питань, що вже раніше порушувалися в попередніх рішеннях Суду (“клонові справи”), вона може бути розглянута Комітетом, а не Палатою, як раніше; новий критерій неприйнятності - відсутність «суттєвої шкоди» для позивача; судді ЄСПЛ обираються строком на 9 років, без права на переобрання. Протокол № 14 (набув чинності 1 червня 2010 р.)

Головні нововведення: додання посилання на принцип субсидіарності та доктрину свободи розсуду у Преамбулі до Конвенції; зменшення строку подачі скарги до Суду з шести до чотирьох місяців з моменту ухвалення остаточного рішення національного суду або з моменту закінчення порушення; скасування права сторін справи на оскарження права Палати поступитися своєю юрисдикцією у справі на користь Великої Палати. Протокол № 15 (відкритий для підписання 24.06.2013. Вступить в силу після того, як усі держави-учасниці Конвенції ратифікують його)

Мета Протоколу – посилення імплементації Конвенції відповідно до принципу субсидіарності. Головне нововведення: - Вищі суди та трибунали держав-членів Ради Європи зможуть робити запити до ЄСПЛ щодо надання консультативних висновків з питань тлумачення та застосування прав, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї, у контексті справ, що розглядатимуться зазначеними судами та трибуналами на національному рівні ; - Запити розглядатиме Велика Палата; - Консультативні висновки ЄСПЛ не матимуть зобов’язальної сили. Протокол № 16 (ухвалений КМ РЄ 10 липня 2013 р. Буде відкритий для підписання 2 жовтня 2013 р.) Протокол № 16 (Відкритий для підписання 2 жовтня 2013 р. Для вступу Протоколу в силу необхідна згода принаймні десяти держав-учасниць Конвенції).

орган Ради Європи, створений в 1959 р. для контролю за дотриманням прав і свобод людини, закріплених в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; міжнародна судова установа, що захищає права більш ніж 800 млн. європейців в 47 державах-членах Ради Європи, рішення якої є обов'язковими для виконання. Європейський суд з прав людини

47 суддів, що обираються ПАРЄ зі списку 3-х кандидатів, наданих кожною державою-учасницею. Судді діють в індивідуальному порядку та не представляють свою державу; судді приймають рішення одноособово, в складі Комітету (3 судді), Палати (7 суддів) або Великої Палати (17 суддів); Секретаріат Суду складається із 5 Секцій (+Фільтрувальна Секція) та надає юридичну та адміністративну підтримку (юристи, перекладачі та адміністративно-технічний персонал). Наразі це 675 працівників (з них 32 – українці); бюджет Суду (2014) – більше 67 млн. євро (з них 3 614 268 євро – внесок України). Структура та бюджет Суду:

ЄКПЛ та Протоколи до неї; Регламент Суду (набув чинності 1 липня 2013 р. + зміни, чинні з 1 січня 2014 року); Практичні керівництва стосовно: - процедури подачі скарги до суду (від 1 листопада 2003 р.), - клопотань про застосування тимчасових заходів згідно Правила 39 Регламенту Суду (від 5 березня 2003 р.), - формулювання вимог щодо справедливої сатисфакції згідно статті 41 ЄКПЛ (від 28 березня 2007 р.), - клопотань про надання заяві статусу анонімної (від 14 січня 2010 р.), - подачі урядами держав-відповідачів усіх своїх письмових зауважень по справі безпечним електронним шляхом (від 22 вересня 2008 р.) та - процедури подачі письмових зауважень сторін (від 10 грудня 2007 р.). Основні керівні документи Суду:

Інші 37 держав Україна, 15.1% Росія, 15.1% Італія,14.9% Сербія, 11.5% Туреччина, 10.9 % Румунія,6.3% СК, 2.4% Грузія, 2.4% Болгарія , 2.1% Словенія, 1.8% Станом на 28 лютого 2014 року, на рішення Суду очікували 101100 заяв. Більше половини з них - проти Росії, Італії, України та Туреччини.

Інші держави, в т.ч. Україна - 962 рішення (6 місце) Румунія, 1026 Польща, 1042 Росія, 1475 Італія, 2268 Туреччина, 2994 Встановлені порушення по державам-учасницям (1959-2013 рр.)

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 1999 1959-1998 3659 1093 1157 1499 1625 1543 1503 1560 1105 718 703 844 888 695 177 837 Усього - 16863 Кількість винесених Судом рішень (1959-2013 рр.)

Право на справедливий суд (ст. 6), 43.99% Право на життя (ст.2), 4.22% Право власності П1(1), 12.96% Право на ефективний засіб правового захисту (ст.13), 8.11% Інші порушення, 10.62% Право на свободу ст.5), 11.74% Заборона тортур (ст.3), 8.36% Види порушень по окремим статтям (1959-2013 рр.)

Тривалість судового провадження (ст. 6), 15% Право на ефективний засіб судового захисту, 11% Захист права власності, 23% Інші права, 18% Право на справедливий суд (ст.6), 33% Види порушень з боку України (1999-2013 рр.)

Неприйнятні або вилучені з реєстру справи 97% Рішення по суті, 3% Рішення Суду у справах проти України

Шлях заяви (провадження до Суду):

Подача заяви до Суду та її реєстрація; Подача клопотання про застосування Правила 39 (за необхідності); Призначення судді-доповідача та передача заяви до одноособового судді, в Комітет або в Палату; Розгляд прийнятності заяви; Розгляд суті заяви (або одночасно розгляд прийнятності та суті заяви). Письмове провадження: а). повідомлення уряду-відповідача про заяву та надання останнім своїх зауважень, б). пересилка Судом зауважень уряду заявникові для коментарів, в). подача заявником заяви про надання правової допомоги (за необхідності), г). подача заявником коментарів на зауваження уряду та вимог про справедливу сатисфакцію, д). пересилка Судом зауважень та вимог заявника уряду для коментарів, е). запит Судом додаткових коментарів від сторін (у разі потреби; рідко), є). дружнє врегулювання справи та односторонні декларації уряду-відповідача; Публічне слухання (у разі потреби), ухвалення рішення та набуття ним чинності; Передача справи до Великої палати; Клопотання про тлумачення рішення, його перегляд або виправлення у ньому технічних помилок. Провадження в Суді: основні етапи

Заява надсилається до Суду поштою (якщо факсом , то потім має бути продубльована поштою, оскільки так вона не перерве 6-місясного строку) на офіційному формулярі, який можна знайти на сайті Суду. Запит до Суду про надання друкованого формуляру не перерве 6-місячний строк подачі заяви. Зміст заяви (Правило 47): ім'я, дата народження, громадянство, стать, професія та адреса заявника; дата реєстрації, офіційний реєстраційний номер та адреса юридичної особи-заявника (з 01.01.2014); ім'я, професія та адреса представника, якщо є; держава-відповідач; стисле викладення фактів та стверджуваних порушень Конвенції з відповідною аргументацією; стисла інформація про дотримання заявником умов прийнятності; та предмет заяви. Якщо обсяг заяви перевищує 10 сторінок (без додатків), необхідно надати її стисле викладення. До заяви повинні додаватися копії усіх рішень, зокрема судових, а також інших документів (наприклад, апеляційні та касаційні скарги), що згадуються у заяві. Заявник також повинен зазначити, чи подавав він подібну скаргу до іншої міжнародної установи. Заявники, які не бажають, щоб їхню особистість було розкрито, повинні зазначити про це в заяві та належним чином мотивувати. Суд може присвоїти заяві статус анонімної або ж самостійно прийняти рішення про надання такого статусу. Дата подачі заяви: дата, зазначена на поштовому штемпелі в день, коли було відправлено повністю заповнений формуляр заяви. Подача заяви до Суду та її реєстрація

Заява повинна бути підписана заявником або його представником, якщо такий є. Мова заяви – одна із офіційних мов держав-членів Ради Європи (укр., рос., англ., тощо). Представництво заявника на стадії подачі скарги до Суду та до її повідомлення уряду не є обов’язковим (Правило 36). Однак якщо заявник представлений, представник повинен надати довіреність, підписану заявником (Правило 45); Реєстрація: після отримання заяви Секретаріат ЄСПЛ відкриває справу та призначає їй номер, на який заявник повинен посилатися в подальшому. Заявник сповіщається про це листом, в якому також може вимагатися від нього надання додаткової інформації або документів. Заявник повинен інформувати Суд про будь-яку зміну своєї адреси або обставин своєї справи . Усі документи, що подаються до Суду сторонами (крім документів стосовно дружнього врегулювання справи), є, як правило, публічними (Правило 33). У випадку терміновості Суд може проінформувати державу-відповідача про подачу заяви та коротке викладення її суті (Правило 40). Подача заяви до Суду та її реєстрація

Палата, Голова Секції або його заступник може, за клопотанням будь-якої сторони у справі будь-якої іншої зацікавленої сторони або за своєю власною ініціативою, приписати сторонам будь-який тимчасовий захід, який, на їхню думку, повинен бути застосований в інтересах сторін або для належного здійснення правосуддя.   Клопотання про застосування Правила 39 повинне бути обґрунтованим. Зокрема, заявник повинен детально зазначити підстави, на яких засновані його побоювання, характер стверджуваних ризиків та положення Конвенції, які, на його думку, були порушені. Наприклад, у справах про екстрадицію чи депортацію заявник повинен зазначити очікувану дату такого заходу, свою адресу або місце його затримання.   Клопотання повинні супроводжуватися усіма необхідними документами (судовими рішеннями та іншими матеріалами, що підтримують твердження). Неповні клопотання, як правило, не розглядаються Судом. Клопотання надсилаються факсом (номер зазначено на сайті Суду) або поштою. Суд не розглядає клопотання, надіслані імейлом. Клопотання повинне бути подане, за можливості, однією з офіційних мов держав-членів РЄ. На першій сторінці клопотання повинно бути написано виділеними буквами: «Правило 39 – Терміново», та зазначено контактну особу, дату і час депортації та місце призначення.     Застосування тимчасових заходів (Правило 39)

Клопотання повинні надаватись якомога швидко після ухвалення остаточного рішення національного суду або ж якомога раніше до прийняття такого рішення, якщо передбачається його негайне виконання (наприклад, депортація). Клопотання, подане за менш ніж 1 день до запланованої дати депортації, не буде розглянуте Судом.   У справах про депортацію заявники повинні використати усі національні засоби правового захисту, які можуть призупинити депортацію (наприклад, подати апеляцію проти рішення суду першої інстанції про депортацію). Якщо заявник не зробить цього, Суд не буде застосовувати Правило 39. Якщо клопотання про застосування Правила 39 було відхилено, заявники повинні проінформувати Суд, чи бажають вони продовжувати підтримувати свою заяву в Суді. Якщо Правило 39 було застосовано, вони повинні регулярно та невідкладно інформувати Суд про будь-яке триваюче провадження на національному рівні. В іншому випадку Суд може вирішити вилучити справу з реєстру. Тимчасові заходи є обов’язковими для виконання відповідною державою. Невиконання нею Правила 39 може привести Суд до висновку про порушення статті 34 Конвенції. Суд може у будь-який момент припинити застосування Правила 39. Застосування тимчасових заходів (Правило 39)

Тимчасові заходи застосовуються лише у виняткових випадках, зокрема, лише якщо Суд вважає, що заявник наражається на ризик серйозної та непоправної шкоди, якщо такий захід не буде застосовано (від 70 до 90% клопотань відхиляються Судом). У переважній більшості випадків тимчасові заходи стосуються призупинення екстрадиції або депортації, якщо у разі їх виконання існуватиме загроза життю заявника (стаття 2 Конвенції) або поганого поводження з ним (стаття 3 Конвенції). Рідше тимчасові заходи приписуються у справах стосовно умов утримання заявника під вартою, якщо він потребує спеціальної медичної допомоги для лікування (“Тимошенко проти України”). У дуже виняткових випадках тимчасові заходи можуть стосуватися права на справедливий суд по статті 6-1 Конвенції (наприклад, видворення заявника до країни, в якій на нього може чекати груба відмова у правосудді, “Отман проти Сполученого Королівства») або права на повагу до приватного та сімейного життя за статтею 8 Конвенції (наприклад, заборона вивезення дитини заявниці до Ізраїлю, де проживав її батько, до вирішення справи Судом, “Eskinazi та Chelouche проти Туреччини”). Суд не приписує тимчасові заходи для: попередження неминучої шкоди або втрати власності, неминучого банкрутства або виконання військового обов'язку; отримання звільнення заявника з-під варти, який скаржиться в Суді на несправедливість кримінального провадження проти нього (“Тимошенко проти України”), тощо. Протягом 2008-2012 рр. до Суду було подано 177 клопотань про застосування щодо України Правила 39, з яких 35 було задоволено. Застосування тимчасових заходів (Правило 39)

Для розгляду переданих йому справ Суд засідає у складі одноособового судді, Комітетів з трьох суддів, Палат з семи суддів та Великої Палати із сімнадцяти суддів. Палати Суду створюють Комітети на встановлений строк. Якщо надані заявником матеріали є самі по собі достатніми для того, щоб встановити, що заява є неприйнятною або повинна бути видалена зі списку справ Суду, заява передається одноособовому судді, який її розглядає. Якщо є виправданим розгляд заяви Комітетом або Палатою, Голова Секції, до якої було передано справу, призначає суддю-доповідача, який вивчатиме заяву. Передача справи до судової формації. Призначення судді-доповідача

Одноособовий суддя може визнати неприйнятною або вилучити з реєстру справ будь-яку заяву, подану до Суду, якщо таке рішення можна прийняти без подальшого вивчення справи , тобто, коли неприйнятність заяви є очевидною із самого початку. Таке рішення є остаточним та не підлягає оскарженню. Заявник інформується про прийняте рішення у формі листа. Одноособовий суддя не може розглядати справу проти держави-відповідача, щодо якої його було обрано. Якщо одноособовий суддя не приймає рішення щодо неприйнятності заяви, він передає заяву на розгляд до Комітету або Палати для подальшого розгляду. Розгляд справи одноособовим суддею (стадія прийнятності)

Комітет може шляхом одностайного голосування:  - оголосити заяву неприйнятною або вилучити її із реєстру справ Суду, якщо таке рішення може бути прийняте без додаткового вивчення справи; - оголосити заяву прийнятною і одночасно постановити рішення по суті, якщо покладене в основу справи питання стосовно тлумачення або застосування Конвенції чи Протоколів до неї є предметом усталеної практики Суду. Рішення Комітету є остаточними та не підлягають оскарженню.     Якщо суддя, обраний від держави, яка є стороною у справі, не є членом Комітету, Комітет може на будь-якій стадії провадження запросити цього суддю зайняти місце одного з членів Комітету, беручи до уваги всі відповідні чинники, в тому числі те, чи заперечувала ця сторона проти застосування процедури прийняття рішення щодо питання усталеної практики Суду.   Якщо Комітет не прийме ухвалу або рішення, заява передається на розгляд до Палати, яка розгляне її. Розгляд справи у Комітеті

Якщо одноособовий суддя або Комітет не винесли жодної ухвали щодо прийнятності, або якщо Комітет не постановив жодного рішення щодо порушення, Палата приймає рішення щодо прийнятності і суті заяви. Ухвалу щодо прийнятності вона може бути винесено окремо.   Палата може відразу ж оголосити заяву неприйнятною або вилучити її з реєстру справ Суду. Ухвала Палати може стосуватись всієї заяви або ж її частини.   Альтернативно, Палата або Голова Секції може вирішити: (a) зробити сторонам запит щодо надання додаткової інформації, документів або інших необхідних для справи матеріалів; (b) повідомити про заяву або її частину (“комунікувати” її) уряд держави-відповідача та запросити його надати зауваження по справі, а після їх отримання запросити заявника надати зауваження у відповідь; (c) запросити сторони надати подальші письмові зауваження.   Перед прийняттям ухвали щодо прийнятності Палата може вирішити - за клопотанням сторін або за власною ініціативою - провести слухання справи, якщо це необхідно. Розгляд справи у Палаті

Стадія типового письмового провадження

Після комунікації заяви урядові подальше спілкування Суду із сторонами по справі, а також усі подання сторін надаються англійською або французькою мовами, якщо Голова Палати не надасть сторонам дозвіл продовжувати використовувати офіційну мову держави-учасниці. З моменту комунікації представництво заявника адвокатом або “будь-якою іншою особою, погодженою Головою Палати”, є обов’язковою, якщо Голова Палати не вирішить інакше. Адвокат, інша особа, що представляє заявника, або заявник, якщо йому надано дозвіл представляти самого себе, повинні мати достатнє розуміння однієї з офіційних мов Суду. Якщо така особа не має достатнього розуміння однієї з мов Суду, Голова Палати може надати їй дозвіл на використання однієї з офіційних мов держав-учасниць. Усі письмові подання сторін повинні робитися протягом процесуальних строків, встановлених Головою Палати. Якщо такі подання були зроблені поза встановленими строками, вони не включаються до справи, якщо Голова Палати не вирішить інакше. Якщо сторона з тих чи інших підстав не встигає надати письмове подання до Суду протягом встановленого ним строку, вона повинна якомога раніше до закінчення такого строку подати до Суду клопотання про його продовження. Датою відправлення подання є офіційна дата його відправлення (поштовий штемпель); якщо такого немає, то датою подання вважається дата отримання Судом подання . Після комунікації заяви держава, громадянином якої є заявник (якщо це не держава-відповідач), будь-яка інша держава-член Ради Європи, Комісар Ради Європи з прав людини та будь-яка інша зацікавлена фізична або юридична особа можуть взяти участь у справі в якості третьої сторони та надати письмові зауваження та/або взяти участь у слуханні справи. Стадія письмового провадження

За клопотанням заявника або за своєю власною ініціативою Голова Палати може надати безоплатну правову допомогу заявнику у зв’язку з юридичним представленням його справи з моменту отримання ним зауважень уряду-відповідача щодо прийнятності справи.   Правова допомога присуджується лише коли Голова Палати переконується, що це є необхідним для належного здійснення провадження , а заявник не має достатніх засобів, щоб самостійно оплатити своє юридичне представництво у Суді.   Для визначення фінансових спроможностей заявника він повинен заповнити відповідну декларацію, в якій необхідно зазначити свої доходи та фінансові зобов’язання. Декларація повинна бути засвідчена відповідним національним органом влади.   Після отримання цієї інформації Голова Палати вирішує питання щодо того, чи присуджувати правову допомогу, про що Секретар Секції інформує сторін.   Правова допомога покриває не лише винагороду представника, а й інші витрати, які він мав у зв’язку з представництвом заявника у Суді. Однак вона не може повністю покрити усі витрати заявника на юридичне представництво (850 €). Безоплатна правова допомога

Після оголошення заяви прийнятною Секретар відповідної секції контактує сторони з метою забезпечення дружнього врегулювання справи. Суд вживає будь-яких необхідних заходів з метою сприяння дружньому врегулюванню. Переговори з дружнього врегулювання є конфіденційними та без шкоди до аргументів сторін в основному провадженні. Якщо сторони досягли дружнього врегулювання, він, після того, як переконається, що врегулювання було досягнуто на основі поваги до прав людини, вилучає справу з реєстру своїх справ, прийнявши відповідну ухвалу.   Якщо заявник не погодився на дружнє врегулювання справи, держава-відповідач може подати до Суду клопотання про вилучення заяви з реєстру справ Суду. Таке клопотання повинне супроводжуватися декларацією, в якій чітко визнається факт порушення Конвенції у справі заявника, а також міститься зобов’язання щодо надання йому належного відшкодування та, за необхідності, вжиття належних заходів із виправлення ситуації заявника. Якщо виключні випадки це виправдовують, одностороння декларація може бути подана до Суду і в разі відсутності попередніх спроб досягти мирного врегулювання справи із заявником. Якщо Суд переконаний, що декларація є достатньою основою для висновку про те, що повага до прав людини не вимагає від неї продовжувати розгляд заяви, він може повністю або частково вилучити заяву з реєстру своїх справ, навіть якщо заявник не погоджується з цим (Правило 62А²). Дружнє врегулювання та односторонні декларації

Палата може або на прохання сторін, або за своєю власною ініціативою, об'єднати дві або більше справи (Правило 42). Під час сповіщення уряду-відповідача про заяву Палата може вирішити розглянути прийнятність та суть справи одночасно. Також сторони запрошуються висловити свою позицію щодо дружнього врегулювання справи. Якщо дружнього врегулювання або іншого рішення не було досягнуто, і якщо Палата переконана, у світлі подань сторін, що заява є прийнятною та готовою для прийняття рішення по суті, вона невідкладно постановляє рішення, включаючи і своє рішення щодо питань прийнятності (якщо вона раніше вже не розглянула в окремій ухвалі останні питання). За власною ініціативою або за клопотанням сторін Палата може вирішити провести слухання по суті справи, якщо вона вважає це необхідним. Слухання, як правило, є публічними, за деякими виключеннями (Правило 63¹). Рідко Палата може заслухати свідків, експертів або будь-яку іншу особу, чиї свідчення можуть допомогти їй у виконанні своїх функцій, зробити запит до певної особи або установи щодо надання письмового експертного висновку або ж відрядити делегацію (членів Палати або інших членів Суду) для проведення розслідування на місці. Розгляд Палатою справи по суті

Заявник, який бажає отримати присудження справедливої сатисфакції згідно статті 41 Конвенції в разі визнання Судом порушення щодо нього Конвенції, повинен зробити відповідне подання під час подачі своїх зауважень у відповідь на зауваження уряду. Заявник повинен детально описати свої вимоги, а також надати відповідні супроводжуючі документи та докази. У разі невчасного подання вимог про справедливу сатисфакцію Суд може повністю або частково відхилити такі вимоги. Вимоги заявника пересилаються уряду-відповідачу для коментарів (Правило 60³). Якщо Палата або Комітет встановлюють порушення Конвенції або Протоколів до неї, вони, як правило, у тому самому рішенні вирішують питання про справедливу сатисфакцію, якщо було подано відповідну вимогу і якщо питання готове для вирішення. Якщо питання не готове для вирішення, Палата або Комітет відкладають це питання та встановлюють подальшу процедуру для його вирішення (Правило 75²). Розгляд Палатою справи по суті (справедлива сатисфакція)

Рішення приймається англійською або французькою мовами, або ж обома цими мовами (Правило 76¹). “Винесенням” рішення Комітету або Палати, як правило, є його пересилка сторонам по справі, при цьому рішення Палати може бути винесено і у відкритому слуханні (Правило 77²). Набуття рішенням чинності. Рішення Комітету та ВП є остаточними. Рішення Палати стає остаточним: якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться з клопотанням про передання справи на розгляд ВП; або через три місяці від дати постановлення рішення, якщо клопотання про передання справи на розгляд ВП не було заявлено; або якщо колегія ВП відхиляє клопотання про передання справи на її розгляд. Тлумачення рішення. Сторона може подати клопотання про тлумачення рішення протягом одного року з моменту його винесення. Якщо Палата вважає таке клопотання невмотивованим, вона його відхиляє. В іншому випадку сторони запрошуються для подачі письмових коментарів протягом встановленого Судом строку. Після цього Палата приймає відповідне рішення (Правило 79).   Перегляд рішення. У разі виявлення факту, який за своїм характером може мати вирішальне значення і який не був відомим Суду під час винесення ним рішення, і не був розумним чином відомим стороні, така сторона може клопотати перед Судом про перегляд рішення протягом шести місяців з моменту її обізнаності про такий факт. Якщо немає достатніх підстав, які б обґрунтовували дане клопотання, Палата може відхилити його. В іншому випадку сторони запрошуються подати письмові зауваження протягом встановленого Палатою строку, а остання в результаті приймає відповідне рішення.   Виправлення помилок. За клопотанням сторін, поданим протягом одного місяця після винесення рішення, або за власною ініціативою Суд може виправити технічні помилки, розрахункові помилки та опечатки (Правило 81). Винесення рішення, набуття ним чинності, тлумачення, перегляд та виправлення

Заява може бути видалена зі списку справ Суду на будь-якій стадії її розгляду – як на стадії прийнятності, так і після її комунікації. Видалення заяви зі списку можливе у наступних випадках: - заявник не має наміру далі підтримувати свою заяву; або - спір уже вирішено; або - якщо на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим (наприклад, якщо сторони досягли дружнього врегулювання справи або на підставі односторонньої декларації уряду-відповідача). Однак Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї. Суд може відновити у списку своїх справ заяву, яку він раніше видалив зі списку, якщо вважає, що це виправдовують виняткові обставини справи (правило 43). Вилучення заяви з реєстру заяв Суду та її відновлення

  Три можливості розгляду справи у Великій палаті: 1. Якщо справа, що знаходиться на розгляді Палати, піднімає серйозне питання тлумачення Конвенції та Протоколів до неї., Палата може поступитися своєю юрисдикцією на користь ВП, якщо жодна зі сторін про це не подала протягом одного місяця з дати сповіщення її Судом про таке рішення мотивованого заперечення щодо такої передачі;   2. Якщо вирішення питання, що знаходиться на розгляді Палати, може призвести до результату, несумісного з судовою практикою Суду, Палата повинна поступитися юрисдикцією на користь ВП, якщо жодна зі сторін про це не подала протягом одного місяця з дати сповіщення її Судом про таке рішення мотивованого заперечення щодо такої передачі (Правило 72²).   3. Упродовж трьох місяців від дати ухвалення рішення Палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках, звернутися з мотивованим клопотанням про передачу справи на розгляд ВП. Колегія у складі п’яти суддів ВП приймає таке клопотання, якщо справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи Протоколів до неї або важливе питання загального значення. Якщо колегія приймає клопотання, ВП вирішує справу шляхом постановлення рішення (Правило 73). У ВП застосовується та сама процедура, що й у Палаті. Розгляд справи у Великій палаті

Суд прагне розглянути справу після подачі заяви у середньому протягом трьох років, але цей строк може бути як меншим, так і набагато більшим. В 2009 р. Суд ухвалив політику пріоритетності розгляду справ (до цього справи розглядалися в хронологічному порядку – від найбільш старих). При визначені порядку, в якому Суд розглядатиме справи, він повинен приймати до уваги серйозність та терміновість питань, які ставляться у справі (Палата або її Голова можуть відійти від цього правила стосовно будь-якої конкретної заяви). 7 категорій справ: 1 – термінові заяви (ризик життю або здоров'ю заявника, застосування Правила 39); 2 – справи, які стосуються структурних проблем (пілотні справи) або які підіймають питання загального інтересу; 3 – справи, які стосуються загрози фізичній цілісності або гідності особи (статті 2, 3, 4 та 5§1); 4 – заяви, основані на інших статтях; 5 – заяви, що повторюються, “клонові” справи; 6 – заяви, в яких є проблема прийнятності; 7 – явно неприйнятні заяви. Строки та пріоритетність розгляду справ у Суді

Рішення Суду, в якому визнається порушення Конвенції чи Протоколів до неї:   а). присуджує заявникові справедливу сатисфакцію (якщо ним подавалася вимога), а саме:   - компенсацію за моральну шкоду (психологічні та фізичні страждання), спричинену порушенням . У деяких випадках констатація Судом порушення є достатньою компенсацією за таку шкоду. Між встановленим порушенням та заявленою шкодою повинен існувати причинно-наслідковий зв’язок. Прості спекуляції щодо того, що могло б бути, якби не порушення, недостатні. Мета сатисфакції – надати заявнику компенсацію за порушення, а не покарати державу-відповідача; - компенсацію за матеріальну шкоду, спричинену порушенням. Включає в себе компенсацію за фактично спричинені матеріальні збитки , так і за збитки або зменшені доходи, очікувані у майбутньому. Заявник повинен належним чином довести таку шкоду та підтвердити її супроводжуючими документами; - компенсацію за судові та інші витрати заявника (або його представника) на національному рівні (судові витрати) або під час провадження у Суді (витрати на листування із Судом, фотокопіювання, роздруківку чи переклад документів для подачі в Суд та юридичні послуги, подорож до Страсбургу на слухання справи та проживання), які він поніс, намагаючись попередити порушення Конвенції або отримати відшкодування за таке порушення. Щоб отримати присудження, треба довести, що судові та інші витрати були понесені фактично, їх не можна було уникнути, та є розумними за розміром. Вони повинні бути підтверджені відповідними документами. Витрати на юридичне представництво можуть бути присуджені безпосередньо на рахунок представника заявника.   Можливості Суду

Справедлива сатисфакція, а також будь-який податок, що може бути нарахований на неї заявнику, повинна бути виплачена державою-відповідачем , як правило, протягом трьох місяців з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Зі спливом трьох місяців і до остаточного розрахунку на присуджені суми нараховується простий відсоток у розмірі граничної кредитної ставки ЄЦБ, чинної у відповідний період невиплати цих платежів, плюс три відсоткові пункти. Суми присуджуються в євро, але виплачуються валютою держави-відповідача по курсу, що діє на момент здійснення виплати. б). за необхідності, зобов’язує державу-відповідача прийняти, «індивідуальні» заходи (виконати остаточне рішення суду, прийняте на користь заявника; переглянути справу заявника на національному рівні, тощо). Сам Суд не переглядає національні рішення, вину заявників за національним кримінальним законодавством, тощо.   в). за необхідності, зобов’язує державу-відповідача прийняти «загальні заходи» (внести зміни до законодавства, змінити судову практику, провести адміністративну реформу, тощо). Такі заходи приймаються, коли Суд констатує, що та чи інша проблема в державі-відповідачі є системною, а не поодиноким випадком; Звернення до Суду може (після комунікації справи) призвести до спонукання держави вирішити спір шляхом дружнього врегулювання на взаємно прийнятних умовах. Можливості Суду