Презентація на тему:
ПОНЯТТЯ ПРО ОБЛІК ТА ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР

СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ «КАДАСТР ЗЕМЛІ ТА НЕРУХОМОСТІ» Найменування показників Напрям підготовки, освітньо- кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни   денна форма навчання заочна форма навчання Кількість кредитів, відповіднихECTS -8 Напрям: 6.080101“Геодезія, картографія та землеустрій” Обов’язкова (вибір ВНЗ) Модулів - 4 Професійне спрямування: „Землеустрійта кадастр”;   Рік підготовки: Змістових модулів-4 3-й 4-й Курсова робота Семестр Загальна кіль-кість годин - 288 6-й 8-й Лекції Тижневих годин для денної форми навчання: Аудиторних-4 СРС – 8 Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр 34 год. 8 год. Практичні 18 год. 4 год. Лабораторні 16 год. 4 год. Самостійна робота 88 год. 104 год. ІНДЗ:курсова робота – 24 год. Вид контролю: екзамен залік Рік підготовки 4-й 5-й Семестр 7-й 9-й Лекції 20 год. 8 год. Практичні 10 год. 4 год. Лабораторні 10 год. 4 год. Самостійна робота 56 год. 116 год. ІНДЗ:РГР-12 год. Вид контролю: залік екзамен

ЛІТЕРАТУРА У 32 Теоретичні основи державного земельного кадастру: Навчальний посібник\ Т34 М.Г. Ступень, Р.Й. Гулько, О.Я. Микула та ін. Львів, Новий світ -2000, 2003.- 336с. У32я7 Володін М.О. Основи земельного кадастру: Навчальний посібник\ Київ, 2000.- В68 320с. 528(075) Перович Л.М. Основи кадастру:Навчальний посібник для студ. ВУЗів.- Львів, П30 Коломия, 2000.- 130с. У32(4Укр)я7 Кадастр населених пунктів: Підручник\ М.Г. Ступень, Р.Й. Гулько, О.Я. К13 Микула, Н.Р. Шпік. - Львів, Новий світ, 392с.

ПОНЯТТЯ ПРО ОБЛІК ТА ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР

1. ВИНИКНЕННЯ ОБЛІКУ ТА КАДАСТРУ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ 3. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ 4. ОБ'ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ ТА ВИМОГИ ДО ВІДОМОСТЕЙ ПРО НИХ 5. СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ 6. ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ 7. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ

1. ВИНИКНЕННЯ ОБЛІКУ ТА КАДАСТРУ Історичні корені виникнення кадастру сягають глибокої давнини. Перші відомості про кадастрові роботи, які проводились з метою обліку земель у Древньому Єгипті з зазначенням меж земельних ділянок і їхніх площ, сягають 3000 р. до н. е. Зазначимо, що вже перші відомості про кадастрові роботи містять елементи графічного відображення кадастрових даних, про що свідчить зміст глиняних табличок. Однак термін "кадастр", який широко використовує світова практика, походить з часів Римського правителя Августа (27 р. до н. е. — 14 р. н. е.), коли було затверджено одиницю обліку зібраної данини (податку) за землю, названу "caputigum", і введено перепис населення "capitum registrum". З часом ці слова злилися в одне — "capitastrum", воно надалі трансформувалось у слово "catastrum". Починаючи з 1718 року, Джовані Джакомо Маріоні (Мілан) розробив перший кадастр на основі дотримання наукових методів у визначенні меж ділянок. Документами у ньому були ситуаційні карти всіх сільських общин, виконані за допомогою мензули у масштабі 1:2000. Цей кадастр введено в дію 1 січня 1760 року і названо міланським. Він слугував основою для розробки кадастрів Франції, Бельгії, Австрії, Голландії і Швейцарії. Перші відомості про кадастр у Росії відносяться до X століття і стосуються оцінки земель, їхнього картографування. У XVIII столітті почали проводити інвентаризаційні роботи в містах.

В Україні призначення кадастру, його структура мінялися відповідно до політико-економічної ситуації. Перші реформи здійснювалися, коли Україна входила до складу Російської та Австро-Угорської імперій. Потім вона була складовою імперії, яка називалася СРСР. Остання реформа здійснюється тепер — у роки, коли Україна набула статусу незалежної держави. Розвиток кадастру в Україні характеризують кількома головними етапами: часи Київської Русі; Гетьманщина; період поневолення в царській та Австро-Угорській імперії; період імперії СРСР. У період первіснообщинного ладу щільність заселення території сьогочасної України не була високою, а, отже, земля не мала великої вартості. Для вирішення загальних потреб господарювання та захисту дворища могли об'єднуватися у громади, а громади — в окремі населені пункти. Такий принцип об'єднання дворищ і громад сприяв виникненню фонду земель загального користування, яким спільно розпоряджалися всі жителі. У 1097 році було закріплено право великих князів, боярів та інших аристократів на успадкування права власності на землю, дарування, продаж і конфіскацію земельних володінь. Панівна каста у ті часи стала захоплювати великі простори вільних земель та завойовувати нові. Так сформувались великі землевласники. З розпадом Київської Русі західна частина українських земель перейшла під владу великого литовського князя, який для встановлення порядку в земельних відносинах у 1528 році організував перепис землевласників, де зазначалася кількість дворів у кожному землеволодінні та його розміри.

У 1569 році було здійснено інвентаризацію незайнятих земель у Волинському, Подільському воєводствах. У 1729-31 роках гетьман України Данило Апостол провів інвентаризацію усіх землеволодінь Гетьманщини. Відповідно до виконаних робіт усі землеволодіння були поділені на 6 категорій: рангові, міські, вільні, спірні, церковні та володіння, надані за заслуги. Перші поземельні кадастри на Галичині відомі в історичній літературі як Йосифінська (1785-1788 pp.) і Францисканська (1819-1820 pp.) метрики. Після скасування панщини 70% ріллі було розділено між селянами, а 30% залишилось землевласникам. Селянські господарства можна було ділити, продавати, віддавати в заставу. На Галичині у 1902 році селянські господарства площею менше ніж 2 га землі становили 42,3%, 2-5 га — 37,3%, 5-10 — 14,9%, понад 10 га — 5,5%. Революційні зміни 1917 року у східній частині України спричинили до цілковитої ліквідації дрібних селянських господарств і створення великих колективних і державних сільськогосподарських та промислових підприємств. Усі кадастри, створювані з 1917-го року, ґрунтувались на єдиних для всього СРСР правилах та вимогах і представляли собою інструмент централізованого господарсько-економічного управління різними регіонами та їхніми ресурсами.

Законодавством незалежної України передбачено створення і ведення ряду державних кадастрів: - державний земельний кадастр; - державний водний кадастр; - державний лісовий кадастр; - державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин; - містобудівний кадастр населених пунктів; - державний кадастр природних територій курортів країни; - державний кадастр природних лікувальних ресурсів; - державний кадастр тваринного світу; - кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду; - регіональні кадастри природних ресурсів.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного й екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

3. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ Ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр»; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог Закону. Державний земельний кадастр є державною власністю. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом.

4. ОБ'ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ ТА ВИМОГИ ДО ВІДОМОСТЕЙ ПРО НИХ Об'єктами Державного земельного кадастру є: землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка. Вимоги до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру 1. Відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. 2. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.

5. СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ Складовими частинами державного земельного кадастру є: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок; реєстрація земельних ділянок і документів на право власності та на право користування землею, договорів оренди землі; облік кількості та якості земель. Кадастрове зонування включає: встановлення меж обмежень щодо використання земель; встановлення меж кадастрових зон та кварталів; встановлення меж оціночних районів та зон; створення системи кадастрових номерів (кадастрова нумерація земельних ділянок). Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, що виконуються для визначення правового режиму земельних ділянок та відновлення їх меж. Кадастрова зйомка включає: геодезичну зйомку земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж часток земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер, суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах. Бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність. Економічна оцінка земель передбачає оцінку землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного призначення. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі. характеристик ділянки, її правового режиму, земельних поліпшень, природних і економічних умов, виду економічної діяльності та місцезнаходження земельної ділянки. Грошова оцінка здійснюється з метою регулювання відносин під час передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об’єднань, кооперативів.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, орендної плати за землю, визначення втрат сільськогосподарських і лісових угідь та економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Експертна грошова оцінка використовується під час здійснення цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Державний реєстр земель складається з двох частин: - Книги записів реєстрації документів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; - Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку. Облік кількості земель відображає відомості, що характеризують кожну земельну ділянку за площею, складом угідь відповідно до прийнятої класифікації. Даний облік ведеться по власниках землі і землекористувачах, у тому числі орендарях. Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

6. ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: - обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти; - єдності методології ведення Державного земельного кадастру; - об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; - внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр»; - відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; - безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; - документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.

7. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ Відчуження земельної ділянки - передача її у власність іншій юридичній або фізичній особі. Відчуження є платне (купівля - продаж) і безплатне (дарування, спадщина). Може здійснюватися і в примусовому порядку. Власність - може бути у володінні фізичною або юридичною особою на матеріальні або нематеріальні, валютні цінності, землю, ліси. Власність на землю - належність фізичній чи юридичній особі, територіальній громаді або державі земельної ділянки на правах володіння, користування чи розпорядження нею (оренди). Власність на землю юридичних осіб - власність на земельну ділянку, право на яку набувається і реалізується юридичними особами  Встановлення меж -процес розмежування топографічної поверхні землі між фізичними та юридичними особами з подальшим закріпленням цього юридичним актом. Вартість земельної ділянки - грошове вираження земельної власності на даний момент. Земельна ділянка – частина топографічної поверхні землі з фіксованим просторовим положенням (встановленням межі), що має визначений юридичний та господарський статус. Земельний податок - щорічна плата власника за землю, яка залежить від якості та місцезнаходження земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель.   Земельні правовідносини - земельні відносини, що виникають, здійснюються та припиняються на підставі законів та норм земельного права.

Земельна інформаційна система (ЗІС) - сукупність технічних, програмних і організаційних засобів збирання, зберігання, обробки, редагування і управління просторово-локалізаційними даними для вивчення земельного фонду і моніторингу земель. Земельна рента - особлива форма доходу від землі. Як економічна категорія виражає виробничі відносини, пов'язані з власністю на землю. Земельна реформа - складова частина економічної реформи, яка здійснюється в Україні у зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин.  Земельна частка - право на одержання частини землі колективного сільськогосподарського підприємства  Земельний аукціон - один із способів надання у користування або відчуження у власність земельних ділянок фізичним та юридичним особам  Загальна межа - межа, при якій точна лінія, що розмежовує ділянки, не встановлюється. Зовнішня межа земельної ділянки встановлюється з метою фіксації територіального поширення прав власності на землю і повинна бути замкнутою. Внутрішня межа земельної ділянки виникає, якщо на земельній ділянці є сторонні землекористувачі. Іпотека - різновид застави нерухомого майна (землі та споруд) з метою одержання позики.

Інфраструктура - комплекс усіх систем і споруд, який забезпечує функціонування того чи іншого міста, населеного пункту. Кадастровий план – зменшене і подібне зображення на площині горизонтальних проекцій меж суміжних землевласників та землекористувачів без врахування кривизни землі. Кадастр нерухомостей - методично ведений облік усіх нерухомостей в державі або їх частин.  Кадастрова зона - сукупність (об'єднання) земельних ділянок, що знаходяться за межами населених пунктів на території сільської (селищної) ради або об'єднання кадастрових кварталів у населених пунктах. Кадастрова інформаційна система - просторова інформаційна система, яка служить для прийняття юридичних, адміністративних та господарських заходів, а також для планування розвитку. Кадастровий квартал - компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті, обмежене інженерними спорудами або природними межами. Межа - юридично встановлені лінії, які позначені на планах та картах і закріплені на місцевості природними чи фізичними контурами або відповідними знаками. Межування - позначення на місцевості меж земельної ділянки межовими знаками в точках кутів їх повороту.

Нерухома власність - складається з земельної, будівельної та інженерно – технічної інфраструктури на даній території. Нерухоме майно - вид майна, переміщення якого без завдання йому шкоди неможливе або обмежене. Нерухомість - ділянка землі разом з будівлями та іншими об’єктами, які постійно зв’язані з землею, що становить відповідно зіндентифікований у визначених межах об’єкт відокремленої власності та інших речових прав. Нерухомість може бути частиною будинку або квартирою, якщо вони є об’єктом відокремленої власності. Об’єкт - одиниця запису в базі даних, яка може викликатися при подальшому веденні і використанні кадастру. Обмежувальні права - права третіх юридичних чи фізичних осіб, що обмежують право власника щодо користування та розпорядження об'єктами власності Облік житлового фонду - отримання даних про його кількісний і якісний стан, категорії власності, а також кількість проживаючих громадян. Обтяження - право на власність включаючи право на заставу, оренду, обмеження, обов'язково по договору, рішення суду про передачу прав і інші встановлені законодавством права. Право власності - правова категорія, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють відносини власності.

Право на земельну частку - право власності фізичних осіб на землі сільськогосподарських підприємств. Право розпорядження - право вирішувати юридичну або фактичну долю майна.  Правоустановчий документ - документ, що підтверджує право власності фізичної чи юридичної особи на об'єкт нерухомості. Реєстр - звіт даних про кількісну та якісну характеристику об'єктів, що реєструються і їх правовий статус. Реєстраційний запис - процес відображення в реєстрі характеристик кадастрових об'єктів, прав на них, обтяжувальних та обмежувальних умов відповідно до чинного законодавства. Реєстрація земельних ділянок - запис необхідних характеристик земельної ділянки для її ідентифікації та пов'язаних з нею прав. Реєстрація права власності на землю - закріплення прав власності на землю шляхом внесення достовірної інформації про суб'єкт і об'єкт власності із правоустановчого документу до державного реєстру. Сервітут - право обмеженого користування об'єктом власності.