Презентація на тему:
Міф про створення Світу та появу Богів

Релігія стародавніх греків учителя історії Онопріївської ЗОШ І-ІІІ ст. Соць Ірини Іванівни

Ви зможете: - Розповідати про релігійні уявлення стародавніх греків; Розпізнавати грецьких богів за зображеннями; Пояснювати зв’язок між релігійними уявленнями стародавніх греків і навколишнім світом; - Розкривати роль релігії у житті еллінів.

Греки вірили, що всім світом і життям людей керують боги. Їх називали олімпійськими, бо вважали, що вони живуть на горі Олімп. Богів було багато. Крім олімпійських, були ще лісові боги-сатири у вигляді козлоногих людей, вкритих шерстю. Богинь джерел і тінистих гаїв уявляли у вигляді гарних дівчат і називали німфами. Своїх богів греки вважали дужими і красивими, вони приносили їм жертви. Греки поклонялися богам, які уособлювали сили природи і безпосередньо опікувалися земними долями людей. Така релігія називається язичницькою. Кожний народ на ранньому етапі розвитку проходив через язичницькі вірування. Це стосується й українців, які в давнину також були язичниками. А зараз ми дізнаємося про те, як греки уявляли собі історію створення світу, появу Богів і життя на Олімпі.

Міф про створення Світу та появу Богів Спочатку існував тільки вічний, безмежний, темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Все виникло з безмежного Хаосу – весь світ і безсмертні боги. З Хаосу походить і богиня Землі – Гея. Широко розкинулася вона, могутня, і дає життя всьому, що живе й росте на ній. А далеко під Землею, так далеко, як далеко від нас неосяжне ясне небо, в незмірній глибині народився похмурий Тартар – жахлива безодня, сповнена вічної пітьми. З хаосу народилася і могутня сила, все оживляюча Любов – Ерос. Почав творитися світ. Могутня благодатна Земля породила безмежне блакитне Небо – Уран, і розкинулось Небо над Землею. Гордо піднялись до нього високі гори, народжені Землею, і широко розлилося вічно шумливе море. Уран – Небо запанував у світі. Шість синів і шість дочок – могутніх грізних титанів – мали Уран і Гея. Зненавидів Уран своїх дітей, замкнув він їх у глибокій темряві і не дозволив виходити на світ. Страждала Земля, їхня мати. Вона переконувала дітей повстати проти батька Урана. Ніхто не насмілився, тільки наймолодший Крон хитрощами відняв у батька владу.

Крон не був певен, що влада назавжди залишиться в його руках. Він боявся своїх власних дітей. І наказав Крон дружині своїй Реї приносити йому народжених нею дітей, після чого безжалісно ковтав їх. Жахалася Рея, бачачи долю дітей. Уже п’ятьох проковтнув Крон: Гестію, Деметру, Геру, Аїда і Посейдона. Рея не захотіла втратити і останню свою дитину, вона усамітнилася на далекому острові Крит і там, у глибокій печері народила наймолодшого сина Зевса. У цій печері заховала Рея свого сина від жорстокого батька, а йому дала проковтнути замість дитини камінь, загорнений у пелюшки. Виріс і змужнів прекрасний і могутній бог Зевс. Він повстав проти свого батька і примусив його повернути на світ поглинутих ним дітей. Почали вони боротьбу з Кроном і титанами за владу над світом. Жахливою і затятою була ця боротьба. Вогонь охопив усю землю, моря кипіли, дим і сморід закривали все густою пеленою. Нарешті сила титанів була зломлена. Їх скинули у похмурий Тартар, у віковічну пітьму. Діти Крона оселилися на вершині Олімпу. Царював там Зевс. Три прекрасні гори охороняють вхід на світлий Олімп і піднімають густу хмару, що закриває ворота, коли боги спускаються на землю. Ні дощу, ні снігу не буває в царстві Зевса; вічно там панує ясне радісне літо. А нижче клубочаться хмари, які часом закривають далеку землю. Там, на землі, весну і літо змінюють осінь і зима, радість і веселощі чергуються з нещастям і горем. Правда, і боги зазнають смутку, але він швидко минає, і знову настає радість на Олімпі.

Картка І Зевс – володар неба і грому, блискавок і дощів. Картка ІІ Гера – верховна олімпійська богиня, її ім’я означає “охоронниця”, “володарка”. Картка ІІІ Посейдон – володар морів. Картка ІV Аїд – володар підземного царства мертвих. Картка V Аполлон – бог світла, покровитель мистецтва, поезії, музики. Картка VІ Артеміда – богиня полювання. Картка VІІ Афродіта – богиня кохання і краси. Картка VІІІ Арес – бог війни. Картка ІХ Афіна – богиня мудрості та війни. Картка Х Гефест – бог вогню і ковальства. Картка ХІ Гермес – вісник богів, покровитель подорожніх і торгівлі. Діоніс – бог рослинності, виноградарства, виноробства.

Він – бог розбурханих морів На кораблі він насилає гнів. І мореплавства покровитель, Стихійних сил він повелитель. Вона – богиня полювання, Тварин та птахів царювання. Летить, мов вихор через хащі – Так швидко, ніби камінь з пращі. Її супутники – звірята Та німфи – юнії дівчата. Це винахідниця – богиня. Звитяги й мудрості доктрина. В руці грізний спис тримає. Небесну владу й силу має, Мирне життя захищає.

Зевса й Посейдона брат. Мав дуже цінний скарб – Підземним світом володів. Грішні душі страхом заполонив. Я там, де битви шум, де брязкіт зброї, Я бог – борець, могутній грецький воїн. Пожежею і кров'ю грунт проорю, Й овію землю металом колісниць. З піни морської, легка й пустотлива, Діва з′явилась осяйно вродлива. Очі – як небо, вії – як хмара, Смертному й богу солодкая кара.

Громи і блискавки він має. І неслухняних він карає. А ще він, бог усіх богів І цар людей земних. Бог сну, син Ночі І бога смерті родич. Мак із рогу висипає І морок на всіх насилає. Він – напів-бог, напів-людина, І Зевса і Алкмени він дитина. Дванадцять подвигів здійснив. А справжнє ім'я його – Алкід. І нелегкий він шлях пройшов Та все ж безсмертя він знайшов.

Гінець він від богів – літає. Бо на сандалях крильця має. Мандрівників він повелитель, Купців і злодіїв покровитель. У Аполлона корів украв Та богу ліру подарував. І богом пастухів він став. Ареса меч він сподобав І на Олімпі його вкрав. Пояс зник у Афродіти, І нічого не можливо було зробити. І Посейдон, й Гефест ображені були, Та все ж поблажливі боги. Чарівну паличку він має І сварки вмить він зупиняє.

Бог музики, поезії, гармонії І сонячного світла й церемонії. Уміє хвороби проганяти Й майбутнє провіщати. Супутниць муз він завжди має, І до митців він завітає. Бог вогню та ковальства. Роботи ніколи не цурався. Із золота рабинь зробив І з нами навіть говорив. Богам будував палаци і трони. Виготовив зброю та скриню Пандори. На Олімпі Кузню мав, Зрадливу дружину в тенета спіймав. Вінок пшеничний на голові, І кошик фруктів у руці. Богиня шлюбу і сім'ї, Та покровителька родючої землі.

На всій території Греції існували священні місця, де на честь богів зводились святилища, у яких служили оракули, що передавали волю богів. Щоб задобрити богів греки споруджували їм храми, ставили статуї, приносили жертви. Територія храму вважалася священною і недоторканою. Тому в храмах іноді ховалися втікачі або злочинці, яких не можна було там зачіпати, часто в храмах зберігалася скарбниця міста. Особливо відомі храми Зевса в Олімпії і Аполлона в Дельфах.

Місцем жертвоприношень слугував вівтар, установлений просто неба або всередині храму. На вівтарі розводили священний вогонь. Жертовними дарами були плоди, їжа, вино, пахощі, тварини. Греки знали вподобання богів і приносили в жертву різних тварин. Посейдонові – биків, Афіні – корів. Після того як жрець проказував молитву, голову тварини окропляли водою, щоб її очистити. Зібрану кров лили на вівтар. Тушу смажили на вогні і роздавали як частування.

Ви ознайомились з релігійними уявленнями давніх греків; Розпізнали грецьких богів та відгадали загадки про них; Розкрили роль релігії у житті еллінів.