Презентація на тему:
"Форми власності"

Форми власності Підготувала учениця 9-В класу Кошина Анна

Фундаментом усієї системи економічних відносин є відноcини власності. Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника і засобів виробництва. Розрізняють економічну та юридичну трактовки власності. З економічної точки зору власність відображає, з одного боку, відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, та з іншого — спосіб поєднання робочої сили з засобами виробництва. В економічному житті існують різні форми відносин, тому наявність різних форм власності – закономірне явище. Кожна з форм власності має свої особливості, свої плюси та мінуси. Тому дослідження даного питання “Форми власності” є вкрай важливим і необхідним. Особливо актуальним його дослідження є в Україні, де природа власності мала і має складний характер. Особливо малодослідженою є така форма власності як приватна.

З юридичної точки зору власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей (матеріальних, духовних). Власність реалізується в різних функціональних формах.

Конституцією України визначено приватну, державну та комунальну форми власності. В окремих випадках виділяється колективна (кооперативна, акціонерна) форма власності. У ст. 41 Конституції України записано: «Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до Закону. Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним». Відносини власності виконують системоутворювальну функцію в структурі економічних відносин. Вони визначають: спосіб поєднання робочої сили та засобів виробництва; соціальну структуру суспільства, його поділ на класи; характер використання та споживання створеного в процесі виробництва продукту; специфіку обміну та розподілу створюваного продукту; мету виробництва та характер управління економічними процесами.

Приватна власність реалізується через найбільш повну взаємопов'язану систему економічних прав, визначених відомими західними економістами (Р. Коузом, А. Алчіаном та ін.) на початку 60-х років нашого століття. Індивідуальна власність концентрує в одному суб'єкті всі перераховані ознаки: праця, керування, розпорядження доходом і майном. У сучасній економіці сюди можуть бути прилічені ті, кого прийнято називати некорпорованими власниками. До цієї форми в Україні можуть бути віднесені: окремі торговці ; селяни, що ведуть своє відособлене господарство; практикуючі лікарі, адвокати і всі ті, у кого в одній особі зосереджується праця, керування, розпорядження доходом і майном. Приватна та індивідуальна форми власності

Державна власність. Ця форма є: загальнодержавною і муніципальною. Від попередніх форм вона відрізняється тим, що абсолютні права власності знаходяться не в окремих приватних осіб і їхніх об'єднань, а у державного інституту публічної, політичної й економічної влади. Держава є верховним розпорядником майна (умовами виробництва). Керують виробництвом призначені державою керівники (менеджери). Особливість власності державних підприємств полягає в тому, що їхнє майно не поділяється на частки і не персоніфікується по окремих учасниках економічного процесу. Державна власність має ще одну особливість, яка реалізується таким чином: так, володіючи економічною (і політичною) владою, вона директивно привласнює частину доходів суб'єктів економічного процесу (через податки, акцизи, мита і т.д.) і перерозподіляє їх. У економічно розвинених країнах державна власність зазнає змін. Вона все більше використовується у загальнонаціональних інтересах. Державна форма власності

Колективна власність – це привласнення об’єктів власності (засобів виробництва, цінних паперів, патентів, ліцензій тощо) колективом фізичних або юридичних осіб. Ця власність поділяється на два основні типи: трудову і нетрудову. Перша, базується на праці (фізичній або розумовій) всіх членів трудового колективу. Друга – на найманій праці і лише частково на праці власників засобів виробництва, зокрема їх праці з управління та контролю за виробничим процесом. Колективна власність зумовлена поглибленням суспільного поділу праці, її колективним характером, тобто колектив виступає як єдиний суб'єкт присвоєння. Однак суб'єктом економічних відносин колективного присвоєння (власності) завжди залишається колектив як ціле, як організована спільність, а не кожен його член у відомій частці. Так, у відповідності зі ст.20 Закону України «Про власність» суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні союзи, політичні партії й інші суспільні об'єднання, релігійні й інші організації, що є юридичними особами. Колективна форма власності

Джерела refine.org.ua pidruchniki.ws points.net.ua