Презентація на тему:
Особливості Укранської міфології

Особливості Української міфології Підготувала студентка 3 курсу 3 групи Дідура Руслана

План Вступ 1.Поняття міф 2.Українська міфологія 3.Пантеїзм як особливість української міфології. Висновок Список використаної літератури

Вступ Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Древні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в природі і суспільстві (невидимий світ) використовуючи наявні у них на той час поняття про стосунки між людьми (видимий світ). Таким чином сили природи уподібнювались людям, набували певних людських рис . 

1. Поняття про міф Міф (від грецького /uvvo£ — слово, переказ) означає сказання про давні вірування народу щодо походження землі, явищ природи, богів, героїв, Всесвіту.

Міфологія — сукупність міфів того чи іншого народу. Міфи слід відрізняти від казок, які вже у стародавні часи сприймалися як вигадки, плід фантазії, в той час, як до міфів ставилися як до імовірних подій. 

Міфи також відрізняються від легенд, які найчастіше розповідають про реальних осіб, або справжні події.

2. Українська міфологія Українські міфи характерні тим, що вони надзвичайно природні, пов'язані з хліборобським або пастушим побутом наших предків.

Їхні персонажі переважно батько-господар, мати-господиня, їхні сини й дочки, їхня худоба та поля. Міфологічні сюжети яскраво забарвлені родинним побутом княжої доби. 

 У найархаїчніших колядках і щедрівках знаходимо прославляння господаря не якоїсь конкретної родини людей, навіть не князівської чи гетьманської, але швидше — відгомін прославляння сім'ї небесних світил та природних явищ: сонця, місяця, зорі, дрібного дощику, вітру та ін.

Труднощі досліджень української міфології полягають насамперед у тому, що всі писемні згадки про стародавні вірування носять характер критики і засудження язичницьких Богів (бісів), яких кожен літописець не вважав за потрібне пояснювати, лише трактував як пережитки малокультурних звичаїв, неприйнятних для християн.

Християнські проповідники знищили безліч язичницьких творів, які писалися волхвами для потреб богослужіння та практичного життя. 

Людина жила в повній гармонії з природою і тому й Боги та міфічні істоти були для неї природними і рідними. 

Візантійські міфи на початку християнської доби були чужі й незрозумілі стародавнім українцям, тому вони й намагалися зберегти свої найпотаємніші вірування, часто ховаючись по глухих лісах та хащах, недоступних для місіонерів нової віри. На жаль, мало писемних творів про народні вірування у нас збереглося.

До нас дійшли переважно уривки прадавніх міфів, часто засмічені пізнішими християнськими нашаруваннями, які нині так нелегко розпізнати, щоб зібрати й вибудувати струнку систему української міфології.

Тому великий інтерес для дослідників становлять усні перекази, народні звичаї, пісні, в яких відобразилося світосприйняття українського люду перед християнської доби.

Спроби якось упорядкувати матеріали з української міфології і звести їх до певної системи почалися лише в другій половині XIX ст. Вийшов ряд наукових праць з міфології, розвідки з окремих проблем, публікації фольклорного матеріалу, який ще зберігала народна пам'ять. 

 Проте, систематичного викладу української міфології ми не маємо й досі. Крім того, матеріалістичний світогляд XX ст., особливо насаджуваний науковим установам, остаточно зруйнував не тільки останні залишки народних вірувань, але й звузив до мінімуму всякі наукові дослідження в галузі міфології, котра трактувалась лише як примітивне пережиткове явище культури.

3. Пантеїзм як особливість української міфології. Характерною особливістю української міфології є пантеїзм (від гр. pan — все, і theos — Бог), тобто філософсько-релігійне вчення, за яким Бог ототожнюється з природою.

Обожнювання всіх явищ природи, небесних світил, дерев, річок, поклоніння багатьом богам називається політеїзмом, тобто багатобожжям.

Існують і монотеїстичні віри, що визнають одного Бога, однак християнство не можна повною мірою визнати монотеїстичною релігією, бо в ньому є Бог-отець, Бог-син, Бог-дух, Мати Божа та ціла плеяда святих, яким поклоняються, як і богам.

В українців існувала своєрідна ієрархія Богів: на чолі всього світу стояли найстарші Боги, котрі керували всім життям, далі йшли нижчі рангом Боги, а також демони, які надавали послуги старшим Богам; а внизу стояли люди, обдаровані великою силою, що могли конкурувати з демонами.

Форма релігії, в якій є багато Богів, але на чолі з одним верховним Богом, називається генотеїзмом.

На жаль, до нас не дійшло майже ніяких міфів про родоводи Богів, за винятком окремих вказівок на зразок: вітри — Стрибожі внуки, або «Сонце ж цар, син Сварога, він же Даждьбог» тощо.

Висновок Отже, українська теогонія — сукупність міфів про походження і родовід Богів — зовсім не розроблена, до того ж найменше матеріалу маємо саме в цій галузі.

Список використаної літератури 1.Костомаров М. І. Слов'янська міфологія / Упоряд. приміт. І. П. Бетко, А. М. Покотай; Вступна ст. М. Т. Яценка. - К.: Либідь, 1994. - 384с. 2.  Рыбаков Б. О. "Язычество Древней Руси" изд. "Наука", 1987р. М. - 782ст. 3. Історія релігії в Україні: У 10т./ Редкол.: А. Колодний (голова) та ін. - К.: Український центр духовної культури, 1996 - 1998. Т.1: Дохристиянські вірування, Прийняття християнства / за ред. Б. Лобовика.  - 384с. 4. Дивосвіт прадавніх слов'ян: Науково-попул. нарис. К.: Рад. письменник, 1991.-171с. 5. Котляр М. Дохристиянські вірування східних слов'ян // Людина і світ, вид. "Радянська Україна" - 1989/№8, с.38-43.

Дякую за увагу