Презентація на тему:
Структура й динаміка конфліктів. Їх визначення

Структура й динаміка конфліктів Конфлікт — це психічне явище, що характеризується найчастіше двома аспектами і розгортається між двома полюсами. Яким буде конфлікт у кожній конкретній ситуації (переважатимуть у ньому негативні аспекти чи він відіграватиме й позитивну роль) залежить значною мірою від того, наскільки керівник усвідомлює значущість конфлікту й наскільки він здатний керувати ним.

Головні складові структури:     сторони конфлікту;    умови перебігу його;    образи конфліктної ситуації, способи поведінки в конфлікті.

Сторони конфліктів: ·        за внутрішньоособистісного конфлікту: "аспект особистості — аспект особистості" (наприклад "потреба в професійному вдосконаленні — потреба в економічному "виживанні"); за міжособистісного конфлікту: "особистість — особистість" (наприклад, "учитель—учитель", "учитель — директор школи");

Сторони конфліктів: ·        за внутрішньогрупового конфлікту: "особистість — група" (наприклад, "новий директор школи — педагогічний колектив");

Сторони конфліктів: ·        за міжгрупового конфлікту: "група — група" (наприклад, педагогічний колектив, який працює з "елітними" класами, — педагогічний колектив, який працює зі "звичайними" класами).

Умови перебігу конфлікту — це зовнішній контекст, у якому виникає і розвивається конфлікт Крім матеріально-економічних характеристик, важливим показником умов конфлікту є соціально-психологічне середовище — конкретні соціальні групи, до яких належать учасники конфлікту (особливості їх структури взаємин між людьми, норм поведінки тощо) або окремі особи, з якими взаємодіють учасники конфлікту і які мають прямий або опосередковане відношення до виникнення та розгортання конфлікту.

Образи конфліктної ситуації — ідеальні картини, уявлення про конфліктну ситуацію, які створюють собі її учасники, зокрема: ·       уявлення учасників конфлікту про самих себе (потреби, інтереси, цінності, можливості тощо); ·       уявлення про своїх опонентів у конфлікті (інтереси, потреби, цінності, можливості тощо); ·       уявлення про тіло розгортання конфлікту (позитивне, нейтральне або негативне); ·       уявлення про наслідки конфлікту (до яких результатів може призвести конфлікт, його поглиблення або швидке розв'язання).

Способи поведінки в конфліктній ситуації — це конкретні дії, які виконують її учасники, що є центральним елементом у структурі конфлікту й відіграє такі ролі: ·    пізнавальну — дає інформацію (пряму чи опосередковану) про те, що непокоїть учасників конфлікту; ·    оцінну — показує значущість, важливість конфлікту для конкретних його учасників; · регулятивну — впливає на поведінку протилежної сторони в конфлікті (блокує або, навпаки, посилює її дії).

П'ять основних типів поведінки особи в конфліктній ситуації відхід від конфлікту; поступливість; боротьба; компроміс; співробітництво.

Відхід від конфлікту – це такий тип поведінки, коли у конфлікті мінімально враховуються інтереси як особисті, так і протилежної сторони.

Причинами такої поведінки в конфлікті можуть бути такі чинники: •     усвідомлення відсутності необхідних ресурсів для отримання перемоги над протилежною стороною; якесь особливе ставлення до протилежної сторони; намагання виграти час для перегрупування сил і наступної перемоги; індивідуально-психологічні особливості учасників конфлікту (несхильність до жорстких форм поведінки, лагідний характер, низький рівень домагань тощо).

Типи поведінки в конфліктах Боротьба або конкуренція – тип поведінки, за якої у конфлікті максимально враховуються і задовольняються власні інтереси й мінімально – інтереси опонента. Поступливість, іншими словами, жертовність – тип поведінки, зорієнтованої на мінімальне врахування в конфлікті власних інтересів і максимальне задоволення інтересів протилежної сторони.

Типи поведінки в конфліктах Компроміс, іншими словами, зговірливість – тип поведінки, яка забезпечує часткове задоволення у конфлікті як власних інтересів, так і інтересів протилежної сторони: "Я поступлюся тобі в чомусь, а ти мені – в іншому". Співпраця – тип поведінки, який забезпечує максимальне задоволення в конфлікті як власних інтересів, так і інтересів протилежної сторони.

Етапи конфлікту в динаміці виникнення об'єктивної конфліктної ситуації; усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації; перехід до конфліктної поведінки; розв'язання конфлікту.

Етапи конфлікту в динаміці Виникнення об'єктивної конфліктної ситуації. У більшості випадків конфлікт породжується певною об'єктивною ситуацією. Усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації. Для того, щоб конфлікт став реальним, сторони мають усвідомити ситуацію як конфліктну, оскільки саме це породжує конфліктну поведінку. Проте цікаво, що ситуація може сприйматися як конфліктна навіть тоді, коли об'єктивно її немає. Вона є такою лише в уяві опонентів.

Етапи конфлікту в динаміці Перехід до конфліктної поведінки. Крім емоційного забарвлення розуміння ситуації як конфліктної може супроводжуватися переходом до конфліктної поведінки сторін, хоча це є не завжди обов'язковим. Розв'язання конфлікту. Кінцевою стадією конфлікту є його розв'язання. Необхідність виникнення її у "чистому" вигляді постає не завжди, а лише за певних способів конфліктної поведінки, які сторони демонструють на попередній стадії.

Основні способи розв'язання конфлікту:         перетворення самої конфліктної ситуації; ·        перетворення образів конфліктної ситуації, які склалися в учасників конфлікту.

Дякую за увагу