Презентація на тему:
"Стереотипи"

Стереотипи та упередження Учениць 11-Б класу Лавренчук Ірини та Мертинц Єлизавети

Стереотипи — це неправомочні узагальнення, які ми робимо щодо тих, кого ми мало знаємо. Людський мозок влаштований таким чином, що він постійно класифікує все, що йому трапляється в реальному житті. Коли у нас не вистачає інформації про якийсь предмет, ми відносимо його до певної категорії і приписуємо йому певні якості. Гендерні стереотипи — сформовані культурою узагальнені уявлення (переконання) про те, як поводяться чоловіки і жінки. Стереотип поведінки - вчинки людини, її думки і ставлення до навколишнього світу. Завдяки таким стереотипам люди знають, як себе поводити в тому чи іншому випадку; визначають, що є поганим, а що є добрим. Сімейні стереотипи – формуються під впливом сімейних традицій, установок, правил.

Упередження — негативна, несправедлива думка, яка складається щодо кого -, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов'язане з нею відповідне ставлення. Забобон — негативне ставлення до людини чи будь-якої групи людей, про яких ви насправді нічого не знаєте. Це також негативне ставлення на підставі не особистого знайомства з людиною, а думки (стереотипу) з приводу групи, до якої він належить. 10 найпоширеніших забобонів і їх витоки : 1 . Не можна нічого робити в п'ятницю 13-е. Віра в жахливий день , п'ятницю 13-е імовірно з'явилася з вільного трактування Старого завіту . Нібито саме в цей день Каїн убив свого брата Авеля. З часом ця легенда обросла величезною кількістю домислів , перетворивши цифру 13 в жахливий знак бід і нещасть. 2 . Не можна передавати що-небудь через поріг. Вся справа в тому , що в давні часи прах предків зберігався під порогом дому , і тривожити їх , передаючи небудь через поріг , вважалося вкрай небезпечним. Саме тому не можна і сидіти на порозі , який до цих пір вважається межею між двома світами - безпечним будинком і ворожим світом , або про того страшніше - світом живих і світом мертвих. 3 . Не можна повертатися з півдороги. Це марновірство так само пов'язано з порогом і саме з його функцією кордону між світами. Не досягнувши мети , людина повертається додому ослаблений , і саме на порозі - кордоні його може чекати що завгодно - від ображених зайвим занепокоєнням духів предків , до сутностей , які мріють просочитися в наш світ. 4 . Не можна дарувати годинник. Навіть зараз , в наш освічений вік , такий подарунок як годинник вважається небажаним. Чому ж? Повір'я це прийшло до нас з Китаю , де вважається , ніби отримати в подарунок годинник вважається запрошенням на похорону.

5 . Не можна відзначати сорок років. Імовірно , це пов'язано з тим , що ще в Київській Русі було прийнято « перевіряти померлих » на нетлінність , і в XVII столітті термін , за яким визначалася нетлінність мощей , був встановлений в 40 днів. 6 . Не можна відразу виходити з дому , а потрібно « присісти на доріжку ». Ця прикмета заснована на прадавньої віри людей в добрих і злих духів , які керують світом . Вважалося , що домашні духи чіпляються до людини , заважаючи йому в дорозі і намагаючись повернути назад , а значить гарної дороги не буде. Присівши перед довгою дорогою , духів можна обдурити - вони подумають , ніби ніхто нікуди вже не їде , і втратять пильність. 7 . Не можна їсти з ножа. Ніж вважався не тільки знаряддям праці, а й знаряддям захисту - як від реальних небезпек , так і від усілякої нечисті . Такий важливий магічний предмет вимагав до себе особливого ставлення , і використовувався тільки після проведення особливих ритуалів. Є з нього - означало гнівити духів , які й роблять людину злим і агресивним. Крім того , таким чином можна банально порізатися. 8 . Не можна нічого підбирати на перехресті. Вважається , ніби якщо « перевести» хвороба або нещастя на яку-небудь річ , і викинути її на перехрестя , її забере нечисть. Саме для того , щоб не забрати собі чужі неприємності , і не варто нічого підбирати на перехрестях , адже чим дорожче знайдена там річ , тим серйозніше біда або хвороба , зведена на неї. 9 . Не можна ходити в одному черевику. Дану прикмету дотримувалися в усі часи. Старі люди кажуть , що якщо людина дозволяє собі ходити в одному черевику або в одному тапки , то він дуже рано стає сиротою. 10 . Після заходу сонця не можна виносити сміття. Це, напевно , найпопулярніша у чоловіків прикмета. В принципі , її знає кожен , але от не всім відомі її коріння. Вважається , що якщо винести сміття після заходу сонця , про вас будуть ходити плітки , і це не дивно - з якою б радості виносити з дому щось під покровом темряви? Адже сусіди пильнують і не променуть обговорити те , чому ж ви так ховаєте своє сміття . Ще кажуть , ніби , виносячи сміття вночі , ви виносите з дому гроші , але це логічному поясненню не піддається абсолютно.

Дискримінація – будь-яка відмінність, виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав.  У міжнародних конвенціях з прав людини передбачається, що країна, що ратифікувала їх, зобов'язана шанувати і забезпечити всім людям, що знаходяться на її території й у межах її юрисдикцї, права людини без будь-яких відмінностей, таких як раса, колір шкіри, стать,мова, релігія, політичні або інші погляди, національне або соціальне походження, власність, вживання (але не зловживання) наркотиків, народження або інший статус. Дискримінація має дві основні форми: de jure (або правова), закріплена в законах; de facto (або неофіційна), що укоренилася в соціальних звичаях. Розрізняють пряму і непряму дискримінацію. Пряма дискримінація характеризується як намір дискримінувати особу чи групу, наприклад, бюро з працевлаштування відкидає претендента певної національної ознаки (єврея, цигана та ін.) або житлова компанія не продає квартири для осіб «кавказької національності». Непряма дискримінація зумовлена впливом політики або конкретних заходів: це відбувається тоді, коли формально нейтральні правила, критерії або практика ставлять де-факто особу або осіб певної меншини у невигідне становище у порівнянні з іншими. Прикладами можуть бути: мінімальний критерій росту для певної професії; або ж не наймати людей з певним іміджем – жінок з довгими спідницями, чоловіків із довгим волоссям або із сережками у вухах, і т. ін.

Ксенофобія — неоднозначний термін на позначення певного стану людини, що виявляється у нав'язливому страху щодо чужинців чи просто чогось незнайомого або страх перед чужоземцями та ненависть до них. Головним об’єктом ксенофобії завжди були незнайомці або чужинці. Причини тут прості: історично так склалося, що поява чужинців, зазвичай не віщувало нічого доброго. Розрізняють дві основні форми ксенофобії. Перша спрямована на групу всередині суспільства, що вважається чужою і шкідливою для суспільства, наприклад нові іммігранти, біженці, трудові мігранти, євреї, цигани, гомосексуалісти. Об’єктом другої форми ксенофобії є переважно культурні елементи, що вважаються чужими. Усі культури піддаються чужоземному впливу, але культурна ксенофобія є часто вузько спрямованою на певні прояви такого впливу (наприклад, поширення нетрадиційної для даної країни релігії). Расизм — світогляд, а також політичні теорії і практики, що ґрунтуються на расовій дискримінації, на уявленні про поділ людей на біологічно різні групи, тобто на раси на основі особливостей зовнішнього вигляду, як-от: колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличчя, будова тіла тощо і різному ставленні до людей та їх спільностей залежно від їх приналежності до цих груп (рас). Расова дискримінація означає будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, засновані на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.

 Толерантність Сучасна культурна людина — це не лише освічена людина. Цього замало. Це людина, що володіє почуттям самоповаги і поваги до оточуючих. Толерантність вважається ознакою високого духовного та інтелектуального розвитку індивідуума, групи людей, усього суспільства загалом. Генеральною конференцією ЮНЕСКО 1995 р. була прийнята Декларація толерантності. Відповідно до Декларації принципів толерантності, ми розуміємо, що «толерантність означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, це гармонія в різноманітті, це чеснота, яка робить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою миру. У своєму житті ми спілкуємося з представниками різних національностей, культур, світів, соціальних верств, тому треба вміти поважати культурні цінності, як свого народу, так і представників іншої культури, релігії». До того ж толерантність як якість особистості допомагає людині адаптуватися в іншому середовищі, до несподівано нових для нього умов життя. Люди, що не володіють цією якістю, виявляють категоричність, нездатні до змін, яких вимагає від нас життя.

Висновок Основна шкода від суспільних стереотипів полягає в тому, що вони зводять штучні кордони мислення людини, і, відповідно, обмежують можливості для її діяльності виключно бажаними для суспільства варіантами. Будь-яке відкриття чи винахід, взагалі будь-яка принципово нова думка — це подолання будь-якого стереотипу; ніяка творчість у межах стереотипів неможлива. Для подолання в собі суспільних стереотипів потрібно не підлаштовуватись під думки та вчинки інших людей. Завжди мати свою точку зору на те чи інше питання. Не піддаватися суспільному впливу. Аби забобоні не впливали на тебе негативно потрібно просто в них не вірити й налаштовувати себе на позитив.