Презентація на тему:
Психогігієна та експертизи

ЕПІЛЕПСІЯ (визначення ВООЗ) хронічне захворювання головного мозку, що характеризується повторними нападами в результаті надмірних розрядів нейронів, їх патологічної синхронізації та генералізації збудження, що супроводжується різноманітними клінічними та параклінічними феноменами

Психогігієна – область загальної гігієни, яка вивчає фактори, що забезпечують гармонійний розвиток особистості і визначає умови для повного прояву її позитивних властивостей у всіх сферах діяльності. Основними завданнями психогігієни є вивчення умов життя /включаючи зовнішнє середовище і конкретні соціальні умови/ людини з метою виявлення факторів позитивно чи негативно впливаючих на психічне здоров’я і розробку на цій основі рекомендацій та нормативів: 1/психогігієнічних умов праці, побуту, відпочинку; 2/психогігієнічного виховання психічного розвитку, укріплення та збереження психічного здоров’я.

Психопрофілактика – область психіатрії, яка має на меті попередження психічних захворювань, перехід їх в хронічний перебіг та соціально-трудову реабілітацію.

Загальні принципи профілактики психічних захворювань. Профілактика психічних захворювань ділиться на первинну, вторинну і третинну. Первинна профілактика – це система заходів, яка забезпечує попередження появи психічної хвороби чи формування дизгармонічної структури особистості. Серед цих заходів головними являються: а) первинна провізорна профілактика – головною метою є охорона психічного здоров’я наступних поколінь. Вона грунтується на громадських заходах, спрямованих на оздоровлення побуту, праці, життя; створення умов для формування здорової сім’ї та вдосконалення виховання підростаючого покоління, досягнення гармонії розвитку у всіх наступних поколіннях; б/ первинна генетична профілактика – головною метою має науковий прогноз можливих наслідків спадкових психічних захворювань для психічного здоров’я наступних поколінь. Вона створює умови для керування та оздоровлення спадковості без шкоди і дискримінації особи. Безпосередньо здійснюється медико-генетичними консультаціями; в/ первинна ембріологічна профілактика – спрямована на оздоровлення жінки /гігієни шлюбу і зачаття, гігієни вагітності, охорони процесу зародкового розвитку та виключення потенційно небезпечних щкідливостей, організація високої якості допомоги в родах/. Ці заходи забезпечуються жіночими консультаціями та закладами допомоги;

г/ первинна постнатальна профілактика – здійснюється з метою раннього виявлення вадів розвитку у новонароджених, своєчасною корекцією і проведенням системи заходів, забезпечуючих поетапний розвиток дитини, підлітка, юнака. Поряд з педіатричною службою в організації цього виду профілактики приймають участь дитячі психіатри, психологи та спеціалісти в області фізіології розвитку

2. Вторинна профілактика – система заходів, спрямованих на попередження небезпечного для життя або неблагоприємного перебігу психічного захворювання. До цих заходів відносяться: рання діагностика, прогноз та попередження небезпечних для життя хворого станів; ранній початок лікувально-корегуючих заходів, швидке досягнення максимально повної ремісії або повної редукції хвороби; виключення можливості рецидивуючого перебігу; довготривала підтримуюча корекція психіки хворого після хвороби або в період ремісії.

Третинна профілактика - система заходів, спрямованих на попередження психічної інвалідізації при затяжному, хронічному перебігу хвороби. Це здійснюється щляхом використання медикаментозних і корегуючих методів терапії для переривання хронічного перебігу хвороби, оздоровлення умов життя і побуту хворих, систематичного використання мір реадаптації та активного праце- і побутовлаштування в період ремісії.

Психогігієнічні та психопрофілактичні заходи при окремих захворюваннях. Ендогенні захворювання. Шизофренія. Первинна профілактика. В зв’язку з невідомою етіологією – практично неможлива. Такі психогігієнічні заходи, як психогігієна виховання, праці, відпочинку та зовнішнього середовища можуть сприяти попередження дії факторів, які провокують шизофренію. Вторинна профілактика. 1. Раннє виявлення та адекватне лікування. 2. Підтримуюча протирецидивна терапія психотропними засобами пролонгованої дії /ОРАП, ІМАП, семап, модітен-депо, піпортіл, галоперідол-деканоат/.3. Обрив загострень і рецидивів в амбулаторних умовах, що збільшує тривалість ремісій і зменшує регоспіталізацію. 4. Неспецифічна профілактика загострень /попередження психогенно-травмуючих ситуацій, екзогенних шкідливостей і т.п./. 5. Соціально-трудова допомога. Третинна профілактика. Систематичне поетапне використання медичної, трудової та соціальної реадаптації.

Маніакально-депресивний психоз. Первинна профілактика. Причини і механізми розвитку МДП поки невідомі, тому профілактика зводиться до психогігієнічних заходів, спрямованих на укріплення здоров’я, а при обтяжливій спадковості – попередження інфекцій, травм, організація праці, відпочинку. Вторинна профілактика. Використання солей літію. Третинна профілактика. Попередження затяжних фаз комплексною терапією, оздоровлення умов життя, праці. Пресенільні та сенільні психози. Первинна профілактика. Психогеріатричні заходи /режим праці, попередження соматичних захворювань, використання геріатричних препаратів /геровіталь/. Вторинна профілактика. Раннє виявлення і лікування, досягнення повної редукції хвороби, підтримуюча корекція психіки, раннє лікування рецидивів. Третинна профілактика. Соціально-трудова реадаптація, ліквідація психотравмуючих факторів.

Епілепсія. Первинна профілактика. Генетичні фактори - попередження одружень 2-х осіб хворих епілепсією , спостереження за дітьми з спадковою обтяженістю /профілактика сомато-інфекційних захворювань, травм, заборона профілактичних прищеплень до 3 років. Охорона здоров’я вагітних , плода в пренатальнім періоді, попередження родових травм та інфекцій в пре- і постнатальному періодах. Вторинна профілактика. Раннє виявлення хворих з пароксизмами, раціональне лікування, безперервність і довготривалість лікування в комплексі з режимом життя, харчування і психотерапевтичного впливу. Третинна профілактика. Трудова і соціальна реадаптація, заборона професій пов’язаних з транспортом, висотою, рухливих механізмів, водою і вогнем та впливом фізичних та інших факторів – перегрівання, нічна робота, довготривалі відрядження.

Сенільні та пресенільні деменції. Первинна профілактика. Психогігієна здорового довголіття /режим праці, відпочинку, боротьба з гіподинамією/ попередження сомато- та психогенних захворювань, використання геріатричних засобів, запобігаючих передчасному старінню. Вторинна профілактика. Раннє виявлення початкових проявів хвороби та початок лікування транквілізаторами, антидепресантами. Досягнення редукції хвороби з наступною підтримуючою корекцією психіки та обрив рецидивів на ранніх етапах загострення хвороби. Запобігання соматичних розладів.

Психічні захворювання головного мозку. Первинна профілактика. Психогігієнічні заходи, спрямовані на дотримання режиму праці й відпочинку похилих осіб, попередження впливу шкідливих факторів /алкоголь, куріння, перевтоми, стреси, які сприяють розвитку мозкової недостатності. Вторинна профілактика. Раннє виявлення /профогляди/ і лікування судинних уражень головного мозку, спрямованих на покращення мозкового кровообігу загальної гемодинаміки, серцевої діяльності. Третинна профілактика. Проведення заходів медичної, трудової, соціальної реадаптації.

Психічні порушення в зв’язку з черепно-мозковою травмою. Первинна профілактика. Попередження шляхових, виробничих та побутових травм головного мозку, дотримання правил по техніці безпеки. Запобігання факторів родового травматизму. Вторинна профілактика. Спокій, щадящий режим в гострому періоді травми. Протирецидивне лікування в період віддалених наслідків (біологічні та психологічні методи, стимуляція соціальної активності та трудової діяльності, переорієнтація її на раціональне працевлаштування та установки, сімейна психотерапія. Третинна профілактика. Соціально-трудова реабілітація (режим праці, побуту, санаторно-курортне лікування).

Психічні порушення при інфекційно-органічних захворюваннях головного мозку (сифіліс головного мозку, прогресивний параліч, ВІЛ). Первинна профілактика. Провізорна профілактика розповсюдження сифілітичного та ВІЛ інфікування населення шляхом створення системи суспільних заходів, спрямованих на формування здорової сім’ї, та виховання покоління. Попередження ембріонального і постнатального інфікування. Вторинна профілактика. Раннє виявлення і діагностика сифіліс- та ВІЛ інфекції на основі клініки та лабораторних досліджень. Активна терапія до повної санації ліквора і виключення рецидивів шляхом повторних курсів лікування. Третинна профілактика. Оздоровлення побуту, поетапна реадаптація – медична, професійна, соціальна.

Наркоманії (алкоголізм, наркотоксикоманії). Первинна профілактика. Первинна профілактика здійснюється шляхом створення єдиної системи протинаркоманічного виховання, освіти, яка включає адміністративно-правові, педагогічні, громадські та медичні аспекти з врахуванням вікових, статевих та професійних особливостей. Особливо слід врахувати ряд факторів: біологічні – які формують неблагоприємний преморбідний фон (травми, інфекції); індивідуально-психологічні (акцентуація по гіпертімному, нестійкому, конформному типах), затруднення соціально-психологічної адаптації; почуття неповноцінності і відчуження, відсутність розвинутих зорових інтересів (перебудова мотиваційної сфери, зміна кола інтересів і сфери спілкування в розряд ведучих потреб), низька стресова стійкість і висока ступінь залежності від лідера; соціальні ( наркоманії в сім’ї, супружна дисгармонія, стреси, інтерперсональні стосунки). Знання груп наркотичних та токсикоманічних речовин та правил їх зберігання , використовування, виписування.

Вторинна профілактика. Раннє виявлення, організація амбулаторного (мінімального курсу) лікування з трьох етапів: 1-й етап – купування абстинентного синдрому, запійного стану і дезінтоксикація (8-10 днів); 2-й етап – протиалкогольна терапія (сенсибілізуюча, умовнорефлекторна в поєднанні з психотерапією (1-2 місяці); 3-й етап – підтримуюча терапія (3 роки). Третинна профілактика. Заходи спрямовані на : оздоровлення побуту, мікросоціального клімату, перебудову мотивацій в ранг значимих потреб, педагогічна і медична корекція важких психологічних переживань неповноцінності, адекватне працевлаштування; запобігання інвалідізації; Формування установки на повне утримання від спиртного і соціальної компенсації. Запобігання інвалідізації.

Неврози і реактивні психози. Первинна профілактика. Формування стабільності поведінки та відреагування в стресових та фрустраційних ситуаціях і хронічних дизстресах. Раціональний вибір професії і працевлаштування, дотримання гігієни праці, побуту, мікросоціальних стосунків. Організація санітарно-освітніх заходів. Вторинна профілактика. Своєчасне лікування психофармакологічними засобами та психотерапевтичними методами, усунення стресових факторів або позитивна переорієнтація особи на відреагування в стресових та фрустраційних ситуаціях. Третинна профілактика. Індивідуальні соціально-реабілітаційні заходи, широке використання санаторно-курортного оздоровлення.

Психопатії та затримка психічного розвитку. Психопатії, олігофренії. Первинна профілактика. Профілактика повинна розпочинатись з гігієни шлюбу та вагітності, спрямованої на виключення виродливості розвитку та формування дифіциратності і дизгармонії функціональних систем мозку. В постнатальному періоді гармонія психіки дитини забезпечується правильним вихованням в сім’ї, школі, лікувально-профілактичних закладах. В цьому напрямку ведучу роль відіграють санітарно-освітня робота серед молоді і населення та медико-педагогічні заходи, спрямовані на корекцію психопатичних рис і інтелектуального розвитку. Вторинна профілактика. Своєчасна корекція станів декомпенсації з допомогою лікарських, психотерапевтичних та медико-педагогічних методів впливу. В цьому напрямку суттєву роль відіграють медико-педагогічні колективи шкіл-інтернатів для розумово відсталих дітей, з аномаліями психічного розвитку. Третинна профілактика. Попередження впливу екзогенних факторів, які сприяють декомпенсації психіки, раціональне трудо- та побутовлаштування.

Розрізняють три етапи реабілітації хворих: 1) медичний або відновного лікування; 2) професійний; 3) соціальний. Серед форм реабілітації виділяють: ранню – спрямовану на попередження хронічного перебігу хвороби, дефекту і госпіталізму; 2) пізню – спрямовану на компенсацію дефекту та соціально-трудове пристосування. Основні принципи реабілітації хворих: реабілітація є частиною лікувально-профілактичних заходів в системі психіатричної допомоги хворим. Реабілітація являє собою динамічну систему заходів, спрямованих на профілактику інвалідізації і компенсації дефекта психічної діяльності, раннє і ефективне повернення хворих до праці на основі перебудови стосунків, пристосування і відновлення в професійній, сімейній і суспільній сферах.

Максимально ранній початок проведення реабілітаційних заходів – активний вплив на особистість хворого на всіх етапах лікування і перебігу хвороби з урахуванням клінічних особливостей, біологічних і психосоціальних факторів, в єдності життєво-пристосувальних і лікувально-біологічних методів впливу. Поетапність, послідовність і диференційованість реабілітаційних заходів, використання різних форм – від простих до більш складних, активною співпрацею хворого з лікарем, середнім і молодшим персоналом.

ЕПІЛЕПСІЯ розлад мозку, що характеризується стійкою схильністю до виникнення епілептичних нападів, а також нейробіологіними, когнітивними, психологічними і соціальними наслідками цього стану.

Згідно Докладу Європейської комісії ILAE ЗАХВОРЮВАНІСТЬ 50-70 випадків на 100 000 чоловік щорічно (не виявлено суттєвої різниці серед різних європейських країн та регіонів) РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ 5-10 випадків на 1000 чоловік (не включені пацієнти: з фебрильними судомами, які можуть бути у 5% дітей з лише одним епіприпадком) Протягом життя епіпри-падки спостерігаються у 5% населення

Розповсюдженість епілепсії У світі 40 мільйонів Європі 5 мільйонів Україні 250 тисяч 1-11 років 40 % 12-50 років 20 % Старші 50 років 40 %

Інтракраніальні інфекції Фебрильні напади Генетичні епілепсії Травми голови Ліки і алкоголь

Всього хворих епілепсіею ~ 500 000 паціентів Дитяча епілепсія ~ 140 000 паціентів

ЕПіЛЕПСіЯ- Синдром психосоціальні порушення негативні ефекти лікування Напади

Етіологічні фактори значимі фактори епілепсії є : Переважно початок у дитячому віці, прогредієнтність перебігу деяких форм, неблагоприємний вплив припадків на мозок, зміни психіки, Потенційна небезпека припадків для хворих та оточення, загроза розвитку епілептичного статусу.

Дякую за увагу