Презентація на тему:
Процес засвоєння інформації

Процес засвоєння інформації Презентацію виконав учень 11-го класу: Євдокименко Богдан

Внутрішній (психологічний) процес засвоєння інформації включає низку етапів, до яких відносять: -- сприймання -- осмислення і розуміння -- узагальнення -- закріплення -- застосування на практиці 

Сприймання — передбачає відображення у свідомості людини предметів і явищ навколишнього світу та їх взаємозв'язків. Вони можуть бути запропоновані у природній для себе формі, у вербальному викладі, з допомогою ілюстрування тощо і відповідно передбачати участь різних органів сприймання з боку того, хто навчається, — слухових, зорових тощо рецепторів. Обов'язком учителя є постійне здійснювання вибору і оцінка інформації, яку він пропонує дітям (позбавляти її зайвих деталей, підкреслювати головне, дотримуватись логіки змісту тощо), а також психологічно правильно добирати форму її презентації. Загальновідомо, що у роботі з молодшими школярами доцільно широко застосовувати образність (предмети, унаочнення, малюнки тощо). Тим часом для учнів старших класів доцільнішою видається вербальна презентація інформації . Процес сприймання на цьому етапі можна вважати успішним, якщо вчитель застосовуватиме добре продумані схеми — те, що в педагогіці останніх років називають "опорними сигналами". У кожному разі особливе значення у сприйманні інформації має перше враження, перше відбиття нових образів і понять у свідомості людини. Отже, цьому моменту вчитель повинен приділяти належну увагу.

Осмислення й Розуміння Осмислення і розуміння — передбачає усвідомлення сенсу сприймання інформації та розкриття суттєвих ознак предметів, явищ та зв'язків між ними. Він втілює перетворення конкретних образів у поняття — процес абстрагування. Як на етапі сприймання, так і на рівні осмислення та розуміння каталізатором виступають емоції. Саме тому емоційність повинна супроводжувати весь процес пізнання.

Узагальнення Узагальнення — це етап, на якому вирішальну роль відіграє синтез, коли щойно сформовані первинні поняття "об'єднуються" в поняття вищого рівня. Це можна простежити на процесі вербалізованого пізнання, наприклад, читання книжки: «поняття словосполучення" об'єднуються у "поняття-речення", а ці, в свою чергу, — у "поняття-абзаци"; "поняття-абзаци" — у "поняття-розділи" тексту. І так усе вище, поки людина не сприйме зміст усієї книжки. У такому рецептивному процесі велику роль відіграє розумовий досвід людини, а відтак і здатність її посилювати своє сприймання тими знаннями, які набуті раніше.

Закріплення в пам'яті Закріплення в пам'яті — коли одержана ззовні інформація стає власним надбанням людини. Успіх цього етапу залежить від низки чинників: 1.Від спроможності пам'яті. 2.Особистої зацікавленості учня в інформації. 3.Від емоційного контексту, в якому відбувається процес. 4.Від авторитетності джерела (книжка, вчитель), з якого вона походить тощо. Виділяють такі види пам'яті за методом закріплення: мимовільна — інформація запам'ятовується без спеціальних прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформацією. довільна — цілеспрямоване заучування за допомогою спеціальних прийомів. Ефективність запам'ятовування залежить від прийомів та цілей запам'ятовування;

Застосування знань, умінь і навичок. Застосування знань, умінь і навичок.-Людина володіє щасливим даром боронитися від інформації й забувати все, що для неї не є значущим. Тому вона сприймає її спочатку лише оперативною пам'яттю, а відтак переносить поступово в пам'ять довготривалу. На цьому шляху знання поєднуються з діяльністю і, як мовилося вище, забезпечують формування умінь, а уміння з часом можуть трансформуватися в навички. Але все це залежить виключно від того, наскільки інформація відповідає потребам людини. Найміцнішими є ті знання, які знаходять застосування у діяльності. А залежно від частоти такого використання інформації, її засвоєння може вести до навичок. Очевидно, що на цьому етапі відбувається повне злиття нової інформації з раніше набутим інформативним досвідом. Що стосується мотивації та волі самої дитини, то найкраще діє тут мотивація внутрішня, що йде від розуміння власних потреб і цілей. Усіляке силування і підганяння дитини з допомогою оцінок часто наносить шкоду.

Дякую за увагу