Презентація на тему:
Почуття провини

Ватутінський дошкільний навчальний заклад № 8 «Зірочка» загального розвитку Ватутінської міської ради Черкаської області Психолого – педагогічне проектування діяльності дітей по лінії емоційно – ціннісного розвитку дитини у світлі вимог Базової програми « Я у Світі» Ватутіне – 2011

«Педагог – це не лише живе сховище знань, а один зі скульпторів, які творять людину майбутнього». В. Сухомлинський 1. Пам’ятай девіз дитячого садка: « Ні дня без радості, ні дня без творчості». 2. Поважай емоційний стан дитини – навчись його розпізнавати. 3. Не концентруй увагу дитини на її помилках, невдачах. Згадай себе в дитинстві, свої відчуття , коли тебе карали за невдачі, промахи. 4. Пам’ятай: дитина має право на помилку, як неминучу необхідність, обов’язкову умову пізнання. 5. Крик – це слабкість вихователя ( крик може сприйматися дитиною як особлива увага до неї, засіб « виділення» серед інших, розвагою, апробацією власних сил або викликати тривогу, образу). 6. Не регламентуй, як в армії, діяльність дитини. Творчість не любить тісних рамок. 7. Вдале розвивальне середовище – шлях до творчості, запорука успіху. 8. Гумор, вдалий жарт можуть бути набагато кориснішими, ніж одноманітні зауваження, менторські повчання.

Зацікавити дітей темою проекту, викликати в них інтерес і бажання взяти участь у підготовці та реалізації спільного задуму. Познайомити малят з основними людськими емоціями ( інтерес, радість, подив, горе, гнів, огида, презирство, страх, сором, провина). Учити розрізняти їх за схематичним зображенням. Формувати вміння установлювати зв’язки між життєвими подіями, переживаннями людини та виразами її обличчя, поведінкою; робити елементарні припущення щодо настрою рідних та близьких, очікуваних дій, імовірних наслідків. Учити добирати відповідні способи прояву своїх почуттів, коригувати форми появи негативних переживань, сприяти засвоєнню дитиною емоційних еталонів взаємин з різними людьми ( рідними, знайомими, чужими); адекватної реакції на успіх – неуспіх у діяльності, розвивати помірковане, оптимістичне ставлення до труднощів. Об’єднати зусилля дошкільного закладу і сім’ї щодо акцентування уваги дитини на її чеснотах, а не на вадах. Виховувати бажання бути приємною людям, що навколо, запобігати утворенню емоційної глухоти.

створити мотивацію, яка перетворить завдання вихователя у прагнення та бажання дітей, збудить їх внутрішню активність; ввести дошкільника в складний світ людських емоцій; навчати диференціювати основні емоції; виробляти звичку називати основні емоції та стани словами, проговорювати їх, пояснювати причини; вправляти у позначенні емоцій відповідних піктограм, навчати передавати емоції, переживання, стани кольором, мелодією… навчати управляти своїми емоціями, володіти собою, утримуватися від проявів негативних почуттів, адекватно реагувати на різні емоційні ситуації; виробляти навички релаксації, відновлювати позитивний настрій; формувати оптимістичне ставлення до життя, труднощів, проблем.

дитина розуміється на основних емоціях і почуттях, розпізнає емоційний стан ( власний та інших людей) через міміку, жести, рухи, інтонації; здатна утримуватися від негативних проявів, регулює свій настрій; має почуття гумору, вміє посміятися з себе; перебуває в атмосфері душевного комфорту; має необхідний досвід взаємодії з однолітками та дорослими, уміє добирати відповідні способи прояву своїх почуттів; має почуття самовартісності.

Мотиваційний етап Мета: спонукати дітей якомога більше дізнатися про гаму людських почуттів (радість, горе, страх, гнів, сором, провина, подив). Одне з перших завдань – з’ясувати, як діти розуміють або уявляють собі, що таке радість, сум, страх, горе і т.д. З цією метою проводиться інтерв’ю: - Який у тебе сьогодні настрій? - Що ти при цьому відчуваєш? - Що ти думаєш? - Як часто міняється твій настрій? Яким найчастіше він буває? - Як ти виходиш із сумного стану? - Який настрій тобі до вподоби? - Якби ти був художником, яким би кольором намалював радість, горе, сум, страх? Дидактичні ігри: «Мікрофон: «Я радію, коли…», «Я сумую, коли…», «Мама сердиться, коли…», «Я дивуюсь, коли…». Робота поза заняттями: складання «дерева цілей»; разом з батьками підготувати й видати матеріали «Книги про мене».

Створити стенд “Привіт, я вже прийшов!” Виготовити портфоліо дитини Провести інтерв’ю Створити рецепти допомоги Відкрити пункт “Швидкої допомоги” Щоденне проговорювання аффірмацій Навчитися розслаблятися

Мета: ввести дитину в складний світ людських емоцій, допомогти пережити певний емоційний стан, пояснити, що він означає і дати йому словесну назву (знайомство з піктограмами), розвивати здібності розуміти емоційний стан іншої людини. Спостереження: провести спостереження за людьми на вулиці, що проходять повз дитячий садок. Звернути увагу на особливості рухів людини, вираз її обличчя, жести , міміку. Зробити висновок: поза, жест, особливості рухів доповнюють міміку і виконують важливу роль у передачі емоційного стану. Ж . Лабрюйер – «В тоні голосу, в очах і у виразі обличчя того, хто говорить є не менше красномовства, ніж в самих словах». Серія занять за такими темами:«Радість», «Страх», «Подив», «Злість», «Гнів», «Провина», «Сором», «Огида», «Сум». Робота з батьками: підібрати фото, картинки із зображенням облич , які передають різні емоційні стани, принести енциклопедії, художню літературу. Розпочати збір матеріалів для «Книги про мене». Приклад заняття по темі «Сором, провина»

Практична частина Мета: знайомство з почуттям провини. Матеріали: магнітофон; піктограма « провина»;текст оповідання Л.М.Толстого « Кісточка Хід заняття Вихователь: - Доброго ранку, діти! Я рада вас бачити! Зараз ми з вами будемо вітатися, Для цього закрийте очі і уявіть, що ви знаходитесь на березі моря ( звучить мелодія « Граються маленькі хвилі»). Ми стоїмо на піску, а хвилі набігають до берега і хочуть з нами заговорити. Вони шепочуть ім’я кожного з нас. Спробуйте почути, як вас звуть хвилі. Послухайте й поки що нічого не говоріть, почне той, хто сидить справа від мене. (Мета - створити позитивний емоційний фон). - Сьогодні ми з вами поговоримо ще про одне почуття. Подивіться на картинку, як ви гадаєте, яке почуття відчуває хлопчик? Що могло трапитися? Послухайте історію: «Купила мама слив і хотіла їх роздати дітям після обіду, вони ще лежали на тарілці. Ваня ніколи не їв слив і все нюхав їх. І дуже вони йому подобалися. Дуже хотілося скуштувати. Він все ходив біля них. Коли нікого не було в хаті, він не стримався, схватив одну сливу й з’їв. Перед обідом мама порахувала сливи й помітила, що однієї немає. Про це вона розповіла батькові. За обідом батько й каже: «А що, дітки, не з’їв хто-небудь однієї сливи?» Всі відповіли : «Ні». Ваня почервонів, як рак, і сказав також : «Ні, я не їв». Тоді батько промовив: «Якщо з’їв хтось із вас, це недобре, але біда не в тім. Біда в тому, що в сливах є кісточка, і якщо хто не вміє їх їсти і проковтнув кісточку, то через день він помре. Я цього боюся». Ваня зблід і сказав: «Ні, я кісточку викинув у вікно». І всі засміялись, а Ваня заплакав. - Ось така історія. Як ви думаєте, чому Ваня заплакав? Яке він відчув почуття? Так, це почуття сорому. Як ви думаєте, що при цьому відбувалося з його обличчям? (Очі напівзакриті, на обличчі рум'янець). - З його тілом? (Голова опущена, плечі стиснуті). Діти знайомляться з піктограмою «Провина». Давайте розіграємо це оповідання. Хто бажає бути Ванею? Мамою? Батьком? Всі решта будуть братиками та сестричками. Отже, починаємо. - У кінці нашого заняття ми з вами пограємо в гру, яка називається «Подарунки». (Мета – створення позитивного емоційного фону). - Усі ми любимо подарунки отримувати, але й дарувати приємно. Уявімо собі, що ми все можемо. Уважно подивіться на своїх сусідів справа, спробуйте дізнатися, що вони хочуть отримати в подарунок. А тепер по черзі подаруємо один одному наші подарунки. Хто отримає подарунок, не забуває сказати «Дякую». На цьому наше заняття закінчується. До побачення!

Читання художньої літератури: казки: «Зайчикова хатка», «Украдене сонце», «Вовк і семеро козенят» (почуття горя); «Троє поросят» ( страх); «Лисиця та журавель» (гнів, радість), «Дюймовочка» (огида); К. Чуковський «Федорине горе» (горе); К. Чуковський «Мийдодір» , О. Толстой «Три ведмеді» (гнів); М. Носов «Живий капелюх» (радість, страх, подив); В. Осєєва «Чарівне слово» (емоції і вчинки). Розгляд картини: І. Васнецов «Аленушка» . Вправа « Усмішка». Діти, як ви вважаєте, кому легше, тому, хто плаче, чи тому, хто сміється? ( Діти по черзі висловлюють свою думку). Давайте разом вивчимо вірш, який буде нагадувати вам, що в різних життєвих ситуаціях потрібно не сумувати, злитися, бо з допомогою усмішки можна вирішити всі проблеми. Ти сумуєш – і квіти на клумбі зів’яли, Ти сумуєш – пташки співати перестали, Ти сумуєш – і гойдалка в небо не рветься, Ти сумуєш – і м’ячик об землю не б’ється. Друже мій, не сумуй! Не сумуй! Не сумуй! Все минеться! Посміхнись! Все навкруги тебе Засміється. Вправа « Настрій музики». Діти, як ви гадаєте, чи є настрій у музики, природи? (Діти прослуховують фрагменти музичних творів і визначають настрій, роздивляються ілюстрації). Вправа « Психологічний клімат». Запропонувати дітям послухати, що вони відчувають усередині себе: радість чи сум, спокій чи тривогу.

- Що трапилося сьогодні? - Якого кольору ти уявляєш свій настрій? Вправа « Чарівні слова». - Діти, для того, щоб піти на прогулянку, я хочу дізнатися, який у кого сьогодні настрій. Я зроблю це за допомогою дзвіночка і дізнаюся, хто сьогодні у нас веселий, а хто сумний. Давайте кожен із вас по черзі подзвонить у чарівний дзвіночок. За його звучанням ми відчуємо, який у вас настрій. Вправа «Павутинка». Вихователь намотує собі на палець нитку, і розмотуючи клубочок, передає дитині побажання хорошого настрою. Таким чином, утворюється павутинка дружби. Вправа « Закінчи речення…» Даша гірко заплакала, бо… Сашкові дуже радісно, бо… Світлана Василівна розсердилася, бо… Вправа: «Дзеркало». Діти зображують емоції на обличчі ( один перед одним, перед дзеркалом). Розповіді дітей: « Як я сердився», « Про те, чого боюся», « Мій хороший, поганий вчинок», « Про того, хто мені подобається ( не подобається)». Малювання на тему: « Радість» ; « Сум»; « Мій страх».

Мета: допомагати дітям застосовувати набуті на інформаційному етапі знання в малюнках, збагаченні емоційного словника, взаємодіяти у процесі спільної діяльності, працюючи в парах, виховувати уміння знаходити вихід із складної ситуації, робити комплімент ровесникам, співчувати людям, бажання надавати їм допомогу. Бесіди: «Про мої красиві й некрасиві думки (почуття)», «На що я можу вплинути», «Гідно виграю і гідно програю», «Що радісного (сумного) може статися в у шкільні роки?». Вправи на релаксацію: «Я щасливий, що я людина», «Сонечко», Подорож на повітряній кулі «Сьогодні ми відправимось з вами в подорож на повітряній кулі. Ляжте, заплющіть очі й уявіть, що зайшли на борт повітряної кулі. Їй Дуже – дуже важко відірватись від землі. Ми відчуваємо, як вітер трохи підняв її від землі, а густа висока травичка не відпускає кулю вище. Та ось вітер сильнішає, куля піднімається вище, вище. Вище. А ви самі стаєте як малесенькі, легенькі повітряні кульки, ви легкі, ніжні, вітерець грається з вами, лоскоче ваші носики, волоссячко, Вам легко – легко, ви вдихаєте в себе чисте повітря, воно пахне квіточками, вітерець похитує вас. Ви вільні- вільні, ви летите. Вітерець тихшає, тихшає, повітряна куля легенько опускається на землю, густа зелена травичка стрічає вас, можна покачатися на ній». Аффірмації: Я постійно знаходжуся під захистом моїх рідних, друзів, вихователів і тому зі мною не може статися нічого лихого. Моє життя повне радості і любові. Я люблю себе, і я знаю, що люблять мене. Я здоровий, веселий, сильний. Я можу постояти за себе. Я задоволений усім, що оточує мене. Я – дитина і заслуговую усього найкращого. Я – супер – хлопчик (дівчинка)!

Етюди на вираження основних емоцій: подив («Подив», «Круглі очі»); задоволення і радість (« олоті краплинки», «Квітка», «Ласка», «Смачні цукерки», «Перший сніг», «Карлсон», «Зустріч з другом»); страждання і суму ( «Ой, ой, живіт болить», « Я так стомився», «Попелюшка», «Острів плакс»); огиди («Солоний чай», «Брудний папірець», «бридке каченя»); гніву («Сердитий дідусь», «Король Боровик», «Двоє сердитих хлопчиків»; страху («Лисеня боїться», «Грім», «Нічні звуки»); провини («Васькові соромно», «Соромно»). (Психогімнастика / М.І. Чистякова. – М. : Просвещение, 1990.) Вправа: «Тренуємо емоції». Дітям пропонується побути акторами, усі по черзі виходять на сцену й зображують людей в певному емоційному стані. Зображувати потрібно без слів. Вихователь завдання шепоче на вушко. Завдання: вгадати, що показав актор. Вправа: «Визнач настрій». А чи можна дізнатися про настрій людини, дивлячись на фотографію? Завдання : взяти фотографію ровесника, розповісти, який настрій у дитини. А чи можна впізнати настрій людини потому, як вона говорить, з якою інтонацією промовляє слова? Завдання: сказати фразу : « Сьогодні гарна погода» від виразу обличчя дитини, зображеної на фотографії. Вправа: «Художники». Робота в парах. Завдання: вдвох намалювати ту емоцію, яка вказана на шаблоні, попередньо домовившись про те, хто і що буде малювати.

Мета: узагальнити й систематизувати знання, навички та вміння, набуті протягом попередніх етапів. Скласти сценарій роботи «Команди «Чіпики і Дейлики спішать на допомогу». Заходи: Заняття: «Барви Веселки», «Творча майстерня»; Проміжна діагностика ( психолог + методист). Творчий етап. Мета: реалізувати творчий задум. Активізувати творчість дітей під час надання допомоги ровесникам та дітям. Метод «кейз – стаді» - це форма занять із використанням кейза, випадку. Кейз – опис ситуації.