Презентація на тему:
Краєзнавство у формуванні громадянської та загальнокультурної компетентності учнів

Роль краєзнавства у формуванні громадянської та загальнокультурної компетентності учнів Халецька Лілія Леонідівна, методист ПОІППО ім.М.В.Остроградського

“Знання своєї країни і народу є обов`язковою умовою всієї суспільної діяльності, а також критерієм освіченості особистості” Ю.Снельман

Педагогічне обгрунтування Я.Коменський Ж.-Ж.Руссо К.Ушинський (визначення краєзнавства)

Періодизація національного краєзнавства (М. Костриця та М. Пістун)

27 березня 1990 р. відбувся Перший установчий Всеукраїнський краєзнавчий з'їзд, який проголосив відродження Всеукраїнської спілки краєзнавців (ВСК), затвердив її Статут, обрав керівні органи Спілки: Правління та Ревізійну комісію, а також президію правління Спілки. Головою правління Всеукраїнської Спілки краєзнавців було обрано Петра Тронька, заступниками голови: Галину Косян, Анатолія Непокупного, Лерія Макаренка, відповідальним секретарем - Юрія Данилюка, головою Ревізійної комісії - Євгена Скляренка. Учасники з'їзду прийняли звернення "До всіх, хто закоханий в рідний край, хто шанує його минуле і вірить в його майбутнє". Перший Статут Спілки було затверджено Постановою Ради Міністрів 24 серпня 1990 pоку. Головним у діяльності Всеукраїнської Спілки краєзнавців, її правління, керівних органів на місцях, як зазначено в Статуті, є розвиток краєзнавчого руху в органічному поєднанні всіх його державних, громадських і шкільних форм, залучення до пізнання рідного краю широких верств населення, використання досвіду, набутого в цій галузі в Україні та за кордоном.

Законодавчі акти, які окреслюють стратегічні напрямки розвитку національного краєзнавства Указ Президента України "Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні" від 23.01.2001 р. № 35 Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження програми розвитку краєзнавства на період до 2010 року" від 10.06.2002 р. № 789

Етапи формування краєзнавства як предмета Кінець ХІХ – початок ХХ століття – зародження наукового українознавства Кінець 20-х – початок 30-х років – антиукраїнська політика, відмова від краєзнавчого принципу 50-ті роки – вивчення краєзнавства у позакласній роботі 70-ті роки – посилення русифікаторської політики, нівелювання національної самосвідомості 80-ті роки – пожвавлення краєзнавчих досліджень, збільшення часу в навчальних програмах шкіл на вивчення своєї республіки, області 90-ті роки – новий імпульс вивчення краєзнавства

Основні функції краєзнавства: Педагогічна. Вона визначає краєзнавство як дидактичний принцип, за допомогою якого можна домогтися підвищення ефективності навчально-виховного процесу в освітніх закладах, успішно опановувати знання, допомагати формувати практичні вміння і навички. Навчальна. Вона визначає краєзнавство як окремий базовий курс. Наукова. Вона визначає краєзнавство як структурну складову науки з усіма притаманними їй методами дослідження. Наукове краєзнавство виступає як важливий інструментарій комплексного пізнання й перетворення певної території, що фактично визначає його предмет та наукові засади.

Полтавщина – це окремий регіон, історично, географічно і соціально зумовлений культурний феномен

Значний внесок у розвиток вітчизняної науки і культури внесли уродженці Полтавщини: український філософ і поет Г.С. Сковорода, публіцист, історик, літературознавець, і громадський діяч М.П.Драгоманов, математики М.В. Остроградський, М.А. Дяченко та А.А. Дяченко, вчений у галузі ракетної справи, генерал-лейтенант О.Д. Засядько, військовий діяч, генерал-майор артилерії О.Г.Пащенко, український вчений-винахідник, один з піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів Ю.В.Кондратюк (О.Г. Шаргей), космонавт, двічі Герой Радянського Союзу Г.Т.Береговий, учений у галузі механіки, конструктор важких танків, тричі ГеройСоціалістичної Праці М.Л. Духов; фізик-теоретик Д.Д. Іваненко;

український орнітолог М.О. Зарудний; агроном А.Є. Зайкевич; письменники Я.П. Козельський, Л.І. Боровиковський, В.В. Капніст, І.П. Котляревський, М.В. Гоголь, М.Л.Гнєдич, П.Є. Гребінка, Л.І. Глібов, Панас Мирний, М.П. Старицький, Олена Пчілка, А.Ю. Тесленко, А.В.Головко, О.Т. Гончар, Ю.П. Дольд-Михайлик, П.А.Загребельний, О.Д. Іваненко, О.І. Ковінька, Григорій та Григір Тютюнники й ін., художники В.Л. Боровиковський, Г.Д. Левицький. А.М.Мокрицький, М.О. Ярошенко, І.В. Зарицький, В.Г.Литвиненко, скульптор і художник Л.В. Позен, архітектор Д.М. Дяченко, український філолог П.Г. Житецький; академіки АН СРСР Б.Д. Греков і В.І. Пічета, академік АН УРСР О.І. Левицький, археолог і нумізмат І.А. Зарецький. З Полтавщиною пов'язані різні періоди життя і творчості Т.Г. Шевченка.

З Полтавщиною пов'язане життя і діяльність багатьох митців – композиторів, музикознавців, етнографів, кобзарів, лірників, музик, співаків і виконавців. Так вона є батьківщиною М.Лисенка та Г.Гладкого, О.Білаша, В.Верменича, І.Дунаєвського, братів Майбородів (М.Фісун називає понад 400 імен). Тут народжувалась і набирала сили творчість організаторів і керівників зразкової капели бандуристів України В.Кабачка та Д.Піки.

З Полтави бере початок музична діяльність відомих диригентів Д.Ахшарумова, В.Небольсіна, О.Єрофеєва, В.Гурфінкеля, В.Іконника. Полтавщина дала світу талановитих майстрів оперної сцени М.Микишу, М.Середу, М.Кондратюка, А.Кикотя, Д.Петриненко, Є.Кібкала, Л.Божко. Сюди з авторськими концертами приїздили М.Мусоргський, А.Рубінштейн, Ф.Ліст, К.Стеценко. Тут лунали неповторні голоси Ф.Шаляпіна, Л.Собінова, М.Гришка, Г.Пирогова. Пісенним краєм, криницею народної творчості величали Полтавщину відомі фольклористи В.Верховинець, Ф.Колесса, Є.Линьова, Я.Степовий та інші.

Початок ХVІІІ століття Літописи С.Величка та Г.Грабянки – джерела багатьох історичних та художніх праць – типовий приклад творчої думки представників козацької доби, неоціненний матеріал із ранньої історії українського козацтва, визвільної війни під проводом Богдана Хмельницького. Вперше розкривається поняття “народ”, визначені кордони території України, історія розглядається у взаємозв`язку з іншими державами.

Завершальний етап культурного формування регіону припадає на кінець ХІХ – початок ХХ століття (період українського національного відродження). Найголовніші події регіону, які на той час мали загальнонаціональний резонанс, це організація конкурсу на «проект народної школи в українському стилі»; відкриття пам’ятника І.Котляревському (1903), відкриття першої в Україні україномовної школи ім. І.П. Котляревського (1903-1905); заснування перших у Лівобережній Україні україномовних друкованих видань – «Хлібороб» (Лубни, 1905), «Рідний край» (Полтава, 1906).

Щодо мистецького життя, то почали діяти музично-хорове товариство «Боян», Прилуцьке вокально-музичне товариство і драматичний гурток, Гадяцьке музично-драматичне товариство, Смілянський російсько-український вокально-музично-драматичний гурток. Саме для цього періоду – від отримання територіально-адміністративної автономії й до початку ХХ століття – регіональні методи у дослідженні культури Полтавщини, зокрема музичної, стають найбільш оптимальними.

Щодо періодики, то значна частка місцевих періодичних видань була втрачена під час Великої вітчизняної війни. Проте певні масиви регіональної і центральної преси, а також інших джерел, збереглися, і найбільші з них зосереджені у фондах: Центральної національної бібліотеки України імені В. Вернадського Полтавському обласному архіві Полтавському обласному краєзнавчому музеї Полтавській обласній бібліотеці імені В. Г. Короленка у Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка в музеї «Музична Полтавщина», заснованому Михайлом Фісуном при Полтавському музичному училищі імені М. Лисенка в деяких інших культурно-мистецьких закладах.

Краєзнавча література сьогодення: Історія Полтавщини / Авт. О.А.Білоусько, О.Б.Супруненко, К.М.Мироненко – відображення питання становлення освіти краю у V-ХVІ ст., її розвиток у козацьку добу та в умовах колоніального статусу українських земель кінця ХVІІІ – початку ХХ століття, здобутки і втрати освіти і науки Полтавщини та розвиток наукових досліджень у ХХ столітті: Середньовічна історія Полтавщини. V- І половина ХVІ ст. (7 клас); Нова історія Полтавщини. ІІ половина ХVІ ст. – ІІ половина ХVІ ст. (8 клас); Нова історія Полтавщини. ХVІІІ ст. – початок ХХ століття (9 клас); Новітня історія Полтавщини. І половина ХХ століття (10 клас).

Антологія краєзнавства Полтавщини: Науково-методичний посібник / За ред. П.І.Матвієнка. – Полтава: ПОІППО, 2005. – 322 с.

І. Методологічні основи шкільного краєзнавства ІІ. Методичні рекомендації щодо використання краєзнавчого матеріалу у навчально-виховній роботі за всіма напрямками педагогічної діяльності: Літературне краєзнавство Від літописця С.Величка, поета-філософа Г.Сковороди, фундатора нової української літератури І.Котляревського, плеяди поетів-романтиків (Л.Боровиковський, А.Метлинський), корифея української прози Панаса Мирного, спокійного лірика В.Самійленка, величного неокласика М.Зерова, доброго сміхотворця Остапа Вишні, неперевершеного О.Гончара до художників-істориків П.Загребельного та В.Малика.

Полтавська земля надихала на творчість О.Пушкіна і Т.Шевченка, А.П.Чехова і Максима Горького, Мате Залку і Р.М.Рільке, Марка Вовчка і Лесю Українку, В.Короленка і В.Маяковського, П.Тичину і В.Сосюру. Тривалий час тут жили і творили Давід Гурамішвілі, І.О.Бунін, Шолом-Алейхем. Оспівані Олександром Пушкіним чарівні полтавки: Наталія Кочубей Анна Керн Мотря Кочубей

Хвилюючий слід у житті та творчості Тараса Шевченка залишили: Ганна Закревська Варвара Рєпніна Марія Максимович

Історичне краєзнавство Народилися на Полтавщині: А.Попович, Остряниця (Я.Острянин), І.Брюховецький, Д.Апостол, Мелхиседек Значко-Яворський, І.Глоба, С.Величко, Д.Трощинський, В.Капніст, М.Драгоманов, І.Паскевич, А.Луначарський, І.Стешенко, С.Петлюра, Мстислав (С.Скрипнак), Г.Гапон, О.Шліхткр, Г.Кулик, С.Ковпак, Н.Кальченко, М.Підгорний, Г.Береговий, І.Третяк, В.Івашко, В.Гетьман, О.Шульгин, С.Шелухин, О.Русов, Є.Милорадович, М.Родзянко. Історичні постаті, чиї імена пов`язані з Полтавщиною: Вітовт, С.Наливайко, П.Сагайдачний, В.Вишневецький, Ю.Хмельницький, І.Виговський, І.Мазепа, Петро І, С.Муравйов-Апостол, М. Туган-Барановський, М.Щорс, М.Фрунзе, М.Кирпонос, О.Зигін, С.Леваневський.

Географічне краєзнавство 1802 р. – утворення Полтавської губернії; 1937 р. – створена Полтавська область; 28,8 тис. кв. км. – становить територія області; 25 адміністративних районів має зараз область; 4,4% - площа області по відношенню до території України 0,3% - площа області по відношенню до Європи 1100 км. – довжина сухопутних кордонів області 7 областей – межує з Полтавщиною 245 км. – протяжність області із сходу на захід 337 км. – відстань від Полтави до Києва 1959 р. – відкрито перше газоносне родовище – Радченківське

Краєзнавство природничо-математичних дисциплін В.В.Докучаєв (1846-1903). Очолив експедицію, яка провела дослідження грунтів Полтавської губернії в 1888-1894 рр. За його ініціативою в 1891 році в Полтаві був заснований природничо-історичний музей (тепер краєзнавчий). В.І.Вернадський (1863-1945). Російський і український природознавець, основоположник геохімії та біохімії. Автор вчення про біосферу. Його життя тісно пов`язано з Полтавщиною. М.І.Вавілов (1887-1943). Видатний російський учений. Ботанік і генетик. У 1910 році на Полтавській дослідній станції почався блискучий науковий шлях студента Московського сільськогосподарчого інституту. Саме в Полтаві відбулося справжнє визнання здібностей і вмінь Вавілова.

М.Л.Духов (1904-1964). Учений-фізик, конструктор важких танків. Народився і виріс на Полтавщини. О.Д.Засядько (1779-1837). Військовий, один із перших творців ракетної зброї. Внесок у розвиток фізичної науки – закони збереження імпульсу, закони збереження енергії, теплові машини та двигуни, перший закон термодинаміки. Ю.В.Кондратюк (Олександр Шаргей) (1897-1942). Конструктор, винахідник, теоретик космонавтики. Народився, жив і працював у Полтаві. В.М.Челомей (1914-1984). Винахідник, конструктор ракетної техніки. Створив новий тип ракетного двигуна, ракетоносій “Протон”. Виріс на Полтавщині. М.В.Остроградський (1801-1861). Видатний математик. Народився на Полтавщині. М.Л.Духов М.В.Остроградський О.Д.Засядько Ю.В.Кондратюк

Мистецьке краєзнавство Художники Осінь. 1884. Люксембургский музей Мітинг. 1884. Музей Орсэ, Париж Марія Башкирцева Фото 1876 р. М. Башкирцева залишила понад 150 картин, 200 рисунків, декілька скульптур. Більшість картин після двох виставок, влаштованих у Парижі французьким об`єднанням жінок-художниц, було придбано для музеїв Франції та Америки. В музеї Ніцци є окремий зал Башкирцевої. Її картини зберігаються в Російському музеї, Третяковскії галереї, дніпропетровському, саратівському, харківському музеях. Марія Костянтинівна Башкирцева народилась у селі Гайворонці Полтавської губернії.

Катери на Васи лівна Білоку р (1900- 1961) народилася в с.Богданівка, Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер Яготинський район Київської області) — майстер українського народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва». Три картини Білокур - "Цар-Колос", "Берізка" і "Колгоспне поле" - були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі 1954 року. Тут їх побачив Пабло Пікасо. Весь світ облетіли його слова: "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!" Він порівнював Катерину з іншою великою художницею-самоучкою - Серафін Луїз із Сандлі .

Боровиковський В.Л. Боровиковський Лука Іванович Родоначальник художньої династії. Писав ікони для церков Володимир Лукич Боровиковський народився 24 липня 1757 року в Миргороді. Портрет Марії Лопухіної Княжни Гагаріни Катерина Арсеньєва

Кричевський Василь Григорович (1872 - 1952) Кричевський Федір Григорович (1869 - 1947) Хата в Алушті Натюрморт із лялькою Три віки Беатріче

Г.Г.М`ясоєдов (1834-1911) У Полтаві написав “Портрет селянської дівчини”, “На шляху до знання”, “Скелі над морем”, “Водоспад”, “Дорога в лісі”, “Косарі”, “Жнива” та ін. Весною. (Лісний ручай поблизу Полтави). 1890 Портрет скрипаля В. Г. Вальтера. 1902 Читання маніфесту 19 лютого 1861 року" Г. М'ясоєдов, 1873р.

Сластіон (Сластьон) Опанас Георгійович (1855-1933) — маляр і графік романтично-народницького напряму, етнограф і педагог. 20 років жив і працював у Миргороді. Вечір взимку Весна Портрет кобзаря С. Зозулі Портрет кобзаря П. Сіроштана

Микола Ярошенко. Автопортрет Ярошенко Микола Олександрович (1846-1898). Народився у Полтаві Вигнали (1883 р.) Всюди життя (1888 р.)

Перлина Козельщини 23 квітня 1882 р. ікона Козельщинської Божої Матері була встановлена у невеличкій каплиці, яку збудував граф Капніст (після одуження доньки Марії – чуда зцілення після молитви перед іконою). 1906 року закінчено будівництво Козельщинського Різдвяно-Богородицького храму, що був визнаний одним із найкращих в україні та й всій Російській імперії. Гордість й окраса собору – іконостас, у лівій частині якого знаходилася ікона Козельщинської Богоматері. Тільки з 1881-1888 рр. описано майже 50 зцілень біля неї. Образ Козельщинського собору використаний в романах О.Гончара “Собор” та “Твоя зоря”.

Усипальниці на зразок єгипетських пірамід

Монументальні споруди на зразок античності В архітектурних руїнах і збережених шедеврах Прадавніх Греції та Риму людство із захопленням відкриває все нові й нові неперевершені зразки прекрасного. Білосніжні колонади, урочисті брами, величні монументи, які і в античні часи, так і в XIX-XX ст. споруджувались на честь визначних подій та особистостей. 1. м. Полтава. Ротонда Дружби народів (Біла альтанка). 1954 р. (арх. Л.Вайнгорт). 2. м. Полтава. Монумент Слави. 1805-1811 р.р. (арх. Тома де Томон, ск. Ф. Щедрін, І. Мартос). 3. смт. Диканька. Тріумфальна брама. 1820 р. (арх. Л. Руска).

Храми на зразок древньоруської архітектури Древньоруська архітектура відзначалась простотою і аскетизмом, міцністю і суворою естетичністю дерев’яних споруд, оригінальністю і хвилюючою урочистістю шоломоподібних куполів, храмів. Шедеври Русі ХІ-ХІІ ст. повторювались в архітектурі XVIII-XIX ст. І сьогодні ці прекрасні риси помічаємо у новобудовах культових споруд. 1. м. Пирятин. Собор Різдва. 1781 р. 2. м. Полтава. Спаська церква кінець ХVII – поч. ХVIII ст. 3. м. Полтава. Сампсонівська церква 1852-1856 р.р. (арх. Л. Шерлемань, М. Ніконов).

Поєднання української народної архітектури і бароко (XVIII ст.)

Українське бароко Бароко (із італійської – вигадливий, примхливий) - архітектурний стиль у Європі в XVII-XVIII ст., для якого характерні урочистість, пишність динамічність. Українське (козацьке) бароко характеризується стриманістю, конструктивністю, наявністю декоративної скульптури, в яку органічно вписуються національні мотиви. 1. м. Лубни. Преображенський собор Мгарського монастиря. 1684-1692 рр. (арх. І.Баптист). 2. смт. Диканька. Троїцька церква. 1780 р. 3. с. В. Сорочинці Миргородського району. Преображенська церква 1732- 1734 рр. 1 2 3

4. м.Полтава. Вознесенська церква. 1762 р. 5. м. Полтава. Собор Хрестовоздвиженсього монастиря. 1692-1756 рр. 6. с.Березова Рудка Пирятинського району. Палац Закревських. Кінець XVII ст. 4 5 6

Перехід від бароко до класицизму Для української архітектури останньої чверті ХVІІІ ст. властиве поєднання рис розквітлого бароко і класицизму, що набирав свого розвитку й у нашому краї. 1. с.Крутий Берег Полтавського району. Садиба Заньковських. Кінець XVIII ст. 2. м. Кременчук. Будинок для спостережень за рухом суден по Дніпру (старовинна вежа). Ост. чв. XVIII ст. (арх. ймовірно Л.Карлоні). 3. с. Вишняки Хорольського району. Троїцька церква. 1794-1799 р.р. 4. м. Полтава. Дзвіниця Успенського собору. 1774-1801 р.р. 1 2 3 4

Класицизм Класицизм (із латинської зразковий) архітектурний стиль ХVІІ – початку ХІХ ст., для якого ідеальним зразком стали античні споруди із підкресленою строгістю і геометризмом, величністю і спокійним силуетом колон увінчаних неперевершеними зразками грецьких і римських ордерів. 1. м. Полтава. Ансамбль Круглої площі. 1806-1811 р.р. (арх. М. Амвросимов, Є. Соколов, А. Захаров, Н. Бонч-Бруєвич). Губернські присутственні місця (нині будинок Полтавської міської ради). 1811 р. (арх. А. Захаров). 2. смт. Диканька. Миколаївська церква. 1794 р. (арх. Н. Львов). 3. с. Вишняки Хорольського району. Садибний будинок Родзянок-Котляревських. Поч. XIX ст. (арх. ймовірно Н. Львов). 4. с. Хомутець Миргородського району. Палац Муравйових-Апостолів. Кінець XVIII ст. (арх. ймовірно В. Растреллі). 1 2 3 4

5. с. Бобрик Гадяцького району. Будинок Масюкова. 1805-1807 р.р. 6. с. Марківка Кобеляцького району. Церква Івана Предтечі. 1814 р. 7. с. Веприк Гадяцького району. Успенська церква. 1821 р. 8. с. Вороньки Чорнухинського району. Провіантський склад. Поч. XIX ст. 9. с. В. Будища Диканського району. Троїцька церква. 1819 р. 10. м. Гадяч. Всіхсвятська церква. 1830-1836 р.р. 5 6 7 8 9 10

Ампір Високий (зрілий) класицизм, ампір (від французької – імперія) відрізняється особливою парадною пишністю, помпезністю, масивністю об'ємів, ще більшою повторюваністю зразків античного мистецтва, зокрема імператорського Риму. Для культових споруд властива геометрична правильність інтер'єру і стриманість декору. 1. с. Вергуни Хорольського району. Церква Різдва. 1807 р. (арх. ймовірно Н. Львов). 2. смт. Котельва. Свято-Троїцька церква. 1812 р. 3. с. Веприк Гадяцького району. Миколаївська церква. 1823 р. 4. м. Полтава. Інститут шляхетних дівчат. 1823 р. (арх. А.Штауберг, Л. Шарлемань). 5. с. Федорівка Карлівського району. Благовіщенська церква. 1828 р. 1 2 3 4 5

Еклектика (II половина XIX століття) Еклектика (із гр. вибраний) – архітектурний стиль ХІХ ст., якому властиве наслідування, механічне поєднання різних архітектурних стилів, як правило кращих рис, що використовувались раніш. 1. с. Обознівка Глобинського району. Богоявленська церква (1896-1901 р.р.), арх. М. Ніконов. 2. м. Гадяч. Чоловіча гімназія (тепер школа-інтернат). 1902-1904 р.р. 3. м. Лубни. Духовне училище. Тепер – технікум Полтавської аграрної академії (друга пол. XIX ст). 1 2 3

Неокласицизм У ХХ ст. (і на початку, і всередині) у будівництві спостерігалось повернення до класичних архітектурних форм. Знову утверджувалась урочистість, пишність, велич. 1. м. Полтава. Приміщення колишнього художнього музею. 1912. (арх. П.Альошин). 2. м. Полтава. Обласний драматичний театр. 1958 р. (арх. О. Крилова, О.Малишенко). 3. м. Лубни. Приміщення колишнього окружного суду, 1908 р. (арх. О.Бекетов). Тепер адміністративний будинок. 1 2 3

Модерн Модерн (від французького – сучасний) – “новий” архітектурний стиль кінця ХІХ початку ХХ ст., якому властивий пошук нових конструктивних засобів і витонченого естетичного ідеалу. Цьому стилю властиві національні й історичні якості. Повертання до минулих стилів (доба історизму) відзначається єдністю зовнішніх обрисів і внутрішнього оздоблення. 1. м. Кременчук. Будинок купця Чуркіна (нині будинок банку). Поч. XX ст. 2. м. Лубни. Будинок (нині адміністративний будинок). Поч. XX ст. 1 2

Неоренесанс Модерн з елементами ренесансу (відродження) у кінці ХІХ ст. (як і в ХV-XVI ст.) характеризується в архітектурі поверненням класичних ордерів, утвердженням світлого гуманізму і естецизму. 1. м. Полтава. Будинок колишнього Земельного банку (нині аграрний коледж управління і права). 1901 р. (арх. А. Ширшов). 2. м. Полтава. Просвітницький будинок (тепер кінотеатр “Колос”). 1901 р. (арх. А. Ширшов). 3. м. Миргород. Приміщення художньої школи (тепер керамічний технікум). 1896 р. 1 2 3

Неоготика Модерн з елементами готики (ХІІ-XV ст.) в архітектурі кінця ХІХ початку ХХ ст. характеризується стрімкістю і легкістю башт, що сміливо знімались вгору, до небес. У готичних храмах фасад нагадує православний іконостас із зображенням біблейських елементів. 1. м. Зіньків. Будинок купця Воздвиженська. 1897 р. 2. м. Кременчук. Католицький костел. 1910 р. (спотворений прибудовою на поч. XXI ст.) 3. м. Полтава. Будинок по вул. Пушкіна. Поч. XX ст. (арх. В. Веселлі). 1 2 3

Неоруський стиль Модерн в неоруському стилі характеризується поверненням до естетичних принципів староруської архітектури: теремні башти, ошатні вікна, двері із складними композиційними обрамленнями. 1. м. Полтава. Будинок дворянського і селянського банку (нині адміністративний будинок). 1906-1909 р.р. (арх. А. Кобелєв, С. Носов). 2. м. Лубни. Будинок жіночого єпархіального училища. 1907 р. (арх. А. Бекетов). 3. м. Лубни. Приміщення колишньої міської управи (тепер приміщення банку). Початок XX ст. 1 2 3

Візантійський (псевдовізантійський) стиль Візантійський (псевдовізантійський) стиль на рубежі ХІХ-ХХ ст. характеризується у храмовому будівництві легкістю куполів, що на відміну від російського стилю не тиснуть на будівлю, а ніби сучасна ракета націлені в небо.Фасади будівель характеризуються стриманим урочистим декором. 1. смт Козельщина. Собор Різдва Богородиці. 1900-1906 р.р. (арх. С. Носов). 2. с. Кам’яні Потоки Кременчуцького району. Покровська церква. 3. с. Мгар Лубенського району. Благовіщенська церква монастиря, 1891 р. 1 2 3

Модерн з елементами арабської архітектури Мотиви східних орнаментів фасаду, окреслені конусоподібною філігранністю вікна, архітектурні обриси мінарету – ці неповторні риси арабської архітектури властиві для деяких будівель Полтави. 1. м. Полтава. Житловий будинок (вул. Паризької Комуни). Будинок Бахмутського (1906 р.).

Кубізм Кубізм – архітектурний стиль початку ХХ століття, реальний світ трактує підкреслено об'ємно і зображує його у вигляді геометричних тіл-кубів, кутів, пірамід, циліндрів тощо. 1. м. Полтава. Пам’ятник Т. Шевченку, 1926 р. (ск. І. Кавалерідзе). 2. м. Кременчук. Клуб ім. І. Котлова, 1925-1927 р.р. (у поєднанні з укр. нар. арх.) (арх. Ф. Мазуленко). 1 2

Український архітектурний стиль Український архітектурний стиль виник ще у козацькі часи, нового розвитку набув на початку ХХ ст. як різновид модерну. Тут і скошені вугли віконних та дверних прорізів, і карнизи на зразок сільських хат, і орнаменти по народних мотивах, і багатство кераміки, і стрімкість даху та ошатних башт із кольоровою черепицею. У храмових спорудах помітна урочистість і легкість, піднесеність і простота. 1. с. Плішивець Гадяцького району. Покровська церква. 1902-1906 р.р. (арх. І. Кузнєцов). 2. м. Полтава. Будинок губернського земства (тепер краєзнавчий музей). 1903-1908 рр. (арх. В.Кричевський). 3. м. Полтава. Каплиця на вул. Зіньківській. Поч. ХХ ст. (арх. І. Кульбус). Спотворена прибудовою кін. ХХ ст. 4. с. Гаївщина Лохвицького району. Будинок земської школи. Поч. ХХ ст. (за проектом О. Сластіона). Подібні споруди в Лохвицькому, Миргородському, Кременчуцькому, Полтавському районах.

1 2 3 4

Конструктивізм Конструктивізм – напрямок в архітектурі (починаючи із 20-х р.р. ХХ) ст. утверджував лаконічну красоту, логічність, доцільність і геометричну ясність конструкцій. 1. м. Полтава. Навчальне приміщення медичного училища. 20-і рр. ХХ ст. (арх. М.Євтушевський).

Сучасна архітектура Помітним архітектурним спорудам другої половини ХХ ст. властиві монументальна красота і величність складних конструкцій. Для культових споруд властиве знов повернення до різних архітектурних стилів (древньоруського, бароко, класицизму і т.п). 1. м. Комсомольськ. Миколаївський собор. 1994 р. 2. м. Полтава. Храм Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. 2002 р. 3. м. Гадяч. Святоуспенський собор. 1988 р. 4. м. Кременчук. Палац культури ім. Петровського. 5. м. Миргород. Палац культури курорту “Миргород”. 6. м. Полтава. Будинок Галереї мистецтв. 7. м. Комсомольськ. Палац культури. 8. м. Полтава. Банк, вул. Шевченка. 1 2 3 4

Ефективність краєзнавчої роботи залежить від того, як педагог при плануванні та проведенні буде керуватися: - способами активізації учнів у цій роботі; можливостями педагогічних технологій, групових методів та форм навчання; дослідницькими краєзнавчими уроками, які мають суттєві переваги над традиційними; існуючими технологіями моделювання наукового краєзнавчого дослідження; можливостями для формування в учнів дослідницьких умінь; установкою на кінцевий результат залучення учнів до краєзнавчої роботи – цілеспрямований розвиток їх особистості.

Основні форми краєзнавчої роботи: пошукова робота; проведення походів, подорожей та експедицій з метою збору краєзнавчого матеріалу; збір і вивчення матеріалів про економічний і соціальний розвиток свого краю. Створення літописів шкільного колективу, відео- та фонотек про зустрічі із видатними земляками та цікавими історичними подіями свого міста (села); створення і організація роботи щкільних музеїв, тематичних кімнат, куточків. Проведення в них екскурсій, уроків, занять гуртків, вечорів; участь у дослідженнях, які проводять обласні та місцеві музеї тощо; нагородження переможців різних конкурсів, олімпіад; святкування пам`ятних дат; гурткова робота; робота клубів на базі шкільних музеїв та ін.

Краєзнавство на сторінках журналів “Постметодика” та “Імідж сучасного педагога” рубрики, які відображають матеріали рідного краю: “Українське коло” (“Постметодика”) і “Рідні джерела” (“Імідж сучасного педагога”; спецвипуск “Освіта Полтавщини” (“Постметодика”); публікації кращих краєзнавців; декілька номерів “Постметодики”, присвячені В.І.Вернадському; спецвипуск журналу “Імідж сучасного педагога”, присвячений 1100-річчю з дня заснування Полтави; “Імідж сучасного педагога” №1, 2002 містить матеріали: “Жінки-педагоги Полтавщини”, “Педагогічна спадщина від ХХ століття – у третє тисячоліття” “Образ жінки в сучасній українській поезії Полтавщини”; “Імідж сучасного педагога” №№6-7, 2002 присвячується 200-річчю Полтавської губернії.

Козацькі традиції Полтавщини: імена – пам`ятники – події – легенди. Полтава: АСМІ, 2008. – 248 с.

Музичне краєзнавство Полтавщини: від витоків до сьогодення / Упор. О.О.Лобач, Л.Л.Халецька, Полтава: ПОІППО, 2009. – 360 с.

Витоки музичної культури Полтавщини Музичний фольклор: Збирачі полтавської народної пісні (О.Вересай, М.Максимович, Л.Боровиковський, П.Маркович, Ф.Колесса, Ф.Попадич, П.Синиця, М.Фісун тощо), Дівчина з легенди (Маруся Чурай) Музичні дитячі ігри М.Верховинця (Костіва)

Православне музичне мистецтво: Храми Полтавщини (дослідження П.Матвієнка) Характерні особливості церковного піснеспіву та інші жанри православної музики Збереження духовно-музичних традицій Полтавської семінарії у сучасному духовному навчальному закладі м.Комсомольська Невідкриті сторінки духовної музики М.Лисенка Від київського розспіву до сьогодення (звуковими сторінками Полтавського фестивалю церковного співу) Філософські джерела музичної культури Полтавщини (Г.Сковорода –філософ і музикант; відлуння вчення Г.Сковороди у творчості першого в Україні філософа з музики полтавки Л.Г.Тарапати-Більченко)

Музична регіоналістика Полтавщини Видатні музиканти Полтави (композитори Гордій Гладкий – автор “Заповіту” Т. Шевченка. Ф. Данильченко – перший автор музики до “Наталки-Полтавки”. О. Жук, Г. Козаченко, Г. Компанієць, К. М`ясков, Б. Яровинський – композитори, народжені в Полтаві). Розвиток музичного мистецтва Полтавщини діячами неукраїнського походження (брати А.В. та В.В. Єдлічки, Д.Ахшарумов).

Музичний феномен Глобинського району М.В. Лисенко – засновник української класичної музики. Дитячі опери М.Лисенка. Брати Майбороди. Творчість В.Верменича. Творчість композитора і поета О.Білаша. “Я – козачка твоя, Україно!” (Життя і творчість Р.Кириченко). Наталія Шинкаренко – учениця Р.Кириченко. Вокальні колективи Глобинщини “Сусіди”, “Горлиця” та ін.

Кременчук – колиска українського симфонізму М.Калачевський – автор Першої “Української симфонії”. Дитяча філармонія в школі – досвід учителів середньої загальноосвітньої школи №17 “Вибір” імені М.Г. Неленя м.Кременчука (керівник – С.Дяченко). Лохвиця – від “полтавського Моцарта до сьогодення” Творчість Ісаака і Максима Дунаєвських. В. Червоненко, О. Радченко, В.Гнєзділов, Ю. Левада, М. Сова – музична сучасність Лохвиччини. Знайомство з народними музичними інструментами Полтавщини, народження музичних інструментів (народний умілець – І. І. Козаченко). Життя в мистецтво перейшло (творчість лохвицького композитора А.П.Корольова, музичні колективи). Видатні діячі музичного мистецтва Вашого рідного району

Таланти рідного краю Композитори Діяльність Спілки композиторів Полтавщини та Асоціації самодіяльних композиторів при Всеукраїнській музичній спілці. Творчість композиторів-професіоналів (В. Кощій, Т. Оскоменко-Парулава, О. Чухрай ) і самодіяльних композиторів Полтавщини (І. Горбачов, Г. Калайда, Г.Непорада, В. Сліпак, В. Шевчук та ін.). Внесок у музичну культуру регіону композиторів-педагогів музичного училища імені М. Лисенка, спеціальних і загальноосвітніх навчальних закладів (Н. Васильєва, С. Гавриленко, Г. Оглоблін, В. Охрименко, Л. Подворний, В. Раковський).

Видатні виконавці Від кобзарів до капел бандуристів (О.Вересай, Ф.Кушнерик, Михайло, Платон та Іван Кравченки. Зразкова капела бандуристів України Володимира Кабачка та Данила Піки). Видатні виконавці: піаністи (Н.Гросфельд, О.Наталевич, Л.Хмельницька, О.Терещенко, Е.Трусова та ін.), диригенти (Д.В. Ахшарумов, В.Я. Гурфінкель, О.Г.Єрофеєв, В.М. Іконник, В.В. Небольсін та ін.), скрипалі (А.Бабенко, В.Хмельницький та ін.), співаки (Л.Ф. Божко, Л.О.Білан, М.Г. Братков, Є.Г. Кібкало, І.С. Козловський, М.К.Кондратюк, А.І.Кикоть, М.В.Микита, Н.В. Ножинова, О.Д.Ропська, М.М.Середа та ін.).

Поети-пісняри Особливості поетичного слова пісні. Вернісаж вокальних творів на вірші Є. Гребінки, Д. Луценка, М. Бойко, Б. Чіпа, Н. Білик, А. Лихошвая, Т. Голобородько, В. Тарасенка, С. Онищенка, В. Гудзенка та ін.

Нові імена Поети: Н.Баклай, А.Сазанський, П.Ротач, А.Шевченко, В.Тарасенко, Н.Фурса, М.Костенко, В.Кулик, М.Бойко.

Розвиток музично-театрального мистецтва Театральне мистецтво Полтавщини: від кріпацького театру до театру Івана Котляревського. Академічний обласний музично-драматичний театр імені М.Гоголя. Симфонічний оркестр театру (художній керівник В.Скакун). Музика лялькового театру (творчість В.Якубовича). Самодіяльні театри Полтавщини (народний театр Міського будинку культури, “Гротеск”, “Театр під сходами”, театри шкільних та позашкільних навчальних закладів).

Музичне мистецтво в музеях Полтавщини Висвітлення розвитку музичного мистецтва у музеях Полтавщини. (обласний краєзнавчий, музей-садиба І.Котляревського, музей музичного училища імені М.Лисенка “Музична Полтавщина”, кімнати-музеї Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, шкільні музеї, присвячені діячам мистецтва).

Сучасна культура регіону та перспективи її розвитку Сучасні музичні колективи Народний хор “Калина” Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (керівник – Г. Левченко), камерний хор імені П. Лиманського психолого-педагогічного факультету Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, хор “Лтава” Міського будинку культури (засновник В.Міщенко і художній керівник А. Жданов), клуб любителів хорового мистецтва “Гілея” (директор С. Гогохія), муніципальний духовий оркестр “Полтава” (керівник – Е. Головашич), Народний дівочий духовий оркестр “Роксолана” Кременчуцького педагогічного училища імені А. С. Макаренка (художній керівник – В. Ф. Квітка).

Медіа-культура Полтавщини Комп’ютерні музичні програми Студія звукозапису та її можливості Відомі звукорежисери (Л. Сорокін, С. Єгоров, П. Сливка, О. Гетьман) та аранжувальники Полтавщини (О. Шеременко, Г.Туксішвілі, С. Кузьменко, В. Єрьомін та ін.). Їхня співтворчість із видатними співаками та майбутніми зірками музичного небосхилу.

Молодіжна субкультура Напрями сучасної молодіжної музики (рок, джаз, естрада, поп, авторська пісня тощо). Портрет молодіжної субкультури як результат пошукової діяльності підлітків. Аналіз творчості солістів та молодіжних колективів Полтавщини: творчий музичний центр психолого-педагогічного факультету ПДПУ імені В. Короленка “Вікторія” та “Тріксі” (художній керівник С. Вовченко), “Дороги меняют цвет” (директор Артем Гулій), “Новий стиль” (С. Бригида), “Арахнофобія” тощо. Міжнародний фестиваль “Mazepa-fest”.

Регіональні фестивалі та конкурси Всеукраїнський фестиваль “Осіннє золото”, присвячений творчості Д.Луценка, Міжнародний конкурс вокалістів “Пісенні крила Чураївни”, обласний конкурс композиторів-пісенників “Журавлиний ключ”, “Калинові гуляння” (обласний фестиваль фольклорної музики в с.Грабарівка Пирятинського району), традиційні обласні конкурси виконавської майстерності учнів шкіл естетичного виховання “Нові імена” та “Юний віртуоз Полтавщини”, обласний конкурс юних композиторів-виконавців “Жива музика”, обласне свято кобзарського мистецтва “Взяв би я бандуру”, обласний фестиваль мистецтв “Полтавська ліра”, фестиваль мистецтв “Полтава музична” та інші.

Заклади культури Полтавщини Полтавська обласна філармонія: історія її створення (24 вересня 1943 року – третій день після звільнення Полтави від німецько-фашистських загарбників, епоха Германа Юрченка). Колективи обласної філармонії “Чураївна”, “Краяни”, “Полтава”, “Вишиванка”, камерний оркестр. Палац дитячої та юнацької творчості. Обласний центр естетичного виховання учнівської молоді. Палац дозвілля “Листопад”. Ознайомлення з діяльністю місцевих закладів культури.

Музична освіта Полтавщини Професії діади “Людина – Мистецтво”. Полтавське державне музичне училище імені М. Лисенка: історія та сьогодення. ПНПУ імені В.Г.Короленка (психолого-педагогічний факультет). Гадяцьке училище культури імені І.П.Котляревського. Кременчуцьке педагогічне училище імені А.С.Макаренка. Мала академія мистецтв. Дитячі музичні школи та студії.

26-річна Олена Ковтун із Полтави, сліпа з дитинства, потрапила до сотні найталановитіших людей України. Вона є переможницею шоу “Україна має талант“ - 2010 р. Сучасна Сьюзен Бойл

Олег Кензов - ІІ місце у конкурсі “Голос країни – 2011 р.”

Артем Лоїк – фіналіст “Х-фактор”

Олександр Геращенко – переможень танцювального конкурсу “Танцюють всі”

Яна Соломко – неформальна переможниця шоу “Холостяк”

З історії… “Інтервал” (кер. А.Розанов) “Угол зрения” (соліст Вадим Козаченко)

Мій внесок у культуру Полтавщини Шляхи збереження та примноження музичної культури Полтавщини. Соціологічні методи діагностики музичних уподобань учнівської молоді. Адреси музичної допомоги (телефони, телефакси, електронні пошти, адреси закладів культури і освіти, митців, аранжувальників і звукорежисерів. Звертатись: khaletska@meta.ua