Презентація на тему:
Дощов

Презентація на тему “Професія дощового червяка“ Підготували учні 5-Б класу Ворошилов Олексій та Мамедова Андрія

Тіло дощових червів складається з багатьох кілець, або сегментів кількість яких в різних видів від 80 до 320. Всі сегменти, окрім переднього, мають по 8, а в деяких тропічних видів — по декілька десятків, коротких щетинок, які допомагають тварині чіплятися за ґрунт під час руху. Довжина тіла великих тропічних дощових черві до 2-2,5 метрів, в Україні дорослі черв'яки доростають до 15-30 сантиметрів, а на півдні України й більше. Забарвлення — від ясно-сіруватого до чорнувато-бурого або вишнево-червоного. Черевна сторона тіла плоска, спинна — опукла і темніша, ніж черевна. Приблизно там, де закінчується передня частина тіла, у хробака є потовщення, зване пояском який розташований у більшості видів українських видів між 25 і 40-м сегментами. У ньому містяться особливі залози, що виділяють клейку рідину. При розмноженні з неї утворюється яйцевий кокон, всередині якого розвиваються яйця хробака.

Дощові черв'яки відіграють значну роль у процесах ґрунтоутворення. Вперше серед науковців помітив зв'язок між цими тваринами та родючістю ґрунту англійський натураліст Гілберт Уайт 1789 року. Займався цим питанням і Чарлз Дарвін який у 1831 році опублікував роботу «Про утворення ґрунтового шару» в якій виклав теорію перемішування червами різних шарів землі. Дощові черви впливають на ґрунт трьома способами. По-перше, вони прокладають в землі ходи, що можуть сягати восьмиметрової глибини, враховуючи кількість червів часом на 1 м² землі припадає до кількох кілометрів подібних ходів які полегшують проникнення повітря та води до кореневої системи рослин. Окрім того ці ходи зменшують щільність землі, що сприяє росту коренів.

По-друге, дощові хробаки перемішують різні шари ґрунту виносячи наверх землю з нижніх шарів і затягуючи рештки рослин на глибину. По-третє, земля що пройшла через кишківник червів збагачується біологічно активними мікроорганізмами. Дощові черв'яки становлять 50-70% всієї біомаси ґрунтових безхребетних. На одному гектарі добре доглянутих лугів або пасовищ загальна їх кількість становить від 1 до 200 мільйонів особин, в середньому близько 20 мільйонів, а вага їх біомаси — від 2 до 5 тон на гектар, що на два порядки перевищує біомасу наземних тварин. Дощові черви є проміжними господарями легеневих гельмінтів свиней і деяких паразитів птиці.

Спеціальні органи чуття відсутні, але шкіра багата чутливими клітками. Відомо, що дощові черв'яки, не маючи спеціальних органів зору, все ж таки сприймають світлові подразнення. Якщо вночі раптово висвітлити хробака ліхтарем, він швидко ховається. Досліди показують також, що дощові черв'яки відчувають запахи. Нюх допомагає черв'якові знаходити їжу. Ще Чарлз Дарвін встановив, що черв'яки добре розрізняють по запаху листя рослин, якими харчуються.

Більшу частину життя дощовий черв'як проводить під землею. Він риє мережу підземних коридорів, які можуть сягати глибини 2-3 м. Тіло дощового черв'яка складається з сегментів. Під шкірою знаходяться два шари м'язів. Одні тягнуться уздовж внутрішньої сторони тіла, а інші охоплюють тіло черв'яка кільцями. Під час руху м'язи витягують тіло або стискують і потовщують його.

Дощовий черв'як, напружуючи кільцеві м'язи в передній частині тіла, рухається вперед. Хвиля скорочень м'язів проходить далі через тіло, щоб присунулася задня його частина. Потім приходить черга подовжніх м'язів, які й притягують задню частину тіла. У цей час передній кінець знову тягнеться вперед. Завдяки слизу, що виділяється, дощовий черв'як може рухатися у дуже твердому грунті. Сонячне світло становить для дощових черв'яків серйозну небезпеку, оскільки вони вкриті тільки тонким шаром шкіри. Черв'яки не захищені від дії ультрафіолетового випромінювання, тому на поверхні з'являються лише в дощову погоду. Дуже часто вони виходять назовні в дощові ночі, щоб зібрати на землі шматочки соломи, паперу, пір'я, листя й затягнути їх у нірку.