Презентація на тему:
Спільне організаційне засідання наукових гуртків з Господарського Права

Спільне організаційне засідання наукових гуртків з Господарського Права (секція 1, секція 2) 1 жовтня, 2014, м. Київ Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наукові керівники: д.ю.н., проф. Рєзнікова В.В. (секція 1) д.ю.н., доц. Пацурія Н.Б. (секція 2)

Порядок проведення засідання Обговорення організаційних питань Обговорення окремих (рекомендованих) тем наукових доповідей Приклад оформлення презентації наукової доповіді

Організаційні питання 2 гуртки Порядок подання доповіді на науковий гурток Обрання теми для наукового дослідження Перспективи студентських наукових досліджень Робота із науковими керівниками, щодо підготовки доповіді Хто може бути науковим керівником? Положення про «диплом з відзнакою» Облік студентів, що беруть участь у гуртку Протоколювання засідання Заохочування студентів, що беруть участь у гуртку Формат проведення засідань (процедура, регламент, кількість доповідей на одне засідання) Форма та зміст наукової доповіді. Вимог до письмової форми наукової доповіді. Презентація Порядок здійснення наукової доповіді Обговорення наукової доповіді: запитання відповіді, доповнення, уточнення, ініціювання наукової дискусії Порядок і форма роботи із заступниками Голів наукових гуртків

Заступники Голів наукових гуртків Секція 1 Затулко Катерина Андріївна студентка 4 курсу юридичного факультету Kzatulko@gmail.com тел. (050)61 30 259 Секція 2 Рудь Ганна Ігорівна студентка 4 курсу юридичного факультету anetta.rud@mail.com тел. (066)04 23 454

Обговорення окремих (рекомендованих) теми наукових доповідей

«Печатка підприємця: відмовитись не можна залишити..» 15.04.2014 р. Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» Законом внесено зміни до Господарського, Господарсько-процесуального, Цивільного, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу України про адміністративне судочинство, законів «Про товарну біржу», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (надалі – «Закон про державну реєстрацію»), «Про заставу», «Про нотаріат» та деяких інших нормативно-правових актів Ці зміни стосуються зменшення сфери використання печаток в господарській діяльності, скасування проставлення електронного цифрового підпису на документах, що подаються на державну реєстрацію, та деяких інших питань реєстрації. Зміни набудуть чинності через 6 місяців з дня його опублікування У зв’язку з цим виникає низка запитань: печатка більше не обов’язкова? чи можуть відмовитись від печатки вже існуючі юридичні особи? яким має бути порядок припинення використання печаток? оскільки скасовується необхідність проставляння електронного цифрового підпису на документах, що подаються на державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в порядку електронної реєстрації, - яким чином має ідентифікуватись відправник і як встановлюватиметься автентичність поданих документів? реєстраційний збір платити не потрібно? необов’язковість печаток – це добре чи погано для фізичної, юридичної особи – підприємця зокрема, а також для забезпечення правопорядку у сфері господарювання загалом?

«Система господарських судів України: в перспективі - розвиток чи ліквідація ?» Необхідність уніфікації цивільного процесуального і господарського процесуального законодавства України передбачена у Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента від 10.05.2006 р . В п. 4 її Розділу ІV зазначається, що уніфікація процедур судового розгляду є важливим напрямом удосконалення судочинства, якщо завдання певного виду процесу не вимагає особливих правил. Необхідно поступово наблизити, а потім і взагалі поєднати в одному кодексі норми цивільного і господарського процесів, оскільки між ними немає суттєвих відмінностей, зумовлених специфікою судочинства За Концепцією, систему судів загальної юрисдикції треба будувати на таких принципах: спеціалізації ; територіальності ; інстанційності  Спеціалізація має охоплювати всю систему судів загальної юрисдикції, а не лише окрему її частину, що дасть змогу підвищити оперативність та якість вирішення судових справ. Спеціалізація судів має відбуватися за галузевою ознакою та обумовленим нею видом судочинства, що дозволяє вирізняти у межах загальної юрисдикції цивільну, кримінальну, адміністративну, а також господарську юрисдикцію як особливий різновид цивільної юрисдикції. Тобто, господарська юрисдикція розглядається не інакше як різновид цивільної, а господарські суди повинні трансформуватися в цивільні

Аргументи «за» і «проти» збереження системи господарських судів. Ті, хто виступає «проти» збереження та розвитку системи господарських судів, як правило, оперують такими доводами: низьке навантаження суддів господарських судів у порівнянні з іншими юрисдикціями, витрати на утримання, недоцільність створення окремої юрисдикції за ознакою суб’єктного складу, відсутність єдності застосування законодавства, відсутність господарських чи економічних судів у світі, недовіра суспільства до господарських судів Серед найбільш поширених контраргументів можна виділити: якість правосуддя порядком вища, ніж у інших юрисдикціях (терміни розгляду справи менші, електронний документообіг), показники невідповідності рішень господарських судів європейським актам - найменші, в Бельгії, Франції, Німеччині існують господарські суди (у вигляді трибуналів)

«Проблеми та шляхи підвищення ефективності виконання рішень господарських судів України» Статистика виконання рішень судів є невтішною, оскільки майже половина судових рішень в цивільних, господарських та адміністративних справах не виконуються взагалі або виконуються вкрай повільно. ДВС останніми роками може „похвалитися” забезпеченням виконання не більше ніж 10–15 % судових рішень, тоді як в європейських країнах це показник сягає 80–86 %. Щороку в Україні не виконується декілька мільйонів судових рішень, навіть і тих, що надходять на примусове виконання, внаслідок чого страждають законні інтереси фізичних та юридичних осіб, в тому числі й суб’єктів господарювання На сучасному етапі, за даними органів ДВС, наданими на запит господарських судів, показники виконання рішень цих судів коливаються від 10 до 30 %, тобто виконується рішення господарського суду лише по кожній десятій справі

«Проблеми та перспективи страхування військовослужбовців у зоні АТО» Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. N 488 «Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум» втратила чинність 24.01.2014 року При цьому Президент України П.О.Порошенко у травні 2014 року заявив, що: "Кожен, хто йде в бій, хто ризикує своїм життям, повинен знати, що держава подбає про його сім'ю, він повинен бути застрахований на більшу суму - до мільйона гривень» Крім того МТ(С)БУ з фонду попереджувальних заходів 5 млн. грн. на страхування життя бійців добровольчих батальйонів в зоні АТО Вказане породжує наступні проблемні питання для дослідження Куди можуть бути виділені кошти в розмірі 5 млн. грн., якщо така система захисту військовослужбовців як страхування на сьогодні в Україні не діє яким чином можуть бути реалізовані стратегічні цілі Президента у цьому напрямі (форми, види страхування) Яка форма захисту майнових інтересів військовослужбовців є найбільш доцільної у сучасних економічних умовах

«Зміна парадигми державний закупівель в Україні» 10 квітня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державні закупівлі» (новий), яким порівняно із аналогічним Законом від 1 червня 2010 року змінено законодавчій підхід до розуміння ключової категорії вказаних правовідносин «кошти» Так категорія державні кошти була замінена категорією бюджетні кошти До позитивних сторін проекту слід віднести пропозиції щодо значного скорочення переліку випадків, на які не поширюється дія цього Закону, що повною мірою відповідає його меті, яка полягає у створенні конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, забезпеченні раціонального та ефективного використання державних коштів Значному зменшенню корупційної складової в процедурах державних закупівель слугуватимуть такі новації законопроекту, як: заборона на участь у торгах пов’язаних осіб; обов’язкове оприлюднення інформації щодо кожного залученого до виконання робіт субпідрядника (якщо такі роботи здійснюватимуться в обсязі не менше ніж 20 відсотків вартості договору про закупівлю); обмеження щодо зміни ціни предмета закупівлі; вилучення норми щодо узгодження з відповідним міністерством процедури закупівель в одного учасника (згідно з проектом переговорна процедура закупівлі) У той же час у поданому проекті не вирішені певні питання процедури державних закупівель. Зокрема, тендерні процедури все залишаються достатньо складними, а отже потребуватимуть багато часу для їх здійснення, що, відповідно, негативно позначиться на оперативності роботи замовників, своєчасному виконанні договорів та завдань, які поставлені перед ними. Пропоноване у проекті скорочення процедур закупівлі також не повною мірою вирішує ці проблеми і, відповідно, їх вирішення має стати наступним завданням в процесі удосконалення цього Закону У законопроекті залишається майже незмінною процедура закупівлі в одного учасника. Адже пропонується тільки змінити її назву на «переговорна процедура закупівлі» та не застосовувати таку процедуру у разі «закупівлі товарів на товарних біржах» та «закупівлі товарів у разі припинення господарської діяльності, зокрема внаслідок банкрутства, за домовленістю з кредиторами» тощо

Вказані положення обумовлюють проведення порівняльно-правового дослідження з питань державних закупівель, з огляду на положення чинного законодавства України: Співвідношення наукових категорій «державне замовлення» - «державні закупівлі», «генеральний замовник» – «замовники», «державні кошти» – «бюджетні кошти» Державні закупівлі як форма ДПП Аналіз процедури закупівлі у одного учасника, перспективи та міжнародна практика її застосування Договори про закупівлю

«Електронний реверсивний аукціон як форма державних закупівель» У новій редакції Закону «Про здійснення державних закупівель» від 2014 року відсутній електронний реверсивний аукціон як форма здійснення державних закупівель, хоча є можливість застосування електронних засобів для здійснення держзакупівель У той же час громадськості не було належним чином обґрунтовано, щодо доцільності вилучення такої процедури закупівлі Слід зауважити, що з часу її запровадження у 2012 році процедура електронного реверсивного аукціону майже не використовувалася, оскільки для її проведення не була підготовлена відповідна матеріальна база, проте така процедура містить певні переваги і, можливо, потребує удосконалення, а не вилучення З огляду на це актуальним вбачається проведення порівняльного правового дослідження, щодо застосування процедури електронного реверсивного аукціону за законодавством іноземних країн та визначення позитивного ефекту від застосування такої процедури

«Правові підстави введення в Україні електронної комерції (e-commerce)» Під “електронною комерцією” зазвичай розуміють “використання комп’ютерних мереж для сприяння транзакціям, що включають виробництво, дистрибуцію, продаж і доставку товарів та послуг на ринку” Уявляється доречним зупинитися на співвідношенні термінів “електронна комерція” та “електронна торгівля”. Перший є загальноприйнятим у світі, в той час як другий виник завдяки перекладачам ООН і був сприйнятий російським законодавством, а також (завдяки впливу офіційних перекладів документів ООН російською мовою) болгарським.4 В Україні термін “електронна торгівля” є широко вживаним в доктрині та ризикує стати також і терміном законодавства Так, в статті 3 проекту Закону України “Про електронну торгівлю” 2003 року предмет регулювання визначено як “укладання шляхом обміну електронними документами будь-яких цивільно-правових угод, а також придбання і здійснення з використанням електронних засобів інших прав і обов'язків у сфері підприємницької діяльності” Не зважаючи на різницю у термінології, що вживається в різних державах, різними авторами та організаціями, головним елементом у визначенні нового виду підприємництва є використання контрагентами електронних засобів зв’язку. Розвиваючись надзвичайно швидкими темпами, ці засоби змінюють звичні нам соціально-економічні парадигми. І сучасне право не є виключенням. Звичайно, суспільні відносини, що виникають при використанні інформаційно-комунікаційних технологій в підприємницькій діяльності, потребують регулювання, в тому числі і правовими засобами Проте, на жаль, право сьогодення, базуючись на реаліях світу, яким він був до того, як “цифрова революція” стала реальністю, в більшості випадків виявляється нездатним адекватно реагувати на зміни у суспільних відносинах, викликані появою новітніх технологій. Бізнесмени, які займаються електронною комерцією вже сьогодні, не можуть з достатнім ступенем ймовірності передбачити, як питання, з якими вони стикаються в процесі здійснення підприємницької діяльності в Інтернеті, будуть вирішені при застосуванні сучасного права

Ці питання можуть бути поділені на наступні групи: Право на інформацію в електронному вигляді. До цієї групи можна віднести такі питання: Хто є власником інформації, яка передається в електронному вигляді? Які права він має при використанні та для контролю за використанням цієї інформації? Які права мають користувачі інформації, яка їм не належить? Інформаційна безпека. До цієї категорії належать наступні питання: Як абонентам електронного зв’язку забезпечити автентичність та цілісність своїх послань? Як сторони мають “підписувати” документи в електронному вигляді? Як забезпечити конфіденційність таких документів? Електронні угоди. Це питання, що стосуються укладання юридично дійсних угод в електронному вигляді: Які норми регулюють укладання та виконання таких угод? Чи будуть вони визнані в інших юрисдикціях? Як визначається підсудність спорів, які виникають з приводу цих угод? Зміст інформації. До цієї групи питань відносять такі: Як право регулює зміст інформації, що передасться електронним шляхом? Як закони щодо свободи слова, реклами та обмежень на експорт застосовуються до змісту цієї інформації? Поведінка користувачів Інтернету. Ці питання переважно пов’язані з так званими комп’ютерними злочинами (поклеп, шахрайство, тощо), цивільно-правовою відповідальністю (напр., за завдання шкоди діловій репутації), захистом добросовісної конкуренції та оподаткуванням комерційної діяльності в Інтернеті. Вищенаведеними питаннями перелік правових проблем, що виникають внаслідок здійснення підприємницької діяльності в Інтернеті, далеко не обмежується, і з часом їх стає все більше Головна проблема при їх вирішенні полягає в тому, що право в сучасному його вигляді має справу з матеріальними об’єктами. Ми звикли до того, що щось матеріальне продається та купується, а інформація розповсюджується за допомогою паперу, магнітної плівки або лазерних дисків

«Реформування господарської діяльності у сфері охорони здоров’я» Метою проведення реформування системи охорони здоров'я є відпрацювання нових організаційно-правових та фінансово-економічних механізмів, спрямованих на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення і які є необхідними для розвитку системи охорони здоров’я України На сьогодні суспільні відносини, що належать до даного предмету правового регулювання частково врегульовані нормами, що містяться у наступних актах законодавства України: Конституції України; Основах законодавства України про охорону здоров’я, Бюджетному кодексі України, Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Законах України “Про оплату праці”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про місцеве самоврядування” в Україні та інших законодавчих та нормативно - правових актах України Проте вказані нормативно правові акти місять неузгодженості з питань реформування. З метою досягнення належного правового впорядкування питання реформування господарської діяльності у сфері охорони здоров'я юристами пропонуються наступні шляхи та напрями модернізації (оновлення реформування) вказаного законодавства, кожні із яких потребую належного правового дослідження: Систематизація законодавства України у сфері охорони здоров’я Концепція розвитку сфери охорони здоров’я в Україні Обов’язкове медичне страхування як напрям реформування діяльності у сфері охорони здоров’я Кодекс законів України про охорону здоров’я як шлях реформування діяльності у сфері охорони здоров’я Адаптація законодавства України у сфері охорони здоров’я до acquis communautaire

«Державне регулювання господарської діяльності у світлі нової адміністративної реформи» В серпні 2014 року КМУ презентував І етап реформи державних контролюючих органів «Скорочення та оптимізація» Мета та етапи реформи системи контрольних повноважень ЦОВВ забезпечення ефективної системи контролю зниження тиску на бізнес зменшення рівня корупції Пропонована етапність реалізації підготовка цільової моделі системи ЦОВВ проведення оптимізації ЦОВВ та чисельності їх працівників скорочення кількості та усунення дублювань функцій передача частини повноважень на місцевий рівень/саморегулівні організації Реалізація пропозицій потребує: внесення змін до 178 законів внесення змін до 78 актів Уряду

Поетапне введення адміністративної реформи породжує наступні теоретико-практичні питання, що потребують наукового дослідження: Необхідність та мета державного регулювання (контролю, нагляду) економікою в економіці ринкового типу Актуальність дослідження Джорджа Стіглера лауреата Нобелівської премії з економіки 1982 «за новаторські дослідження промислових структур, функціонування ринків, причин і результатів державного регулювання» в сучасних умовах господарювання Причини державного регулювання економікою в сучасних реаліях Української економіки Шляхи та напрями реформування державного регулювання господарської діяльності з урахування публічних та приватних інтересів

«Проблеми захисту прав споживачів товарів, робіт, послуг з огляду на прийняття мораторію на проведення перевірок державними органами суб'єктів господарювання» 02.08.2014 року в офіційному виданні «Голос України» № 146 опубліковано Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VII Цей Закон передбачає доповнення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» новими статтями, зокрема статтею 31, якою встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки За інформацією прес-служби Міністерства юстиції України запровадження мораторію на проведення перевірок є одним із заходів, направлених на скорочення контролюючих та інспекційних функцій держави Вказана ініціатива породжує проблему звуження механізмів захисту прав споживачів на період застосування мораторію, адже до прийняття вказаного рішення будь-який споживач за власною скаргою міг ініціювати перевірку діяльності суб'єкта господарювання з метою вирішення питання що виникло та захисту власних інтересів у позасудовому порядку. Натомість на сьогодні вказані дії з боку споживача на сьогодні підпадають під дію мораторію, що породжує запитання, які підлягають науковому дослідженню: Способи і форми захисту прав споживачів у період мораторію Чи впливає мораторій на обмеження прав та законних інтересів споживачів? Які способи позасудового захисту прав та законних інтересів споживачі можуть використовувати у період мораторію?

«Особливості проведення окремих видів господарської діяльності в умовах воєнного та надзвичайного стану» Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 року передбачає зміст правового режиму воєнного стану Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 року визначає зміст правового режиму надзвичайного стану Обидва правові режими відносяться до спеціальних режимів господарської діяльності, які врегульовано главою 41 ГК України В сучасних економіко-політичних умовах наведені спеціальні режими господарювання набувають особливої ваги, та породжують дискусійні питання, що підлягають науковому дослідженню: Воєнний стан: порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб) та відповідальність за порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану Надзвичайний стан: порядок його введення та припинення дії, особливості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах надзвичайного стану, додержання прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб та відповідальність за порушення вимог або невиконання заходів правового режиму надзвичайного стану

Дякуємо за увагу!