Презентація на тему:
Спадкування та заповіт як юридичні терміни

Спадок за заповітом Виконала: студентка 1 курсу ФЕТАУ ЕМО 101 Плескачова Анастасія Андріївна

"Nemo pro parte testatus, pro parte intestatus decedere potest" - "Не може бути спадкування в одній частині майна за заповітом, а в іншій - за законом" - принцип Римського права.

Усе в житті має свій початок та кінець, усі життєві процеси є не відворотними - як тривіально б це не звучало. Питання "спадщини", "спадкового права" завжди було, існує і залишатиметься актуальним як для громадянина, суспільства, так і держави в цілому, оскільки воно, так чи інакше зачіпає інтереси кожного.

Саме явище, як "спадкування", що проникло у все наше сучасне спадкове право, бере початок з римського права, яке надало йому визначення. Українське спадкове право, щоб стати таким, яким воно є на даний час, пройшло тривалий процес історичного розвитку, про те основні риси залишились від римського спадкового права.

Спадкове право можна вважати інститутом цивільного права України, оскільки воно має всі його ознаки, а саме - це система пов'язаних між собою цивільно-правових норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин (встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування).

На законодавчому рівні питання спадкування урегульоване Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (далі - ЦК України) (Книга шоста), також Законом України "Про нотаріат" ( 3425-12 ), крім того, у судовій практиці застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 ( v0007700-08 ) "Про судову практику у справах про спадкування" та іншими нормативно-правовими актами.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) - стаття 1216 ЦК України ( 435-15 ). Спадкодавець - це фізична особа, права та обов'язки якої після смерті переходять до інших осіб. Спадкоємці - це особи, що набувають право на спадщину (особи, які є живими на момент відкриття спадщини, особи, що були зачаті за життя спадкодавця і народилися після відкриття спадщини, а -також юридичні особи та держава).

Право спадкування тісно пов'язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із засобів набуття права власності. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Цивільний кодекс ( 435-15 ) дозволяє успадковувати майже всі права і обов'язки, які мав спадкодавець (померла людина) на момент відкриття спадку.

Наприклад, успадкувати можна різні речі: нерухомість, автотранспорт, право власності на земельну ділянку, право на вклади в банку, право на отримання страхових виплат, право на відшкодування збитків, морального збитку і оплату неустойки, зобов'язання ідшкодування збитку, який був нанесений спадкодавцем і багато що інше.

Проте існують виключення при спадкоємстві. Не можна успадкувати права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; (це не стосується таких виплат, налічених спадкодавцеві, але не отриманих їм за життя, - вони передаються членам його сім'ї, а у разі відсутності таких - включаються в спадок); права та обов'язки особи як кредитора або боржника. У останніх двох випадках при певних обставинах спадкоємство можливе, але не завжди.

Чинним законодавством України передбачено два види спадкування: спадкування за заповітом, спадкування за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Спадкування за заповітом відбувається у випадку, якщо померлою особою до смерті було складено заповіт і він є дійсним. У разі його відсутності відбувається спадкування за законом.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто, а отже вчинення заповіту через представника не допускається.

Хто може бути спадкоэмцем за заповітом Спадкоємцями можуть бути одна або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у заповідача з цими собами сімейних, родинних відносин. Спадкоємцями можуть бути інші учасники цивільних відносин. отрібно зазначити, що заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку собу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Водночас Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або в окремих випадках іншими посадовими, службовими особами. Зокрема це відбувається у наступних випадках: Процедура складення заповіту

1) Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування; 2) Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів;

3) Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна; 4) Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції; 5) Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу;

6) Заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи; 7) Заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.

Потрібно зазначити, що всі заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі. Важливо знати що у деяких випадках заповіт посвідчується при присутності не менше двох свідків, зокрема коли особа має певні фізичні вади і не може самостійно підписати заповіт, а також у випадках коли заповіт посвідчується не нотаріусом, а іншими посадовими, службовими особами.

Заповіт із заповідальним відказом Це заповіт, який передбачає, що заповідач зобов’язує спадкоємця придбати і передати відказоодержувачу (вказаній іншій особі) будь-яку майно, виплатити йому певні суму грошових коштів, надати право довічного користування будинком або його частиною тощо.

Чи можна заповітом покласти на спадкоємців обов’язки немайнового характеру ? Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання. Крім того, Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.

Заповіт з умовою Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Потрібно зазначити, що умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Важливо також сказати , що особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.

Заповіт подружжя Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складання спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя , який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

Секретний заповіт Це заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

Зміна та скасування заповіту Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Крім того, Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Також Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Важливо, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Виконання заповіту Для виконання заповіту визначається його виконавець. Він може бути визначений самим Заповідачем, призначений нотаріусом або призначений за ініціативою спадкоємців. Виконавець заповіту здійснює всі необхідні дії з метою здійснення волі Заповідача, записаної у заповіті. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті. Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.