Презентація на тему:
Особливості правового статусу держави як субєкта МПП

Особливості правового статусу держави як суб'єкта МПП

Суб'єкт міжнародного права - це носій міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або розпорядженнями міжнародно-правових актів; чи обличчя (у збірному змісті), поводження якого прямо регулюється міжнародним правом і яке вступає (може вступати) у міжнародні публічні відносини.

Держава вступає у різні майнові відносини, внаслідок чого відбувається її розвиток та розвиток суспільства в цілому.  Для розмежування публічно- та приватноправових відносин важливе значення має та обставина, в якій саме якості виступає держава. Так, угоди купівлі-продажу, що укладаються урядами країн, в одних випадках можуть регулюватися актом міжнародно го права, а в інших - нормами приватного.

Як суб'єкт міжнародного приватного права держава може: вступати у відносини з приводу отримання майна за договором дарування, у спадок за заповітом чи за законом. При цьому її пра вовий статус може відрізнятися від статусу інших суб'єктів права. може бути стороною у пра вовідносинах, що виникають із продажу іноземцям з аукціону чи іншим чином цінних паперів. вона є стороною в концесійних до говорах, у відносинах з іноземного інвестування, спорудження бу дівель для своїх представництв за кордоном, власником будівель, іншого майна, їх оренди чи оренди земельної ділянки. також може бути учасником спільних підприємств. Вона несе відповідальність за свої дії, як будь-який інший суб'єкт міжнародного приватного права.

У всіх правовідносинах від імені держави, як суб'єкта міжна родного приватного права, діють уповноважені нею суб'єкти (на приклад, уряд, закордонні представництва, окремі службові або посадові особи).

Відомо декілька доктринальних поглядів на державу як суб'єкт цивільних правовідносин. Зокрема, вважають, що держава є особ ливим суб'єктом права. Адже немає такого наддержавного органу, який наділив би її правами юридичної особи. Цей суверен сам на діляє інших суб'єктів такими правами, але не присвоює собі стату су юридичної особи.

Національне законодавство здебільшого врегульовує вказані питання щодо держав. Наприклад, § 21 Цивільного кодексу Чехії 1964 р. вказує, що держава вважається юридичною особою, якщо вона є учасником цивільно-правових відносин. У ст. З Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зазначено, що Україна й інші держави, які беруть участь у господарській діяль ності, діють як юридичні особи.