Презентація на тему:
Обставини що виключають злочинність діяння

Обставин, що виключають злочинність діяння

Зміст 1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння 2. Поняття необхідної оборони і її значення для забезпечення охорони особи і правопорядку.

1. Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння. Обставин, що виключають злочинність діяння – діяння, які за своїми зовнішніми ознаками мають схожість з діяннями, передбачиними з кримінальним законом як злочин, і за певних умов вважаються правомірними. Необхідна оборона (ст.36 КК) Уявна оборона (37 КК) Затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК) Крайня необхідність (ст. 39 КК ) Фізичний або психічний примус (ст. 40 КК) Виконання наказу або розпорядження (ст.41 КК)

Діяння пов”язане з ризиком (ст.42 КК) Виконання спеціального завдання з попередженням чи розкриттям злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст.43 КК)

Вказані обставини характеризуються рядом спільних ознак. Перша із них полягає в тому, що всі вони є свідомими та вольовими вчинками людини у вигляді дії. Друга ознака – це зовнішня схожість фактичних очевидних, об’єктивних ознак скоєного вчинку та відповідного злочину (наприклад, позбавлення життя при необхідній обороні співпадає із зовнішніми ознаками вбивства, а застосування зброї працівниками міліції при затриманні небезпечного злочинця співпадає з очевидними ознаками перевищення влади та ін). Третя ознака обставин, що розглядаються, полягає в тому, що вони мають незлочинний характер, їм властива правомірність заподіяння шкоди.

Четверта ознака характеризує ці обставини як суспільно корисні, тобто як такі, що відповідають інтересам особистості, суспільства чи держави. Разом з тим це не виключає того, що в ряді випадків дані вчинки можуть і не бути суспільно-корисними (наприклад, окремі випадки завдання шкоди потерпілому з його згоди, завдання збитків у стані крайньої необхідності та т.і.) У таких випадках вони визнаються як соціально допустимі. П’ята ознака характеризує кримінально-правові наслідки даних обставин.

2. Поняття необхідної оборони і її значення для забезпечення охорони особи і правопорядку. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної й достатньої у даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (ч. 1 ст. 36 КК). Необхідна оборона – найбільш поширена на практиці обставина, що включає злочинність діяння. Вона є дійовим засобом боротьби зі злочинністю, якій закон дає можливість застосовувати кожній людині, незалежно від її соціального статусу.

Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Відповідно до ст. 36 КК ці умови полягають у такому: 1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави. 2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК; 3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною. Вона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось; 4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того. хто захищається. Як правило, заподіяння шкоди в процесі “захисту” від уявного нападу підлягає кримінально-правовій оцінці на загальних підставах. Водночас, за певних обставин такий захист, який іменується уявною обороною, може бути визнано правомірним;

5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає. Якщо при необхідній обороні випадково заподіяно шкоду не причетній до посягання особі, то відповідальність, залежно від наслідків, може настати за заподіяння шкоди з необережності; 6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони слід розуміти смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження.