Презентація на тему:
Мажоритарна виборча система

Мажоритарна виборча система

Мажоритарна виборча система – система виборів в колегіальний орган або посадової особи, при якій обраними вважаються кандидати, що отримали більшість голосів виборців за виборчим округом, де вони балотуються.

Залежно від того, якої більшості для обрання депутатів вимагає закон, мажоритарна система буває трьох видів: абсолютної більшості відносної більшості кваліфікованої більшості

Абсолютна більшість 50% + 1 голос від загальної кількості поданих в окрузі голосів. У випадку, якщо жоден кандидат не одержав більше половини голосів, проводиться другий тур виборів, на якому представлено лише двох кандидатів, де необхідно набрати для перемоги просту більшість голосів. Ця система діє у Франції, Еквадорі, Україні;

Відносна більшість Кандидату для перемоги необхідно набрати більше голосів, ніж будь-кому з конкурентів, і необов'язково більше половини.  Для даної виборчої системи може існувати нижній поріг необхідної кількості голосів (12 або 25 %). Така виборча система зберігається в США, Великобританії, Канаді, Франції, Японії та інших країнах.

Кваліфікована більшість Переможцю необхідно набрати заздалегідь встановлену більшість, яка вище половини – 2 / 3, 3 / 4 і т. д. 

Ще одною модифікацією мажоритарної виборчої системи є американська система виборів президента.

Для неї характерно те, що виборці обирають свого президента не прямо, а через колегії виборщиків. Кандидатів у члени колегії виборщиків висувають єдиним списком комітети політичних партій із 50 штатів. Кількість колегій виборщиків дорівнює кількості сенаторів і членів палати представників конгресу США, обраних з даного штату. У день президентських виборів виборці голосують за членів колегії виборщиків від тієї чи іншої політичної партії. На заключному етапі колегії виборщиків віддають свої голоси персонально за кандидатів у президенти і віце-президенти.

Залежно від методу висування кандидатів мажоритарна виборча система може бути: самовисування кандидат від партії

В одних державах кандидат може самовисуватися, в інших - тільки від партії. З одного боку, самовисування дозволяє потрапити в парламент популярної особистості, з іншого - самовисуванці звітують тільки перед виборцями, але можуть і примикати до зручної для них партії. Самовисування до парламенту - зручний прийом для злочинців, які бажають отримати депутатську недоторканність, але правоохоронні органи можуть ініціювати процедуру щодо її позбавлення.

Переваги мажоритарної системи: порівняна легкість формування уряду і його велика стабільність. Це досягається за рахунок розподілу парламентських мандатів в основному серед великих партій-переможців, відсіювання дрібних партій, які не в змозі забезпечити своїм кандидатам більшість у виборчих округах, а також спонукання партій до коаліцій чи зливання ще до початку виборів. І все-таки головним аргументом на користь мажоритарності залишається те, що ця виборча система спрямована на утворення парламентської більшості, тобто на створення умов для формування уряду, який чітко відповідав би за свої дії;

формування стійких зв'язків між: виборцями і депутатами. Оскільки депутатів безпосередньо обирають громадяни відповідного округу, то вони й орієнтуються більше на свій електорат, який за таких умов краще знає депутатів, ніж коли їх обирають за загальним партійним списком при пропорційній системі. Саме так обраний депутат зможе більше займатися проблемами виборців, а також брати на себе роль їхнього захисника від бюрократії й несправедливості.

Недоліки мажоритарної системи: вона багато в чому спотворює реальну картину переваг і волю виборців, не відображає реальної розстановки соціально-політичних сил у країні; можлива ситуація, коли партія, яка користується меншою підтримкою виборців, здобуде перемогу над партією, яка одержала в цілому по країні більшість голосів (це може бути досягнуто за рахунок різного ступеня концентрації у виборчих округах прихильників різних партій);

ігнорує меншини, викривляється реальне співвідношення політичних сил. Це стається тому, що кількість одержаних мандатів залежить не стільки від кількості зібраних голосів, скільки від того, як голоси розподілено по округах. Безпосередня залежність результатів виборів від розподілу виборців по округах створює небезпеку маніпулювання за допомогою тенденційного нарізування виборчих округів. Така практика перекручування волі виборців одержала назву «виборча географія» чи «джеримендеринг». Мажоритарна виборча система уможливлює ситуацію, коли значне число виборців залишається без свого представника в парламенті, а партія, яка завоювала голосів менше, ніж конкурент, одержує значну частину місць у парламенті.