Презентація на тему:
Сифілис

Сифіліс

Збудник сифілісу – бактерія Treponema pallidum, або бліда трепонема Шлях інфікування – статевий (можливий побутовий, вертикальний) Джерело інфікування – хворий на сифіліс з проявами первинного захворювання. Хвороба має 4 клінічних періоди: Інкубаційний Первинний Вторинний Третинний

Інкубаційний період близько місяця Первинний сифіліс Появ первинної сифіломи (твердий шанкер) та реакція реґіонарних лімфатичних вузлів. Виразка (шанкер) поодинока, безболісна та щільна, з чистим дном, виділяє прозору світлу рідину, розташована в аногенітальній області Будь-яка аногенітальна виразка або ерозія вважається сифілітичною, якщо не доведено інше її походження.

Вторинний сифіліс Поява висипань на шкірі та слизових оболонках, ураження нервової системи. Має хвилеподібний перебіг: активні прояви змінюються прихованою формою сифілісу

Характеризується незворотними ураженнями внутрішніх органів та нервової системи. Розвивається через відсутність терапії або неповноцінне лікування хворих первинним і вторинним сифілісом. Третинний сифіліс

Сифіліс нервової системи (нейросифіліс): - ранній – давність сифілісу до 5 років, - пізній – більше  5-ти років. Вісцеральний сифіліс – ураження внутрішніх органів (серце, головний мозок, спинний мозок, легені, печінка, шлунок, нирки).

Лікування сифілісу базується на встановлених у світі відповідних стандартах. Використовуються специфічні антибактеріальні препарати декількох груп і поколінь. Пацієнт повинен дотримуватись рекомендованого режиму, тривалості інтервалів між курсами лікування, що значно підвищує ефективність лікування сифілісу . Лікування починають в стаціонарі. По закінченні лікування усі хворі підлягають спостереженню до 5 років. Лікування

 Суспільна профілактика: Госпіталізація усіх хворих з активними проявами хвороби. Суворий контроль за хворими до зняття з обліку. Активне виявлення джерел зараження. Обстеження контактів, профілактичні огляди. Дослідження крові вагітних і всіх стаціонарних хворих на реакцію Вассермана. Санітарно-просвітницька робота, організація пунктів індивідуальної профілактики при венерологічних диспансерах.

Заходи  індивідуальної профілактики: Неприпустимість незахищених статевих стосунків При статевих контактах користуватись чоловічим презервативом з наступним обмиванням статевих органів теплою водою з милом Відвідування пункту індивідуальної профілактики в перші 2 години після підозрілого статевого контакту Використання розчинів хлоргексидину 0,05% або мірамістіну 0,01% після незахищеного статевого акту