Презентація на тему:
"Сучасна зорова поезія"

Що це таке? Будь-яка творча діяльність завжди пов’язана з пошуками нових виражальних засобів і форм. Щоб вплинути на читача, здивувати, вразити його уяву, митці слова часто зверталися до художніх експериментів. В українській поезії до експериментальних явищ належать візуальні (зорові) твори. їх нерідко визначають також як фігурні вірші. Візуальна (зорова) поезія — вірші, які поєднують зорові й літературні елементи в одне художнє ціле.

Історія Фігурне віршування зародилось у давні часи. В його основу покладено таке графічне оформлення, за якого рядки вірша або виділені в рядках літери складають обриси певної фігури. Таким чином поєднуються виражальні можливості звукових та візуальних мистецтв. Звідси походить і назва — візуальна, або зорова поезія. Винахідниками зорової поезії вважають античних митців Сіммія, Теокріта, Досіада, які своїм творам надавали вигляду різних фігур — яйця, сокири, крил, вівтаря. В античні часи поєднання слова й малюнку було непоодиноким явищем. Не випадково видатний давньоримський поет Горацій говорив, що «малюнок — та сама поезія». Особливого поширення зорова поезія набула в бароковій літературі, яка надавала формі твору виключного значення. В українському письменстві XVII— XVIII століття фігурне (курйозне) віршування використовували різні автори.

Історія До нього зверталися Л. Баранович, Д. Туптало, А. Кальнофойський, М. Довгалев-ський та ін. Правила складання фігурної поезії подавали підручники Києво-Могилянської академії. Найбільш повно основи зорової поезії в нашій бароковій літературі розробив І. Величковський. У збірці «Млеко» він подав приклади понад двадцяти різних фігурних віршів. На почату XX століття у новому культурному контексті українські поети продовжили традицію зорового віршування. З метою посилення впливу на читача в оформленні своїх книг вони використовували різні кольори, шрифти, знаки. Найбільш цікаві експерименти у цьому напрямі належать М. Семенкові, який видав дві збірки «поезомалярств».

Історія У 90-х роках XX століття почав активно відроджуватись інтерес до зорового віршування. При цьому плідно використовувався багатий бароковий досвід. Поети звертались до складання популярних у барокові часи акровіршів, злагоджених віршів (паліндромів), віршів-лабіринтів. Найбільш відомими представниками сучасної візуальної поезії є М. Мірошниченко, В. Женченко, М. Сарма-Соколовський, А. Мойсієнко, М. Саченко, М. Король, В. Трубай, М. Сорока, І. Іов.

Особливості творення візуальної поезії: поет конструює світ, порушуючи усталені стереотипи, руйнуючи правила, забуваючи про традиції; це – свідомий пошук самовираження і, як результат, створення нового жанру; звук має викликати відповідний візуальний образ, зорові враження зливаються зі звуковими.

Витоки візуальної поезії: давні надписи, які виконували сакральні функції; античність (Фестський диск 1700 року до Р.Х.); в Україні - Іван Величковський (1691 р., збірка «Млеко»). російські поети - А.Фет («А роза упала на лапу Азора».); постмодерний футуризм і сюрреалізм.

Паліндром (грец. раlіпdrотеo біжу назад) віртуозна віршова форма, в якій певне слово (тут, потоп і т. п.) або віршовий рядок можна читати зліва направо і навпаки при збереженні змісту. Іван Величковський називав його «раком літеральним».

Анна во дар бо имя ми обрадованна. Анна дар и мнЂ сЂнъ мира данна. Анна ми мати и та ми манна Анна пита мя я мати панна. І.Величковський

ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ (1651 — 1701) народився на Полтавщині; у 60-х роках навчався і, можливо, викладав у Києво-Могилянській колегії; був священником у Полтаві; майстер і теоретик курйозного віршотворства; автор книжечок «Зегар з полузегарком» (1690), «Млеко од овці пастору належноє» (1691).

Твори І О смерті пАм'ятай, і На суд будь чуткий, ВЕЛьмИ Час біжить сКорО, В бігу Своєм прудКИЙ. Якщо уважно подивитися на виділені літери, то можна побачити, що в них автор зашифрував власне ім'я: «ІОАН ВЕЛИЧКОВСКИЙ».

Твори Со мною жизнь, не страх смерти, Мною жити, не умерти, — коли їх прочитати «вспак», од правої руки до лівої, стають словами винуватниці гріхопадіння, праматері Єви: Умерти, не жити мною, Смерти страх, не жизнь со мною.

Микола Сарма-Соколовський (1910-2001) бандурист, поет, художник,священник; був пов'язаний з підпіллям ОУН,за що отримав 25 років ув'язнення; ініціатор створення ансамблю бандуристів ГУЛАГу; автор кількох поетичних збірок, відзначених літературними преміями.

Віктор Женченко (1936) має музичну освіту,відомий оперний співак; з 1975 р. – член Національної спілки письменників України; перекладач з татарської, кримсько-татарської, білоруської, російської, азербайджанської, латвійської мов; заслужений діяч мистецтв України, заслужений артист України, лауреат літературної премії імені Андрія Малишка.

Микола Мірошниченко (1947-2009) поет, перекладач; один із засновників літературної групи “Геракліт”; майстер паліндромів; член Національної спілки письменників України; заступник начальника прес-служби Міністерства з питань надзвичайних ситуацій.

Анатолій Мойсієнко (1948) Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; член Національної спілки письменників України (1988); один із засновників гурту поетів-паліндромістів "Геракліт" (1991).

Хижих Мечем Мирим.

І лукавому - умова кулі. І лукавому - мова кулі... Ого, Вакула, лукавого унуртував у труну.