Презентація на тему:
Здоровья

ЗДОРОВ’Я ЯК ФІЛОСОФСЬКА КАТЕГОРІЯ Т.Є. Бойченко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри права і БЖ ЦІППО УМО АПН України

Категорії – фундаментальні поняття, форми думки, типи зв’язку суб’єкта і предиката (все, що характеризує суб’єкт). Арістотель виокремив 10 класичних категорій: субстанція; кількість; якість; відношення; місце; час; положення; стан; дія; зазнавання.

Категоріальний апарат сучасного наукового дослідження буття - небуття живе - неживе життя - смерть людина - суспільства чоловік - жінка здоров’я - хвороба лікування - профілактика

Підстави для визначення ЗДОРОВ’Я як філософської категорії розкриваються при аналізі його сутності за різними підходами – феноменологічним; онтологічним; холістичним; гносеологічним; детерміністським; герменевтичним.

Людина як феномен має атрибути (розум, совість тощо), які, в свою чергу, теж є феноменами. Таким атрибутом є й здоров’я – багатомірний і водночас цілісний феномен взаємоузгодженої життєдіяльності людини. Цей феномен може розглядатися як стан, явище і процес.

Буття людини, за онтологічним підходом, базується на оздоровчому імперативі, який має процесуальний характер Процесуальний ланцюг не обмежується лише збереженням і зміцненням здоров’я, бо розпочинається з моменту зародження людини на ембріональній стадії. Саме тому повний ланцюжок процесів, які відбуваються у здоров’ї як феномені, нині має такий вигляд: формування, збереження, зміцнення, використання (або споживання), відновлення та його передачі (ФЗЗВВП) здоров’я через його фізичну, психічну, соціальну та духовні складові.

Холістичний підхід підкреслює цілісність здоров’я та взаємозв’язок і взаємозумовленість усіх його складових – фізичної, психічної, соціальної та духовної. За його допомогою усвідомлюється рівноправність усіх цих складових за умов гомеостазу (рівноваги) та їх ієрархізація при порушенні рівноваги в організмі людини та можливість саморегуляції як властивості живої (функціональної) системи.

Гносеологічний аналіз дозволяє визначити суб’єкта (носія) здоров’я Суб’єктом здоров’я є: людина; група людей; спільнота; суспільство загалом.

Детерміністський підхід дає можливість визначити причинно-наслідкові зв’язки ФЗЗВВП здоров’я, здійснити квантифікативний його аналіз, встановити взаємозв’язки між його складовими За його допомогою: визначають кількісну характеристику здоров’я загалом та його кожної складової; встановлюють закономірності взаємозав’язку його кількісних параметрів; встановлюють шляхи і методи моніторингу здоров’я; здійснюють поточний та довгостроковий аналіз стану індивідуального здоров’я, здоров’я груп людей, спільнот та суспільства загалом; розробляють короткостроковий та перспективний прогноз кількісної характеристики здоров’я

Герменевтичний підхід дозволяє зрозуміти його цілісну сутність і сформулювати дедуктивне визначення здоров’я та його індуктивний ряд: здоров’я – цілісний і водночас багатомірний феномен взаємоузгодженої життєдіяльності людини. Він розкривається через стани, явища і процеси ФЗЗВВП фізичної, психічної, соціальної та духовної складових здоров’я людини, групи людей, спільноти та суспільства загалом. “Как вы яхту назовете, так она и поплывет!» Капітан Врунгель

Критерії визначення здоров’я як категорії Онтологічний: здоров’я є необхідною умовою буття людини, що виявляється через оздоровчу стратегію функціонування організму людини і виявляється в оздоровчому імперативі. Лінгвістичний: слово “здоров’я” є в усіх мовах світу. Діяльнісний: щоденне життя людини відбувається як низка застережних дій на основі безумовних та умовних рефлексів. Когнітивний: продукування людством знання про здоров’я в вигляді різнорівневих блоків інформації – ідей, гіпотез, концепцій, законів, закономірностей, принципів, теорій, методів, методик. Епістемологічний: Здоров’я є предметом вивчення таких наук, як медицина, антропологія, соціологія, психологія, педагогіка і, насамперед, валеологія.

Здоров’я людини – багатомірний і водночас цілісний феномен гармонійної життєдіяльності людини. Воно знаходить свій вираз через взаємоузгоджені стани, явища і процеси формування, збереження, зміцнення, споживання, відновлення та передачі фізичної, соціальної, психічної та духовної складових життєдіяльності людини, груп людей, спільнот та суспільства в цілому. Хіба здоров’я – не диво? Антон Чехов

ОСНОВНІ ОЗНАКИ здоров’язбережувальної компетентності як ключової Поліфункціональність: ця компетентність дозволяє вирішувати проблеми здоров’язбереження людини, групи людей, спільноти та суспільства у просторі всіх чотирьох складових здоров’я – фізичній, соціальній, психічній та духовній. Надпредметність і міждисциплінарність: інформація про ФЗЗВВП здоров’я має місце в усіх ланках неперервної валеологічної освіти (дошкілля, шкільна ланка, додипломна, післядипломна, освіта для дорослих). Багатовимірність: зумовлена сутністю здоров’я людини як багатомірного і цілісного феномена. Забезпечення широкої сфери розвитку особистості: вивчення шляхів і засобів ФЗЗВВП здоров’я, особливо її духовної складової, має особистісне спрямування.

Алгоритм здійснення здоров’ятворчої технології за одним елементом та з урахуванням одного чинника Наприклад, Ч1 (чинник 1) – спосіб життя сім’ї; крок 1: ВП1 – вибір потреби 1; крок 2: ФК1 – формування елементу компетенції 1; крок 3: ЗК1 – здійснення елементу компетенції 1; Ч1 – чинник 1; Л1 – людина перед виконанням ланцюга; Л2 – людина після виконання ланцюга

Онтологічний критерій: з часу існування людства все, що було під рукою і могло бути використане як навчальний засіб, мало сенс підручника (пісок, на якому писали знаки; глиняні таблички з клинописом; папірус з ієрогліфами; сувої та книжки з пергаменту; книжка в сучасному її вигляді; книжка на електронному носії). Лінгвістичний критерій: у мовах народів світу, в яких є поняття «школа», є й слово «підручник». Діяльнісний критерій: щодення характеризується неодмінним використанням величезної кількості підручників з різних галузей знання. Когнітивний критерій: відбувається постійне продукування людством знання про підручник у вигляді різнорівневих блоків інформації – ідей, гіпотез, концепцій, законів, закономірностей, принципів, теорій, методів, методик. Епістемологічний критерій: підручник є предметом постійного й різнобічного та різнорівневого вивчення фундаментальних наук (педагогіка, психологія, соціологія, інформатика тощо) та будь-яких навчальних дисциплін, розглянутих у «вузькому», прикладному аспекті, які вивчаються з неодмінним використанням підручника.

Підручники структуровано за змістовими лініями: Людина та її здоров’я Фізична складова здоров’я Соціальна складова здоров’я Психічна та духовна складові здоров’я Здоров’я – мудрих гонорар Беранже

Основні положення презентації викладено в публікаціях автора: Бойченко Т.Є. Здоров’я як предмет валеології, медицини та педагогіки / Т.Є. Бойченко // Біологія і хімія в школі. – 1999. – № 2. – С.8-12. Бойченко Т.Є. Здоров’я як інтердисциплінарна категорія / Т.Є. Бойченко // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції: валеологічна освіта як шлях до формування здоров’я сучасної людини. – Полтава: ПДПІ, 1999. – С.26-29. Бойченко Т.Є. Валеологія в сучасній системі гуманітарної науки та освіти / Т.Є. Бойченко // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2004. – №3. – С. 82-92. Бойченко Т.Є. Здоров’язберігаюча компетентність як ключова в освіті України / Т.Є. Бойченко // Основи здоров’я і фізична культура. – 2008. – № 11-12. – С. 6-7. Бойченко Т.Є. Основи здоров’я в національному курікулумі / Т.Є. Бойченко // Рідна школа. – 2009. – № 1. – С.56-59.

Електронна адреса та контрактні телефони У трубу щоб заглянути, Слід голівоньку нагнути. А щоб лоба не набити, Треба заглядати вміти. Щоб зуміти – потренуйся, Не соромся, не лінуйся! Т. Бойченко t_boych@ukr.net дом.т.: (044) 419-76-55 сл.т.: (044) 481-38-36 моб.т.: 050-344-344-2

Дякую за увагу!