Презентація на тему:
Meдико-біологічні основи паразитизму.

Meдико-біологічні основи паразитизму. Найпростіші – паразити людини. Автори: проф., д.б.н. Котляренко Л.Т. доц., к.м.н. Бігуняк Т.В.

Актуальність теми: 50 видів найпростіших є патогенними для людини. Біля 300 мільйонів людей у світі хворіє малярією та біля двох мільйонів, переважно дітей, помирає від малярії щорічно. В Україні встановлюють понад 100 випадків завозної малярії на рік. Від вісцерального лейшманіозу помирає 20-30% хворих дітей. Африканським трипаносомозом щорічно заражається понад 200 тис. осіб, а кількість хворих складає 16-18 млн. Уроджений токсоплазмоз реєструється у 40% грудних дітей, матері яких заразилися ним під час вагітності (від 1 до 13 випадків на 1000 новонароджених). 5 - 35 % всіх діарей у світі викликаються кишковими найпростішими. Щорічно в Україні виявляють до 45 тис. хворих на лямбліоз. Trichomonas vaginalіs є причиною запальних захворювань сечо-статевих шляхів у жінок та чоловіків.

Основні питання лекції: 1. Загальна характеристика і класифікація найпростіших. 2. Паразити людини класу Lobozea. 3. Паразити людини класу Sporozoa. 4. Паразити людини класу Zoomastigophorea. 5. Паразити людини класу Rimostomatea.

Джерела інформації 1) Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Мажори – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 454-484. 2) Слюсарєв А.О., Жукова С. В. Біологія: Підручник. – К.: Вища школа, 1992. – C. 297-321. 3) Слюсарев А.А., Жукова С. В. Биология. – К.: Вища школа, 1987. – C. 312-334. 4) Биология / Под ред. В.Н.Ярыгина. – М.: Медицина, 1984. – C. 403-448, 519-523. 5) В.П.Пішак, Т.М.Бойчук, Ю.І.Бажора. Клінічна паразитологія. – Чернівці: Медакадемія, 2003. – С.31-131. 6) Пипа Л.В. Комплексний підхід до лабораторної діагностики токсоплазмозу // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - №5 – 2004. 7) Крамарєв С.О., Пипа Л.В. Лабораторна діагностика токсоплазмозу у вагітних та дітей // Лабораторна діагностика - №1. – 2003. – С.21-26. 8) Гусейнов Э., Корчинский Н. Некоторые клинические особенности течения малярии vivax // Сучасні інфекції. - №2 - 2002. 9) Липковська І.В. Клініко-патогенетичні аспекти токсоплазмозу // Інфекційні хвороби. – 2000. - №4. – С. 61-65. 10) Токмалаев А.К. Актуальные проблемы диагностики и лечения завозной малярии // Медицинская паразитология. – №1 - 1999.

          Життєвий цикл Entamoeba histolytica Хазяїн: людина Шлях зараження: фекально-оральний Інвазійна стадія: циста Джерело інвазії: людина, яка виділяє цисти Локалізація: товстий кишечник Патогенез: 1) Кишковий амебіаз: утворення виразок у стінці кишечника, діарея, фекалії містять кров і слиз (випорожнення подібні до “малинового желе”); можлива безсимптомна інвазія; 2) позакишковий амебіаз: абсцеси печінки, легень, мозку, шкіри. Профілактика: а) особиста: миття рук перед їжею та після туалету, термічна обробка їжі та питної води, захист продуктів від механічних переносників цист (мух, тарганів); б) громадська: лікування хворих і цистоносіїв; спостереженя за санітарним станом джерел водопостачання, харчових закладів.

Лабораторна діагностика Виявлення у свіжих фекаліях під мікроскопом forma magna та цист

Entamoeba coli. Циста (8 ядер)

ККлас Sporozoa: 1) відсутні органели руху; 2) життєві цикли включають статеву та безстатеву фази; 3) зміна хазяїв; 4) патогенні види для людини: Plasmodium vivax, Plasmodium malariae, Plasmodium falciparum, Plasmodium ovale, Toxoplasma gondii. ПАРАЗИТИ ЗАХВОРЮВАННЯ Plasmodium vivax триденна малярія Plasmodium malariae чотириденна малярія Plasmodium falciparum тропічна малярія Plasmodium ovale овале-малярія типу триденної

Географічне поширення: Африка, Азія, Центральна та Південна Америка, Океанія (Нова Гвінея, Філіппіни, Таїланд та ін.). В умовах ризику проживає 40% населення світу

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ МАЛЯРІЙНОГО ПЛАЗМОДІЯ Проміжний хазяїн: людина Кінцевий хазяїн: самка комара роду Anopheles Шлях зараження: Трансмісивний: а) через укус комара (спорозоїтна малярія); б) через гемотрансфузії (шизонтна малярія); Джерело інвазії: людина (хвора або паразитоносій) Інвазійна стадія для людини: спорозоїт Інвазійна стадія для комара: гаметоцити Локалізація в організмі людини: печінка, кров

ЕЕкзоеритоцитарна (тканинна) шизогонія . 1. Після укусу зараженого комара з його слиною в кров людини потрапляють спорозоїти (інвазійна стадія для людини). 2. Спорозоїти заносяться з кров’ю до клітин печінки, де утворюють тканинні шизонти. 3. З кожного тканинного шизонта утворюється 10000-50000 тканинних мерозоїтів. Тканинна шизогонія триває 6-9 діб і має одну генерацію. ЕЕритроцитарна шизогонія . 1. Мерозоїти проникають в еритроцити, формуючи трофозоїти на стадії кільця; зрілі трофозоїти; шизонти. 2. Оболонка еритроцита розривається і з кожного шизонта виходить 12-20 мерозоїтів в кровоносне русло. 3. Частина мерозоїтів знову проникає в еритроцити, де повторно розмножується шизогонією. Цикл еритроцитарної шизогонії для P. ovale, P. vivax, P. falciparum триває 48 години, для P. malariae — 72 години. 4. Частина мерозоїтів, проникнувши в еритроцити, розвивається до макрогаметоцитів та мікрогамероцитів (інвазійна стадія для комара).

Стадії розвитку малярійного плазмодія в крові людини: 1) стадія кільця (юний трофозоїт); 2) стадія зрілого трофозоїта; 3) трофозоїт на стадії шизогонії; 4) макрогаметоцит; 5) мікрогаметоцит

ССпорогонія 1. Після укусу комара гаметоцити потрапляють у його шлунок, де з них утворюються макрогамети та мікрогамети. 2. Внаслідок запліднення утворюється рухлива зигота (оокінета), яка проникає під епітелій шлунка, формуючи ооцисту (через 24 години після укусу). 3. Всередині ооцисти утворюються спорозоїти (до 10 000), які проникають у слинні залози комара. Спорогонія триває 8-12 днів (при температурі повітря > +16° C).

Клінічні прояви малярії: гарячка, пропасниця, анемія, сплено- та гепатомегалія

Хворий на малярію

Кров хворого на малярію

Профілактика: захист від укусів комарів; знищення комарів; лікування хворих на малярію; хіміопрофілактика починається за тиждень до прибуття в ендемічну зону та закінчується через 4 тижні після загрози зараження (застосування протималярійних засобів: хінгамін (делагіл, хлорохін) 0,5 г/тиждень, мефлохін 0,25 г/тиждень)

Паразит: Toxoplasma gondii Захворювання: токсоплазмоз Географічне поширення: пoвсюдне Проміжні хазяї: птахи (кури, голуби, канарки), ссавці (вівці, свині, кози, велика рогата худоба, мишоподібні гризуни, сумчасті), людина Остаточні хазяї: кішки (Felis catis) Локалізація: мозок, очі, скелетні м’язи та міокард, печінка, легені Шляхи зараження людини: 1) через термічно необроблене м’ясо (потрапляють цисти та псевдоцисти); 2) через забруднені фекаліями кішки руки та їжу (ooцисти); 3) трансплацентарно (уроджений токсоплазмоз)

Toxoplasma gondii. Форми: 1) псевдоцисти; 2) ендозоїти; 3) цисти; 4) ooцисти

Toxoplasma gondii у печінці

легені серце

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ TOXOPLASMA GONDII 1. Кішки заражаються, поїдаючи інвазоване м’ясо тварин (мишей, птахів). Паразити в їх кишечнику проходять стадії шизогонії, гаметогонії з формуванням ооцист, які виділяються з фекаліями у зовнішнє середовище. 2. У зовнішньому середовищі в ооцистах відбувається спорогонія: утворюються 2 спороцисти, в яких по 4 спорозоїти. Зрілі ооцисти зберігаються в довкіллі багато років. 3. Зрілі ооцисти потрапляють в організм людини аліментарним шляхом. Спочатку токсоплазми розмножуються в клітинах кишечника, а потім проникають в клітини внутрішніх органів, де ендозоїти діляться кожні 6 годин шляхом ендогонії. Формуються псевдоцисти (гостра фаза захворювання) та цисти (хронічна фаза захворювання). 4. Цисти, псевдоцисти та ендозоїти заражених тварин (проміжних хазяїв) потрапляють в організм людини аліментарним шляхом через м’ясо, молоко, яйця та воду. 5. При інфікуванні жінки під час вагітності ендозоїти можуть проникати через плаценту до плода.

Ризик зараження плода токсоплазмозом на різних строках вагітності (F. Flatlong et al., 1994) Ймовірність інфікування плода зростає із терміном вагітності.

Клiнічні прояви токсоплазмозу: 1) збільшення лімфатичних вузлів, субфебрильна температура, висипка, менінгоенцефаліт, хоріоретиніт, пневмонія, гепатит, міокардит; 2) безсимптомний перебіг; 3) уроджений токсоплазмоз Лабораторна діагностика: 1) серологічне дослідження крові (виявлення специфічних антитіл IgG та IgM методом імуноферментного аналізу); 2) виявлення ДНК токсоплазми методом ланцюгової полімеразної реакції; 3) біологічні тести для виявлення токсоплазм шляхом зараження лабораторних тварин (мишей, щурів, морських свинок).

Уроджений токсоплазмоз гідроцефалія, мікроцефалія, хоріоретиніт, збільшення печінки та селезінки, висипка

Профілактика: 1) мити руки після роботи з грунтом, перед їжею та після контакту з кішками; 2) використовувати в їжу термічно оброблені продукти тваринництва; 3) не пробувати на смак сирий фарш; 4) запобігати вагітним контакти з кішками

Клас Zoomastigophorea: 1) Органели руху – джгутики. 2) Розмноження: безстатеве шляхом поділу навпіл. 3) Стадії розвитку: вегетативна форма, циста. 4) Життєвий цикл, як правило, включає зміну хазяїв. Проміжні хазяї зазвичай є переносниками, що передають паразит від одного резервуарного хазяїна до іншого. 5) Даний клас включає дві групи паразитів: Види, що паразитують у тканинах та крові людини. Їхня передача потребує переносника. a)Trypanosoma; б) Leishmania Види, що паразитують у травній системі та статевих органах людини. Їхня передача не потребує переносника. a)Lamblia intestinalis; б)Trichomonas vaginalis; в)Trichomonas hominis

Паразити: Trypanosoma brucei gambiense, Trypanosoma brucei rhodesiense Захворювання: Африканський трипаносомоз або сонна хвороба Географічне поширення: Західна та Центральна Африка Морфологія: вегетативна форма 15-40 мкм завдовжки, рухома, має вигнуту звужену на кінцях форму з одним джгутиком, ундулюючою мембраною. Шлях зараження: трансмісивний - через укус мухи цеце (рід Glossina). Резервуарні хазяї для T.b.gambiense: людина, свині, велика рогата худоба, собаки. Резервуарні хазяї для T.b.rhodesiense: антилопа, лев, гієна. Локалізація: кров, лімфатичні вузли, спинномозкова рідина, головний мозок, м’язи.

Trypanosoma brucei gambiense в крові людини (збільшення x 5500)

Муха цеце (Glossina palpalis) – специфічний переносник Trypanosoma brucei gambiense

Патогенез та клінічні прояви африканського трипаносомозу: 1) З місця укусу трипаносоми потрапляють в ліматичні вузли та судини, де розмножуються. Це супроводжується збільшенням лімфатичних вузлів. 2) Через 20-25 днів трипаносоми виходять у кровоносні судини (підвищується температура), поширюють по тканинах і органах, викликаючи запальні зміни. Відзначається головний біль, сонливість, порушення ритму сну. 3) Родезійська форма трипаносомозу розвивається від кількох тижнів до кількох місяців з моменту укусу мухи цеце, гамбійська форма трипаносомозу може тривати багато років.

Лабораторна діагностика африканського трипаносомозу: 1) мікроскопічне дослідження крові та пунктатів з лімфатичних вузлів (на ранніх стадіях захворювання); 2) мікроскопічне дослідження спинномозкової рідини (на пізніх стадіях захворювання). Профілактика: 1) захист від укусів мухи цеце; 2) хіміопрофілактика (пентамідин 4мг/кг внутрішньом’язево 1 раз на 6 міс).

Trypanosoma brucei gambiense в крові

Паразит: Trypanosoma cruzi Захворювання: Американський трипаносомоз або хвороба Чагаса Географічне поширення: Південна та Центральна Америка Морфологія: 1) трипаносомні форми (з джгутиком) 15-20 мкм знаходять у крові та лейшманіальні форми (без джгутика) 2,5-6,5 мкм знаходять у тканинах. Шляхи зараження: 1) через укус тріатомового клопа (рід Triatomidae) ; 2) трансплацентарно; 3) при переливанні крові. Резервуарні хазяї: люди, броненосці, опосуми, лисиці, мавпи, собаки, кішки, свині. Локалізація: кров (на початку захворювання), клітини лімфатичних вузлів, селезінки, печінки, мозку, м’язів.

“Поцілунковий” клоп роду Triatomidae - специфічний переносник Trypanosoma cruzi

Trypanosoma cruzi відкрита в Бразилії Д. Де Чагасом у 1909 році.

Клінічні прояви хвороби Чагаса: підвищення температури, набряк обличчя, висипка, збільшення лімфатичних вузлів, гепатоспленомегалія, енцефаліт, міокардит

Лабораторна діагностика хвороби Чагаса: 1) мікроскопічне дослідження крові, пунктату з лімфатичних вузлів та спинномозкової рідини; 2) біологічні проби: зараження морських свинок та білих мишей кров’ю хворого (через 7 днів проводять дослідження крові тварин); 3) ксенодіагностика: клопа, вирощеного в лабораторії, годують на хворому і через 10 днів досліджують його кишківник на наявність трипаносом; 4) серологічні реакції. Профілактика: 1) захист від укусів клопів; 2) знищення переносників; 3) лікування хворих, перевірка донорської крові при гемотрансфузіях.

Паразит: Leishmania tropica Захворювання: Шкірний лейшманіоз Географічне поширення: Aзія, Aфрика Moрфологія: 1) Лейшманіальна (безджгутикова, амастигота) внутрішньоклітинна форма 2-4 мкм, утворюється в організмі хребетних хазяїв; лептомонадна (джгутикова, промастигота) 10-15 мкм утворюється в організмі москіта. Шлях зараження: трансмісивний - через укус москіта (рід Phlebotomus). Резервуарні хазяї: людина, собаки, гризуни: щурі, миші, піщанки, ховрахи. Локалізація: клітини шкіри (крім долонь, підошв та волосистої частини голови).

Москіт роду Phlebotomus - специфічний переносник Leishmania tropica

Клінічні прояви шкірного лейшманіозу: інкубаційний період від 3-8 місяців до 5-х років. У місці укусу москіта формується папула (горбик), з якого через 3-6 міс. утворюється не болюча виразка, яка загоюється з утворенням рубця. Профілактика: захист від укусів москітів, знищення гризунів в осередках шкірного лейшманіозу, вакцинація (щеплення живою культурою Leishmania tropica major)

Лабораторна діагностика: мікроскопія зішкрібків горбика або країв виразки

Паразит: Leishmania donovani Захворювання: вісцеральний лейшманіоз або кала-азар Географічне поширення: Індія, Непал, Судан, Бразилія, Бангладеш, Китай Шляхи зараження: 1) через укус москіта (роду Phlebotomus); 2) трансплацентарний; 3) при гемотрансфузіях. Резервуарні хазяї: людина, собаки, коти, гризуни. Локалізація: клітини печінки, селезінки, червоного кісткового мозку, лімфатичних вузлів. Клінічні прояви: гарячка, потемніння шкіри (внаслідок ураження наднирників), сплено- та гепатомегалія, зниження маси тіла, анемія, лейкопенія. Лабораторна діагностика: виявлення паразитів у препаратах із пунктатів кісткового мозку Профілактика: захист від укусів москітів, рання діагностика, лікування (або знищення) хворих собак.

Паразит: Lamblia intestinalis (відкритий у 1859 професором Харківського університету Д.Ф. Лямблем). Захворювання: лямбліоз Географічне поширення: повсюдне, частіше в країнах із жарким кліматом Moрфологія: 1) трофозоїт (вегетативна форма) має білатеральну симетрію, грушоподібну форму, 2 ядра, симетричні органели (4 пари джгутиків, 2 аксостилі, присмоктувальний диск), 9-18 мкм. 2) Циста овальна має 4 ядра, залишки джгутиків, 10-14 мкм. Хазяїн: людина Шлях зараження: фекально-оральний (aліментарний) Інвазійна стадія: циста Джерело інвазії: людина, яка виділяє цисти Локалізація: тонкий кишечник, жовчні шляхи

Життєвий цикл Lamblia intestinalis

Lamblia intestinalis

Клінічні прояви лямбліозу: дуоденіт, ентерит, дискінезія жовчевих шляхів, холецистит, можливий безсимптомний перебіг. Лабораторна діагностика: мікроскопічне дослідження дуодентального вмісту (виявляють вегетативні форми) та фекалій (виявляють цисти, вегетативні форми при діареї). Профілактика: а) особиста: миття рук перед їжею та після туалету, термічна обробка їжі та питної води, захист продуктів від механічних переносників цист (мух, тарганів); б) громадська: лікування хворих і цистоносіїв; спостереження за санітарним станом джерел водопостачання, харчових закладів.

Lamblia intestinalis у вмісті 12-палої кишки. Електронна мікрофотографія (збільшення x 5500)

Паразит: Trichomonas vaginalis Захворювання: урогенітальний трихомоноз Географічне поширення: повсюдне Moрфологія: трофозоїт (вегетативна форма) має грушоподібну форму, 1 ядро, 5 джгутиків, 1 аксостиль, 15-30 мкм. Хазяїн: людина Шлях зараження: контактний: статевий, побутовий Інвазійна стадія: трофозоїт Джерело інвазії: людина (хвора та трихомонадоносій) Локалізація: 1) у жінок: піхва, сечоводи, сечовий міхур; 2) у чоловіків: уретра, простата Клінічні прояви: інкубаційний період 5-15 днів; у чоловіків частіше безсимптомний перебіг, можливий уретрит; у жінок – запалення піхви (кольпіт) Лабораторна діагностика: мікроскопічне дослідження виділень з піхви і уретри (виявляють вегетативні форми). Профілактика: 1) особиста: використання презервативів; 2) громадська: лікування хворих, стерилізація гінекологічного та урологічного інструментарію.

Trichomonas vaginalis

Тип Ciliophora: 1) Органели руху – війки, що вкривають тіло. 2) Є два ядра: поліплоїдний макронуклеус (вегетативне) та диплоїдний мікронуклеус (генеративне). 3) Розмноження безстатеве (поділом навпіл) та статеве (кон’югацією). Паразит: Balantidium coli Захворювання: балантидіаз Географічне поширення: повсюдне, частіше в країнах із жарким кліматом Морфологія: 1) трофозоїт (30-200 мкм) овальний, має 2 ядра, війки, цитостом, анальну пору (цитопрокт), травні та скоротливі вакуолі; 2) циста (50-60 мкм) кулястої форми, має два ядра.

Хазяї Balantidium coli: людина, свині, щурі Шлях зараження: фекально-оральний (aліментарний) Інвазійна стадія: циста Джерела інвазії: свині, щурі, людина, яка виділяє цисти Локалізація: товстий кишечник Патогенез: утворення виразок в стінці кишечника, діарея, фекалії містять кров і слиз. Лабораторна діагностика: Виявлення у свіжих фекаліях під мікроскопом вегетативних форм та цист. Профілактика: а) особиста: миття рук перед їжею та після туалету, після догляду за свиньми; б) громадська: утримання свиноферм у чистоті, лікування хворих і цистоносіїв; спостереженя за санітарним станом джерел водопостачання, харчових закладів.

Дякую за увагу! Зі святом 8-березня А шоколадка.... Які будуть запитання ?