Презентація на тему:
"Цікаві відомості з математики. Жінки – математики"

У математиків існує своя мова - це формули. С.В. Ковалевська Цікаві відомості з математики. Жінки – математики Підготувала Алєксєєнко Вероніка

Вислови про математиків

Чи знаєте ви?

Студенти Гарварду неправильно розв’язують задачу для 4 класу

Гугол

Софістами називали викладачів наук і мистецтва ще у Стародавній Греції. Це був своєрідний напрямок філософів. Навіть сама їх назва в перекладі з грецької мови означає «ті, що мудрують Будь-яке висловлювання в стилі софізму можна скласти, видаючи неправдиву суть за істину, приховавши при цьому будь-які докази протилежності. Хто такі софісти?

Народилася 370 року в Олександрії, заснованій ще Олександром Македонським. Її батько Теон викладав у Мусейоні, школі при знаменитій бібліотеці храму Серапіса, де зберігались сотні тисяч манускриптів та інструменти самого Ератосфена Осливши в Мусейоні батькову науку, вона їде до Афін, де слухає лекції в заснованій Платоном Академії, а пвернувшись, першою з жінок обіймає кафедру. Гіпатія

Гіпатія – перша з відомих історії математики вчених жінок. Вона читала лекції з математики, астрономії й філософії, коментувала «Арифметику» Діофанта й «Конічні перерізи» Аполлонія, винайшла ареометр для визначення для визначення густини рідини, астролябію для знаходження астрономічної широти й довготи та планісферу, щоб обчислювати на площині рух небесних світил. Хоч її роботи й не збереглись, та відомості про них зафіксував візантійський словник Свіда (Суда), створений у Х столітті.

Марія Аньєзі

«Курс аналізу для використання італійським юнацтвом» (1748), в якому «глибоко висвітлила основи вищої математики»: теорію алгебраїчних рівнянь, плоску аналітичну геометрію, диференціальне й інтегральне числення, теорію диференціальних рівнянь. довела, що будь-яке кубічне рівняння має три корені. Робота

Софі Жермен народилася 1 квітня 1776 року в Парижі в родині ювеліра. Тринадцятирічною в батьківській бібліотеці натрапила вона на двотомну «Історію математики» Жана Монтеклю (1758), де й прочитала про Архімеда, який навіть у хвилину смерті «креслив кола на еллінському піску». Прочитане викликало таке прагнення до математичних занять, що злякало домашніх: вгамувати дочку не вдалося навіть найсуворішими покараннями – забирати одяг, позбавляти світла, тепла, а то й їжі. діставала конспекти лекцій, в оригіналі читала Леонарда Ейлера та Ісаака Ньютона, осиливши для цього латинь; під чоловічим ім’ям (М. Леблан) – листувалась із «королем математики» Карлом Фрідріхом Гауссом, вражена його фундаментальними «Арифметичними дослідженнями» (1801). Софі Жермен

Жермен цікавилася акустикою і теорією чисел, окремі формули якої названі тепер її ім’ям, як і вираз середньої кривизни в теорії поверхонь. За свідченням Лагранжа (1828), їй вдалося довести частинний випадок Великої теореми Ферма. За дослідження згинання пластинок у теорії пружності їй, першій з жінок, присуджено премію Паризької академії наук (1816), а саму роботу використано під час будівництва Ейфелевої вежі (1889). Відомі також її «Міркування про стан наук і літератури в різні культурні епохи» (1833). Праці

Софія Василівна Ковалевська народилася 3 січня 1850 року в Москві, батько – полковник артилерії Мала переплетіння полтавських родинних коренів з Лесею Українкою.  Їхній домашній учитель — Йосип Малевич, подарував їй двохтомний курс елементарних арифметики й алгебри Луї Бурдона для Паризького університету. Софія Ковалевська

Щаслива необхідність змусила якось обклеїти дитячу кімнату «листами литографированннх лекцій академіка Остроградського». Має 3 наукові праці: «Зведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до інтегралів еліптичних», «До теорії диференціальних рівнянь у частинних похідних» та «Доповнення й зауваження до дослідження Лапласа про форму кільця Сатурна», за що Геттінгенський університет ухвалив надати їй (1874) без екзамену й диспуту, заочно, ступінь доктора філософії «з найвищою відзнакою» й магістра художніх мистецтв.  «Принцесса математики» стала в новому Стокгольмському університеті першою у світі жінкою-професором (1884) й зуміла полонити «математичну русалку» — задачу про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки, прислужившись теорії гіроскопів в артилерії, авіації та судноплавстві, Праці

Еммі Амалі Нетер народилася 23 березня 1882 року в німецькому містечку Ерланген, де батько-професор Макс Нетер, відомий працями з теорії алгебраїчних функцій, обіймав університетську кафедру. Батьків приятель Пауль Гордан, «король інваріантів» і майстер алгебраїчної викладки, стане її першим науковим керівником, перед яким і витримає вона докторський іспит «Про повні системи інваріантів тернарних біквадратних форм» (1907). Еммі Нетер

В 1919 році стає першою в історії університету жінкою приват-доцентом. Хоча це була найнижча сходинка, навіть не посада. 1922 року вона вже позаштатний екстраординарний професор (тобто асистент). У Геттінгені вона так і не домоглася штатної посади з гарантованою оплатою. Не була вона і членом жодної з академій.  Проте якраз у Геттінгені Нетер заклала основи зовсім нової алгебри, яку тепер називають загальною, або абстрактною (тобто теорію кілець, полів, ідеалів). Справжнім тріумфом став для Нетер Міжнародний математичний конгрес у Цюріху (Швейцарія, 1932).

Ніна Карлівна Барі народилася 19 листопада 1901 року в Москві в сім’ї лікаря. 1918-го зaкiнчyє пpивaтнy жіночу гiмнaзiю Вяземської, склавши іспити на атестат зрілості в 10-й чоловічій, i вступає на фізмат Московського університету. Цe бyв piк, кoли paзoм з юнаками університетський поріг у Москві вперше переступили й дівчата. Ніна Барі

1925-го — захист дисертацій «Про єдиність тригонометричних розкладів» i премія Головнауки за розв'язані в нiй труднощі теорії тригонотетричних рядів. 1928 року вона доцент, а 1932 — перша в Московському університеті жінка, яка стала професором математики; у 1935-му їй як визнаному спеціалісту з теорії функцій, першій з жiнок тодішнього Союзу, присуджують ступінь доктора фiзико-математичних наук Настільними стали для вузів їі підручник «Теорія рядів» i фундаментaльна монографія «Тригонометричні ряди» на 936 сторінок.

Катерина Логвинівна Ющенко (до заміжжя Рвачова) народилася в учительській сім'ї (молодший брат також став академіком) 8 грудня 1919 року в містечку Чигирин (тепер Черкаська область). Закінчила Середньоазійський університет (1942). Катерина Ющенко

Стала доктором фізико-математичних наук («Деякі питання теорії алгоритмічних мов і автоматизація програмування» у 1966), професором Київського університету (1969), членом-кореспондентом АН України (1976), членом міжнародної Академії комп'ютерних наук і систем (1993), заслуженим Соросівським професором (1996), заслуженим діячем науки України (1980). Вона мала 7 винаходів; була співавтором довідників програмістів для машин М-20, «Урал», «Дніпро», «Киев» та посібника «Злементьі программи-рования» ( М., 1961), що витримав п'ять видань іноземними мовами; чотири рази видавалась її монографія «Алгебра. Языки. Программирование» (1974). Труд було поціновано державними преміями України (1978, 1992), премією Ради Міністрів Союзу (1984), премією Глушкова (1985) та орденом княгині Ольги (1999).