Презентація на тему:
Розвиток іконопису мозаїки фрески

Розвиток іконопису, фрески, мозаїки

Мистецтво Київської Русі — складова частина світової культурної спадщини країни. Руські митці за короткий проміжок часу не тільки опанували найкращі світові мистецькі традиції, а й внесли чимало нового, власного у світову художню культуру, стали не лише її учнями, а й творцями. 

Іконопис прийшов до Київської Русі з Візантії разом з християнством. Саме з Візантії, а також з Болгарії, до Русі були привезені перші ікони. Це сталось у IX сторіччі. Першою іконою руських майстрів вважається картина Дмитра Солунського, написана на замовлення київського князя Ізяслава Ярославича у XI сторіччі. Згодом в усіх великих містах існували іконописні майстерні. Іконопис — мистецтво писання ікон, вид живопису, має культове призначення.

Ікони, як специфічний вид релігійного малярства, виникли дуже давно. Ікона як художній елемент займала головне місце в інтер'єрі церковної споруди. Культура ікони була офіційно прийнята на сьомому Вселенському соборі 787 року у місті Нікеї. Ікони становлять органічне ціле з храмом і підпорядковані його архітектурі. У храмах ікони розташовувалися над передвівтарною перегорожею, що пізніше перетворилася на іконостас.

Видатним явищем у давньоруському мистецтві, цінним джерелом історії Київської Русі є мініатюри Радзивилівського літопису (XV ст.) Книга містить 618 кольорових графічних мініатюр, що ілюструють життя княжої доби. Мініатюри дають цінні відомості про архітектуру Київської Русі, одяг та зброю, речі домашнього вжитку. Розвиток ремісничого виробництва стимулював розквіт декоративно — ужиткового мистецтва у якому проявилися риси давньоруської естетики та багатовікових художніх традицій східних слов'ян. Разом з тим у декоративно-ужитковому мистецтві знайшли відображення риси світового мистецтва тих часів, оскільки з торговельним обміном до Київської Русі потрапляли численні мистецькі вироби з інших країн.

мініатюри Радзивилівського літопису

На початку XIII в. прославилася Ярославська школа іконопису. У монастирях і церквах Ярославля було написано чимало чудових іконописних творів. Особливо відома серед них так звана «Ярославська Оранта», що зображувала Богородицю. Її прообразом стало мозаїчне зображення Богородиці в Софійському соборі в Києві роботи грецьких майстрів, що запам'ятали сувору владну жінку, що простирає руки над людством. Ярославські ж умільці зробили образ Богородиці тепліше, людяніше. Це насамперед мати-заступниця, що несе людям допомогу і співчуття, візантійці бачили Богородицю по-своєму, руські живописці - по-своєму. Ярославська Оранта

Поряд з іконописом розвивався фресковий живопис, мозаїка. Фрески Софійського собору в Києві показують манеру письма тутешніх грецьких і руських майстрів, їхня схильність людському теплу, цілісності і простоті. На стінах собору ми бачимо і зображення святих, і сім'ю Ярослава Мудрого, і зображення руських блазнів, і тварин. Чудовий іконописний, фресковий, мозаїчний живопис наповняв і інші храми Києва. Фреска — живопис на вологій штукатурці, одна з технік настінного малярства. Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці.

Фреска - Зустріч Авраамом трьох подорожніх Цікавий цикл фресок, композиційно близьких до стародавніх мініатюр, зберігся у бокових вівтарях та в нефах Софіївського собору. Тут сцени з "житій святих" написані у хронологічній послідовності в кожному ярусі. Сюжети трактовані життєво і правдиво: живі, виразні обличчя, вільні пози, сповнені динаміки жести. Скорботно ліричний образ Анни ("Моління Анни"), зустріч молодих жінок ("Цілування Марії та Єлизавети"), зворушлива постать маленької Марії ("Введення у храм") — все це, як і інші сцени, передано глибоко емоційно. На стінах, хрещатих стовпах і арках Софіївського собору зображені численні постаті святих. Стародавні майстри створили цілу галерею виразних образів. Акцентуючи увагу на рисах обличчя, невідомі художники переконливо втілюють суворість і величність, благородство й аскетизм, фанатизм і юнацьку м'якість зображуваних персонажів.

Мозаїка  — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток та інших матеріалів. Мозаїка вирізняється розкішшю й ошатністю. Складена зі смальти або невеликих модулів кольорового скла,  вона практично не піддана впливу часу, на відміну від фрески, і не втрачає первісної свіжості кольорів. У наборі мозаїк використано переважно смальту, однак зустрічаються також шматочки природного каменю. Вони вирізняються яскравістю і колірною насиченістю, їхня палітра нараховує 18 основних кольорів і 177 їх відтінків.

Чудовий ансамбль мозаїки прикрашає головний вівтар Софіївського собору. Погляд кожного, хто входить до собору, привертає велична монументальна постать богоматері — Оранти, вписаної у склепіння вівтаря. Поєднання синього кольору її вбрання і теплого золотого фону - це основний принцип колористичного задуму живописного оздоблення собору Софія Київська.

Мозаїки та фрески Софії Київської відповідають високим вимогам монументального мистецтва. Їм притаманні органічний зв'язок з архітектурою, чіткість і лаконізм художньої мови, глибока емоційність образів, декоративність, композиційна й колористична цільність, широта художнього мислення. Досягнення Київських монументалістів дбайливо зберегли староруські художники наступних поколінь. Найкращі традиції живописного оздоблення Софійського собору живуть у творчості Андрія Рубльова й Діонісія, у фресках Новгорода і Пскова, у давній українській іконі, в живописних ансамблях Московського Кремля, в розписах дерев'яних церков України.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!