Адам Міцкевич.Життєвий і творчий шлях.
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Валентій Ванькович. Адам Міцкевич на скелі Аюдаг (1827—1828), Національний музей у Варшаві Я люблю весь народ! Я в обійми приймаю…Лагідно пригортаю… А.Міцкевич Літературна вітальня -подорож до «поетової країни»
Одеса…Київ…Площа Контрактова, у барвах витинанок і шитва. Світ ярмаркує , у ярмі медова лиш брага й україночки брова… Станіслав Шевченко
Я оглянув Лавру та інші визначальні місця… Країна розкоші прослалась наді мною, вгорі - блакить ясна, тут - лиця чарівні".
Адам Міцкевич : “...я бачив Крим! Я витримав страшенну бурю на морі... Я бачив Схід у мініатюрі » .
Вітрила зірвано, ревіння, шум завії, Тривожні голоси і помп зловісний рик, Із рук матросових останок линви зник, Згасає сонця диск - і гаснуть з ним надії. В тріумфі бурянім, серед шумливих стін, Що вгору зносяться в безумній круговерті, Ступив на корабель жорстокий геній смерті, Як воїн, що іде на приступ між руїн. Півмертві там лежать; той руки он ламає, А той товаришам прощання посилає, Той ревно молиться, щоб гибелі втекти. Один лиш із гурта - самотній чужаниця - Гадає: щастя той у світі міг найти, Хто друзів має ще, хто може ще молиться. Буря
Аю-Даг (Ведмiдь-Гора) I мій буяє дух у розгулі стихій, Уява розпина свій парус огняний, I лине крик з грудей, піднісшися над прахом, До лона корабля припав я, ніби жду, Що від зусиль моїх прискорить він ходу... Як любо! Знаю я, що значить бути птахом!
О ноче східна! Ти - неначе одаліска, Що поцілунками зчаровує до сну І раптом будить знов жадобу вогняну.
Великі та німі Гіреїв двір і сад! По ганках, що мели покірних баш тюрбани, Через потуги трон і любощів дивани Літає сарана, повзе холодний гад.
Доля не звела двох чудових поетів. Проте Великому Кобзарю в 1848 році вдалося передати Адаму Міцкевичу поему «Кавказ» на знак солідарності та заочної дружби.
Під час перебування в Одесі Міцкевич був закоханий в польку-красуню Кароліну Собанську. Мене ти геть женеш? Чи серце я твоє Утратив? I не мав! Чи винна в тім чеснота? Ні! Пестиш другого!.. Хай не давав я злота, А мав тебе, проте, як інший, що дає. I недаремно мав; у пам'яті встає Багато спогадів: яка була гризота, , Як хвилювався я, як мучився я потай! Стражданням оплатив блаженство я своє! А ти женеш мене. Жадобою новою Ти загорілася: дістати мадригал Ти прагнеш - і мене позбавила спокою. Ні, Музи не купить! Римованих похвал Шукав я, ковзався парнаською тропою, Згадав ім'я твоє - і скаменів мій пал.
Жорж Санд згадує виступ А.Міцкевича Огюст Шарпантьё. Портрет Жорж Санд -Ніхто не може точно сказати, що сталося: у кожного з присутніх створилося особливе враження. Одні кажуть, що промова його тривала п'ять хвилин, інші кажуть — годину. Достовірно лише те, що говорив він так прекрасно і висловив думки настільки високі, що всі наче збожеволіли. Почулися крики й ридання, у багатьох сталися нервові напади, інші не могли заснути всю ніч.
Пам’ятник Адаму Міцкевичу. Львів Найбільший поет польської нації і один із найгеніальніших людей, яких видало людство. І. Франко
Вавель -пагорб і архітектурний комплекс у Кракові на лівому березі Вісли . У Кафедральному соборі ховають польських монархів , найвидатніших польських поетів (Адам Міцкевич, Юліуш Словацький ) і видних політичних діячів
Схожі презентації
Категорії