Презентація на тему:
ВЛІТКУ-ВОСЕНИ 1943 рокурозпочалося звільнення УКРАЇНИ.

Географ, немов на уроцi, сказав: «А зараз ви бачите гору Триглав». I важко плечем ворухнула гора: «Вбивають людей, та народ не вмира». Iсторик старий повернувсь до дiтей: «А зараз ви Косовим полем йдете. Тут пращурiв наших, обагривши схiд, косив ятаганом султан Баязiд». I важко плечем ворухнула гора: «Вбивають людей, та народ не вмира». «А триста по Сербiї мовчки грядуть...» «О тату, то ж гуси у небi пливуть». «Зiрвавши мости, як бинти iз грудей, метається Тиса: «Куди ж ви... дiтей, Куди ж ведете ви невинних дiтей?» … Невинних дiтей?!

ВЛІТКУ-ВОСЕНИ 1943 року розпочалося звільнення УКРАЇНИ.

- Вогонь! - Вогонь! - Вогонь! - За мною! Слова, гостріші за багнет. Вони вкривали сивиною, Вели на танк і кулемет. Вони із диму і з металу, із реву, скреготу машин. Вони озвуться з п’єдесталу до матерів і до дружин. О. Стрілець

АНДРІЙ МАЛИШКО Під час Великої вітчизняної війни служить військовим кореспондентом у газетах “Красная Армія”, “За Радян-ську Україну”, “За честь Батьківщини”. Поет за роки війни написав вісім поетичних книг - “До бою вставай-те” – 1941 рік, “Україно моя” -1942 рік, “Понад пожари” – 1942 рік, “Слово о полку” – 1943 рік, “Полонянка”- 1944 рік, “Ярославна” - 1946 рік. Палкі вірші Андрія Малишка підіймають бійців в атаку, ведуть люд у партизани, кли-чуть до перемоги. Глибоке почуття патріотизму, без-мірна любов до рідної України розкривається, як це характерно для Малишка, через суто особисте поетове сприйняття. Як заклик до битви, як плач над розтерза- ною Матір'ю-Батьківщиною зазвучали його збірки: «До бою вставайте», «Понад пожари», «Україно моя!», «Бит-ва». І цикл «Україно моя» — чи не найсильніший з-по-між усіх, перейнятих болем та любов'ю до рідної землі могутніх творів його побратимів-поетів. Широкі епічні картини минулого й сучасного, пророчі візії майбутньо- го переплітаються з особистими спогадами й пережи-ваннями поета. Романтична піднесеність і реалістична виразність, гнівна інвектива й ніжний ліризм утворю-ють широке багатобарвне художнє полотно вражаючої сили ніжності й любові.

Запалали огні. Запалали огні за долиною синього неба, Самольоти гудуть, бо на захід фронти і фронти. Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти. Як росли ми і змалку? Скрипіла у хаті колиска, Загасав каганець чи горіла воскова свіча. Ти нам шлях показала, який під зірницями блиска, І проміння багряне подібне було до меча. Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі, Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала. Буду дихати, падать, рости й воювать до загину, Бо великий наш гнів, бо дорога рівнішою є. Я візьму твого смутку і горя важку половину У розтерзане, горде, нескорене серце моє! Андрій Малишко

Медсестра, що бійцю не дозволить вмирати, Через бій, через біль, по землі, по воді - Ти не просто в той час врятувала солдата, Ти мені татуся дарувала тоді, То не хмари були, а скривавлена вата, Не сніги, а розірвані чорні бинти... Ти не просто в той час врятувала солдата, А вернула в життя будівничого ти. О. Дудка

ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ НА УКРАЇНІ.

Я той, що греблі рвав Я той, що греблі рвав. Я не сидів у скелі, Коли дуби валились вікові. У партизанській лісовій оселі На пережовклій, стоптаній траві Лежав, покритий листям пурпуровим, І кров текла по краплі крізь бинти, А лісовик з обличчям сивобродим Питав мене: «Чи всі порвав мости?» П. Воронько

В 1939 р. Платон Воронько добровольцем їде на фін-ський фронт, де воює разом зі своїми товаришами по інституту — С. Наровчатовим, М. Отрадою, А. Копштей-ном. З перших днів Вітчизняної війни, знову добро-вольцем, — на її передньому краї, а в 1943 році закін-чує курси підривників і переправляється в партизансь-ке з'єднання С. А. Ковпака. І під час навчання в інсти-туті, і в проміжках між боями П. Воронько писав вірші, але не публікував їх. Зате деякі вірші його, написані в походах, стали піснями. В 1944 р. виходить перша кни-жка віршів «Карпатський рейд», книжка поета-партиза- на, складена з віршів, створених у бойових походах — «від Путивля до Делятина». Вірші «Карпатського рей-ду» писалися в народнопісенному дусі. Чи не найбіль-ший успіх серед ліричних творів припав на долю вірша «Я той, що греблі рве», написаного невдовзі по війні, — він став хрестоматійним. Поезія П.Воронька така ж не-спокійна, вірна та надійна, як і її творець, вона промі- ряла разом з ним трудні партизанські версти, мліла серцем над жевріючим бікфордовим шнуром, ридала над мертвим побратимом, загорнутим у плащ-палатку або шинельчину. І в цьому її сила. ПЛАТОН ВОРОНЬКО