Презентація на тему:
Українське шістдесятництво

Українське шістдесятництво

Була весна. Була відлига. І - Божа благодать була. Сніги розтанули. Спливла У небуття недвига-крига. Тоді, сп 'янілий від тепла. Наївний, як розкрита книга, З бруньок принишклий квіт оклигав, І вишня буйно зацвіла Іван Світличний. "Приморозок"

1953 р. помер «вождь усіх часів та народів» Йосип Сталін. А в 1956р. на XX з'їзді партії Микита Хрущов виступив із доповіддю «Про культ особи Сталіна і його наслідки» «...люди раптом прокинулись від падіння страшного ідола і кинулись до пробоїна в стіні, де він упав. Цілі ідеологічні загони було кинуто на заліплення пробоїни. Однак одиниці кинулись її розширювати. З цього почалися шістдесятники [...] — ті, яким засвітилась істина і які вже не захотіли зректися чи відступитися від украденого світла». Є.Сверстюк

Зміни в культурному житті 60-их років ХХ століття 1. Різко зазвучала критика русифікаторської політики та ідеологічного контролю Москви. 2. Почалася нова хвиля “українізації”. 3. Відроджувалася українська мова. 4. Уможливилося відтворення історії українського народу, його самобутності. 5. Зростав престиж української культури. 6. Відбувалося піднесення української науки.

Це покоління творчої інтелігенції, які через свою творчість критикували існуючий режим, виступали за свободу в питаннях художньої творчості, пропагували загальнолюдські цінності. «Шістдесятники» У шістдесятників України на першому плані були національні проблеми: утвердження пріоритету рідної мови, популяризація здобутків української культури в народі, національне відродження.

Знаковим документом нової хвилі вітчизняного відродження стала праця І. Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація” (1965 р.). Автор проаналізував проблему права націй на самовизначення, доводив, що Ленін вкладав у поняття “націоналізм поневоленої нації” позитивний зміст. Цей твір відомий український літератор старшого покоління Б.Антоненко-Давидович влучно назвав “Референдумом покоління”.

1953 р. вийшла дебютна книга Д. Павличка «Любов і ненависть», а в 1957 р. Л. Костенко «Проміння землі» Д. Павличко Л. Костенко У 1961 р. з'являється низка «кардинально» нових творів М. Вінграновський «З книги першої, ще не виданої» В. Коротич «Бетховен», І. Драч «Ніж у сонці. Феєрична трагедія в двох частинах» Є. Гуцало «Зелена радість конвалій»

В. Симоненко Григір Тютюнник Б.Олійник Р. Іваничук «шістдесятники» В. Стус

В осерді цього руху були такі митці: майстри художнього перекладу М. Лукаш Г. Кочур літературні критики М. Коцюбинська Є. Сверстюк малярі та графіки А. Горська О. Заливаха публіцисти та правозахисники Л. Лук'яненко В. Чорновіл

кіномитці й театральні діячі режисери Ю. Іллєнко Л. Танюк Л. Осика C. Параджанов І. Миколайчук актор М.. Скорик В. Івасюк композитори

Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Лідери шістдесятників. Зліва направо - Іван Драч, Микола Вінграновський, Григорій Сивокінь, Леоніда Світлична, Михайлина Коцюбинська, Іван Світличний

Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури. Вертеп шістдесятників у Львові, 1972 рік 

Уже в жовтні 1964 р. зняли Хрущова; на його місце прийшов Л. Брежнєв. А в серпні-вересні 1965 р. Україною прокотилася хвиля політичних арештів. Серед тих, хто потрапив за грати, переважно були шістдесятники: критик І. Світличний, маляр О. Заливаха, правозахисники В. Мороз, брати Горині... Почалася ера лицемірства й брехні, доносів і наклепів, закритих судів і публічних покаянь, тюрем і спецбожевілень, а то й фізичних розправ, замаскованих під кримінальні злочини (наприклад, звірячі вбивства художниці А. Горської, композитора В. Івасюка). Л. Брєжнєв В.Івасюк А.Горська

А 4 вересня 1965 р. під час прем'єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» І. Дзюба виступив із заявою-протестом проти арештів української інтелігенції. Його підтримали В. Чорновіл, В. Стус, який, незважаючи на крики в залі, голосно вигукнув: «Хто проти тиранії, встаньте!». Відважні піднялися. Решта залишилися сидіти. В. Стус Кадр з фільму “Тіні забутих предків”

Друга хвиля арештів прокотилася 1972 р. (тоді забрали В. Стуса, В. Чорновола, Є. Сверстюка, І. Світличного, І. Дзюбу, І. Калинця...) — багатьох із них змусила передчасно посивіти. 1980 pp. — третя хвиля. Розпочалася жорстока боротьба комуністичного режиму з інтелігентами-гуманістами, яких зазвичай проголошували «буржуазними націоналістами».  Спецповідомлення КДБ УРСР першому секретарю ЦК КПУ Петрові Шелесту про стеження і арешт Ярослава Добоша (документ зі справи "Блок") 

Головними варіантами виходу з цієї кризової, «межової» (у термінології екзистенціалістів) ситуації було всього три:          - дисидентство (від лат. dissidens незгодний) — активне інакодумство, відкрите протистояння тоталітарному режимові, цілковите неприйняття його псевдоідеалів і псевдоцінностей, опозиційна громадська діяльність — геройська самоофіра приречених на страту, свідомих своєї приреченості (В. Стус, І. Світличний, А. Горська...);  В. Стус І. Світличний А. Горська

«внутрішня еміграція» — самоізоляція у власному внутрішньому світі, втеча в мовчання (Л. Костенко, В. Шевчук, М. Коцюбинська...); Л. Костенко В. Шевчук, М. Коцюбинська

- конформізм (від лат. conformis — подібний, відповідний) — намагання ціною моральних та ідейних поступок врятувати власне життя й кар'єру; пасивне сприйняття нав'язуваної ідеології, підпорядкування «правилам гри» тоталітаризму заради фізичного виживання (Д. Павличко, І. Драч, В. Коротич...)  Д. Павличко В. Коротич І. Драч