Презентація на тему:
Україна у складі Литви та Польщі

Україна у складі Литви та Польщі Утворення Великого князівства Литовського Політичний розвиток українських земель під владою Великого князівства Литовського від Кревської до Люблінської уній Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського та Польщі

Виникнення та поширення Литовської держави Мендовг – перший правитель (ХІІІ ст.) Фактично два творці – литовці та білоруси Династія Гедіміновичів З 1340 р. підпорядкували Волинь Любарт Гедімінович 50 – 60 рр. – підпорядкування більшості українських земель ВКЛ – за князювання Ольгерда та Кейстута 90% населення Великого князівства Литовського – русини

Причини швидкого і відносно мирного підпорядкування українських земель ВКЛ Усобиці в Золотій Орді на тлі посилення воєнної могутності Литви (битва під Синіми водами 1362 р., русько-литовські сили, сучасна Кіровоградщина); Політика литовських князів за принципом «ми старини не рушимо, новини не вводимо» (іншого запропонувати не могли, бо знаходилися на нижчому рівні розвитку, підтверджувалося в рядах великого князя з місцевими землевласниками і городянами); Приязне ставлення місцевого населення, яке в такий спосіб прагнуло позбутися від татарської залежності; Ймовірна угода з Золотою Ордою, яка передбачала введення литовської адміністрації за умови сплати данини.

Кревська унія 1385 р. – спроба союзу Литви та Польщі проти Тевтонського ордену Передбачала: обрання великого князя Литовського Ягайла польським королем (одружувався на польській королеві Ядвізі) приєднання ВКЛ до складу Польської корони хрещення Литви за католицьким обрядом (остання язичницька країна в Європі, до того більшість Гедіміновичів були православними) АЛЕ Проти виступила литовська знать, невдоволена зникненням їхньої держави. Лідер – син вбитого Ягайлом Кейстута – Вітовт

Діяльність Вітовта 1392 р. – Ягайло визнав Вітовта своїм намісником. 1398 р. – Вітовт проголошує себе великим князем Литовським під номінальною зверхністю Польського короля, фактичний розриває Кревську унію. 1399 р. – нищівна поразка Вітовта у битві на Ворсклі, як наслідок – Віленська угода 1401 р. 1410 – перемога у Грюнвальдській битві, як наслідок – Городельска унія 1413 р. 1430 р. – спроба коронації Вітовта У внутрішній політиці Вітовт: обмежував права удільних князівств; усував та переміщував князів; спирався на підтримку католицької церкви Вітовт не лише зберіг Велике князівство Литовське, а й перетворив федерацію князівств на централізовану державу

Свидригайло та Сигізмунд 1430 – 1432 – князювання в Литві Свидригайла Ольгердовича (ставленик руської партії) 1432 – державний переворот, прихід до влади Сигизмунда Кейстутовича (ставленик католицької знаті та Польщі) 1435 – поразка Свидригайла в битві на річці Швянті 1440 – вбивство Сигизмунда, замирення нового князя, Казиміра, зі Свидригайлом, відновлення Київського князівства (Олелько Володимирович і Семен Олелькович)

Політичний розвиток ВКЛ у середині XV – XVI ст. Як правило, великий князь Литовський одночасно був королем Польщі, отже існувала персональна унія між обома державами 1470 – ліквідація Київського князівства 1482 – розорення Києва Менглі-Гіреєм (за вказівкою Івана ІІІ) 1500 – 1503 – і до 1508 р. московсько-литовська війна, Литва визнала перехід Сіверських земель від владу Москви 1514 – втрата Литвою Смоленська Спостерігається поступове послаблення Литовської держави

Причини Люблінської унії Небезпека з боку Тевтонсього ордену, Пруссії Претензії Москви на збирання руських земель та київський спадок Внутрішні проблеми ВКЛ Привабливість устрою Польщі для литовської шляхти порівняно з авторитарним правлінням в Московії. Крім того, до унії підштовхували внутрішні реформи, які зблизили її державний ВКЛ устрій з польським

Зміст Люблінської унії 10 січня – 12 серпня 1569 р. – Сейм у Любліні поляки литовці безумовна інкорпорація ВКЛ федеративне об’єднання двох держав 1 липня 1569 – ухвала сейму про унію, яка передбачала утворення однієї держави двох народів – Речі Посполитої, де: був один володар – одночасно король Польщі та ВКЛ; Литва втратила право на окремі сейми і зовнішні стосунки; зберігалася окрема литовська адміністрація, армія, законодавство, уряди. ІІІ елемент – вимоги шляхти (князів) приєднаних до ПК корони земель: збереження станових привілеїв; свободи віросповідання; руської мови в діловодстві. При цьому ВКЛ, як і ПК залишалися самостійними політичними організмами з окремою вищою адміністрацією, власною скарбницею, військом, судово-правовою системою.

Вплив Люблінської унії на українські землі Зберігалася внутрішня автономія (не змінювалися терени земель, їх внутрішній устрій – адміністрація, судочинство, зберігалася руська мова в діловодстві, католики та православні мали рівні права) Ліквідовувалися державні кордони між українськими землями Стимулювалася князівська активність в колонізації земель Міграційні процеси галицької шляхти Посилювалися західні впливи

Соціально-економічний розвиток українських земель у складі ВКЛ та ПК Татарський фактор – регулярне спустошення “уходництво” на бортних землях як основа (поруч із землеробством) економіки України Характерні права-привілеї для кожного стану, регіональне право селяни державні та приватні, як були: данники, тяглі, “слуги”; “похожі” та “непохожі”. Розмитість меж міщани Спочатку – майже селяни ВПК – переважно польсько-німецькі, більш розвинуті ВКЛ – на 90% руські, аграрні Магдебургія – вилучення міщан з під юрисдикції коронної чи приватної адміністрації, запровадження місцевого самоврядування шляхта Довгий час поділявся на: тих, хто володів землею на правах отчини (князі – лише за народженням, пани); діставав землю на правах лену – у спадкове володіння за службу Мали політичні права, права особистої свободи, майнові гарантії, економічні привілеї Шляхетська демократія

Литовські статути І – 1529 р. ІІ – 1566 р ІІІ – 1588 р Засіб централізації держави Причини появи – внутрішня нестабільність князівства і потреба в адекватній реакції на її коливання Поєднували норми звичаєвого (домінували у І) та римського (переважало у ІІ та ІІІ) права Деякі новації статутів: поняття однакової відповідальності перед законом підданих і уряду; інститут присяги всіх службових осіб, починаючи з великого князя; регламентація охорони приватної особи через запровадження адвокатури; персональна відповідальність перед законом; майже рівноправність жінки; однакове ставлення до різних конфесій Крім того, шляхта урівнювалася в правах з магнатами Зводи законів, що містили конституційні положення державного устрою, а також засади цивільного і карного права. Незважаючи на становий характер адресувалося суспільству в цілому

Дякую за увагу! e-mail – volodimir.boyko@gmail.com ICQ – volodimir (248-580-219) Skype – Volodymyr Boyko http://siver.uct.ua/history