Презентація на тему:
Україна у 1943 році

Україна у 1943 році. План 1. Визволення Лівобережної України. 2. Особливості руху Опору в 1943 р.

Початок вигнання окупантів Перемога Червоної армії під Сталінградом змінила обстановку на радянсько-німецькому фронті. Після розгрому гітлерівців у битві під Сталінградом почалося їх вигнання з України. Кириченко В.А. Для них війна закінчилася під Сталінградом.

Початок вигнання окупантів Першими на землю України вступили війська 1-ї гвардійської армії генерала В.Кузнецова. Першим неселеним пунктом України, звільненим від окупантів, було село Півнівка Міловського району Луганської області. Кириченко В.А. Мітинг у щойно звільненому селі. Донбас. 1943 р.

Короткочасні невдачі Війська Воронезького та Південно-Західного фронтів звільнили більшу частину Донбасу і Харківщини, передові частини радянських військ дійшли навіть до Дніпропетровська та Запоріжжя, просунувшись таким чином на 700 км вглиб окупованої території України. Однак невдовзі стрімке просування радянських військ було зупинено, вони змушені були відійти. Кириченко В.А.

Розвиток успіху Після переможного закінчення Курської битви для Червоної армії склалися сприятливі обставини для подальших наступальних операцій, у тому числі і в Україні. Кириченко В.А. Літо 1943 р. Курська дуга.

Визволення Лівобережної України Кириченко В.А. Перший етап (серпень – вересень 1943 р.) Радянські війська розгромили німецькі угруповання на Лівобережній Україні, у Донбасі та вийшли до Дніпра в районі Дніпропетровська і створили кілька плацдармів на його правому березі. Другий етап (жовтень – грудень 1943 р.) Радянські війська знищили ворога у районі Запоріжжя і Мелітополя та створили власні стратегічні плацдарми на правому березі Дніпра в районі Києва та Кременчука.

Визволення Лівобережної України Кириченко В.А. У липні - серпні 1943 р. силами Степового та Воронезького фронтів було проведено ряд наступальних операцій, в результаті яких було звільнено від окупантів ряд населених пунктів України, тому числі і один з промислових центрів – місто Харків. У вересні – жовтні 1943 р. під ударами радянських військ окупанти залишили Донбас, міста і села Слобожанщини, індустріальні центри Подніпров’я.

Визволення Лівобережної України Лише стрімкий наступ радянських військ врятував Лівобережну Україну від повного знищення. Кириченко В.А. ”…Необхідно добитися того, щоб при відході з районів України не залишилося жодної людини, жодної голови худоби, жодного центнеру зерна, жодної рейки; щоб не зберігся жоден дім, жодна шахта, яка б не була виведена з ладу на довгі роки; щоб не лишилося жодного колодязя, який би не був отруєний. Противник повинен знайти дійсно повністю спалену і зруйновану країну… ” З розпорядження рейхскомісара України Е.Коха представникам німецької адміністрації від 6 вересня 1943 р.

Проміжний підсумок Кириченко В.А. Урешті-решт німці дійшли висновку, що зупинити радянські війська на Лівобережжі неможливо. В умовах наростаючого наступу радянських військ було прийнято рішення про відведення німецьких армій за Дніпро. Тепер уся надія покладалася на “Східний вал”, для укріплення якого окупанти зібрали не лише свої кращі інженерні сили, а й радянських військовополонених та місцевих жителів. Німецьке командування намагалося використати повноводну річку з високим правим берегом як природне укріплення. Тут вони сподівалися затримати наступ Червоної армії.

Лінія “Вотан” Кириченко В.А. У 1943 р. у степу між Азовським морем і Запоріжжям німці збудували грандіозну лінію оборони “Вотан”, яка була складовою частиною оборонного рубежу “Східний вал”. Лінія оборони проходила вздовж правого берега річки Молочної та складалася з 3 – 4 оборонних рубежів глибиною до 40 км. та включала протитанкові рови, мінні поля, дротяні загородження, кулеметні майданчики тощо. Довжина лінії оборони склала 150 км. Найважливішими опорними пунктами лінії оборони стали Запоріжжя та Мелітополь. Залишки оборонних споруд лінії “Вотан”.

Лінія “Вотан” Кириченко В.А. Лінія “Вотан” відігравала важливе стратегічне значення для німецьких військ. Прорив цієї лінії оборони радянськими військами відкривав їм дорогу в Крим. Існують документальні свідчення, що з інспекторською перевіркою будівництва оборонних споруд в середині вересня 1943 р. у Запоріжжі перебував Гітлер.

Лінія “Вотан” Кириченко В.А. Штурм лінії “Вотан” радянські війська почали 26 вересня 1943 р. Останні укріплення були взяті 5 листопада того ж року. У боях по оволодінню неприступними укріпленнями прийняли участь понад 5 млн. радянських військовослужбовців. 14 жовтня від окупантів було звільнено Запоріжжя, 23 жовтня – Мелітополь. Перепоховання останків радянських воїнів, які загинули при прориві лінії “Вотан”. 2009 рік.

Битва за Дніпро Кириченко В.А. У ніч на 21 вересня 1943 р. почалося форсування Дніпра – епопея масового героїзму радянських воїнів. Радянські війська захопили понад 20 плацдармів на правому березі. Таку потужну водну перешкоду передові частини радянських військ форсували з ходу, на підручних засобах, не чекаючи підходу основних сил і прибуття понтонів. Форсування Дніпра. Початок

Битва за Дніпро Кириченко В.А. Співвідношення сил у битві за Дніпро

Битва за Дніпро Кириченко В.А. Фронти радянських військ, що діяли на території України Воронезький фронт Степовий фронт Південно- Західний фронт Південний фронт Перший Український фронт Другий Український фронт Третій Український фронт Четвертий Український фронт

Битва за Дніпро Кириченко В.А. У перші дні листопада 1943 р. почалися вирішальні бої за столицю України. Спочатку вирішальний наступ передбачалося розпочати з Букринського плацдарму, але всі спроби не мали успіху. Тоді удару було завдано з Лютізького плацдарму. Тут були зосереджені сили, які переважали німців за кількістю танків у 4,5 рази, гармат - у 9 разів. 6 листопада 1945 р. Київ було звільнено від фашистів. Звільнення Києва

Битва за Дніпро Кириченко В.А. За героїзм, виявлений у битві за Дніпро, 2438 радянських воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, близько 10 тисяч нагороджено бойовими орденами – це більше, ніж під час будь-якої іншої військової операції Другої світової війни. Пам’ять жива

Радянські партизани Кириченко В.А. У міру розгортання наступальних операцій радянських військ налагоджувається їх взаємодія з діями партизанів. Силами партизанів було розроблено і здійснено низку заходів, спрямованих на знищення комунікацій ворога, створення перешкод для його просування та підвозу підкріплень тощо.

Радянські партизани Кириченко В.А. У партизанських загонах на території України діяли сотні партизанських розвідників. Серед найвідоміших – Микола Кузнєцов з особливого розвідувально-диверсійного загону Д.Медвведєва. Микола Іванович Кузнєцов – за легендою німецький офіцер Пауль Зіберт.

Операція “Рейкова війна” Кириченко В.А. У ніч на 3 серпня 1943 р. 167 партизанських загонів на території Росії, Білорусії та України одночасно завдали удару по залізницях. У першу ж ніч було висаджено у повітря 42 тис. рейок, а згодом було завдано ударів по мостах і залізницях. Ця операція порушила роботу залізничного транспорту ворога і створила чимало перешкод і труднощів.

Операція “Концерт” Кириченко В.А. У ніч на 25 вересня 1943 р. була проведена більш масштабна партизанська акція на залізницях. Вона стала продовженням “Рейкової війни”. У результаті масового пошкодження залізничного полотна, мостів, пущення під укіс ворожих ешелонів пропускна можливість залізниць знизилася на 40%, а це значить, що на фронт попало удвічі менше боєприпасів, особового складу, зброї та палива.

Проміжний підсумок Кириченко В.А. Боротьба радянських партизанів і підпільників у тилу німецьких військ була важливим фактором, що забезпечував успішне просування Червоної армії та визволення України. У боях з переважаючими силами гітлерівців і допоміжною поліцією партизанські загони не лише зазнавали втрат і поразок, а й виснажували війська окупантів. Між радянськими партизанами та підрозділами УПА у 1943 р. не було масштабних спільних дій, навпаки, вони були, в основному, ворогуючими сторонами.

УПА. Волинська трагедія Кириченко В.А. Хоч випадки знищення підрозділами УПА українців і поляків зафіксовані з 1942 р., масштабного характеру вони набули навесні 1943 р., коли Волинський крайовий провід ОУН-Б прийняв рішення про вигнання з Волині місцевих поляків. Кульмінації трагедія досягла 11 липня 1943 р., коли одночасно було атаковано 150 польських населених пунктів. Усе їх населення, у тому числі і українці, було знищено. Польські партизанські загони та польська допоміжна поліція відповіли масовими нападами на українські села.

УПА. Волинська трагедія Кириченко В.А. Боротьба велася із жорстокістю, що нерідко перевищувала жахи середньовічних народних повстань та воєн. До кінця 1943 р. уся Волинь стала місцем десятків тисяч трагедій. Підсумком трагічного Волинського народовбивства стали величезні людські жертви і матеріальні збитки з обох боків. Усього, за підрахунками спеціалістів, було знищено 50 – 60 тис. польського населення та 12 – 17 тис. українців.

УПА. Волинська трагедія Кириченко В.А. Український народ мав повне право прагнути до здобуття незалежності, проте методи і засоби, що застосовувалися ОУН і УПА проти польського населення, не можуть бути виправдані. Пам’ятник жертвам Волинської трагедії 1941 – 1945 рр. Гданьськ, Польща

Загальний підсумок Кириченко В.А. Уже перші бої за визволення території України показали, що добровільно ворог не поступиться жодною п’яддю української землі. Битва за Україну продемонструвала й те, що минулі поразки багато чому навчили Червону армію. І найяскравіше це проявилося у битві за Дніпро та столицю Радянської України – Київ. Перемога радянських військ на Лівобережжі знаменувала завершення докорінного перелому на фронтах війни. 1943 рік став для українського народу передднем остаточного визволення від загарбників.