Степан Бандера
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Родина Батько —Андрій Бандера, греко-католицький священик, був у той час парохом в селі Старий Угринів. Походив із міста Стрий. Мати — Мирослава Бандера, походила зі старої священицької родини (була донькою греко-католицького священика з села Старий Угринів). Діти — Наталя (1941–1985), Андрій (1945-9липня 1984), Леся (1947–2011) Внучки — Богдана, Олена. Онук — Степан Андрійович Бандера (1969), народився у Вінніпезі (Канада), має диплом Колумбійського універсиету. Нині працює журналістом, як і його батько, котрий видавав у Канаді англомовну газету Ukrainian Echo. Збереглася детальна автобіографія Степана Бандери
Дитячі роки (1909–1927) Дитинство Степан провів в Старому Угринові, в домі своїх батьків і дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Фронти першої світової війни чотири рази в 1914–1915 і 1917 роках пересувалися через його рідне село. Літом 1917 року жителі Галичини стали свідками проявів національно-революційних зрушень та революції в армії царської Росії. У своїй автобіографії Степан Бандера згадує також про «велику різницю між українськими та московськими військовими частинами». З самого дитинства С. Бандера був свідком відродження і будови української держави. З листопада 1918 р. його батько був послом до парламенту Західньо-Української Народньої Республіки — Української Національної Ради в Станіславі і брав активну участь у формуванні державного життя в Калущині. Весною 1922 р. від туберкульозу горла помирає його мати.
Степан Бандера в Пласті (1923 рік) Будинок в Старому Угринові, де Бандера народився і провів перші десять років життя
Степан Бандера — пластун куреня «Червона калина». Фото 1929 або 1930 року Пам'ятна дошка встановлена на будівлі школи в місті Стрию, де колись навчався Степан Бандера
В ув'язненні. Вихід із в'язниці (1936–1939) У червні 1934 року був ув'язнений польською поліцією і перебував під слідством у в'язницях Львова, Кракова й Варшави до кінця1935 року. З 18 листопада 1935 до 13 січня 1936 проходив Варшавський процес, на якому Бандера, разом з 11 іншими обвинуваченими, був суджений за приналежність до ОУН та за організацію вбивства міністра внутрішніх справ ПольщіБроніслава Пєрацького. Бандеру засудили до смертної кари, яку замінено на довічне ув'язнення. Після того він сидів у в'язницях «Święty Krzyż» («Святий Хрест») коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Бересті до вересня 1939 року. 13 вересня, коли положення польських військ на тому відтинку стало критичним, в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися, а в'язні вийшли на волю.
Храм у Кракові, де Бандера одружився Церква Святого Норберта у Кракові, де Бандера одружився
Вбивство 15 жовтня 1959 року в під'їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 (Kreittmayrstraße), в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров'ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію. Два роки пізніше, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивцею Степана Бандери є Богдан Сташинський з наказу Шелепіна і Хрущова. Після докладного слідства проти вбивці відбувся т. зв. «процес Сташинського» від 8 до 15 жовтня 1962 р. Присуд проголошено 19 жовтня — вбивцю засуджено на 8 років важкої в'язниці. Німецький Верховний Суд у Карлсруе затвердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є радянський уряд у Москві. В інтерв'ю російській газеті «Комсомольская правда», опублікованому у номері за 6 грудня 2005 року, колишній голова КДБ СРСР Володимир Крючковвизнав що «убийство Степана Бандеры было одним из последних устранений КГБ насильственными методами нежелательных элементов»[
Пам'ятники Пам'ятники Степану Бандері є у Львові, Тернополі , Івано-Франківську, Дрогобичі, Здолбунові, Теребовлі, Бережанах, Бучачі, Дублянах, Микитинцях, Самборі, Стрию, Бориславі, Заліщиках,Червонограді, Мостиськах, селах Козівка, Вербів, Грабівка та Середній Березів. У місті Турка в 2009 році закладено постамент для пам'ятника Степану Бандері.
Присвоєння звання Герой України 20 січня 2010 року, «за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу», Президент України Віктор Ющенко присвоїв[42] С.Бандері звання Герой України з удостоєнням ордена Держави (посмертно). 22 січня на урочистостях з нагоди Дня соборності в Національній опері глава держави зазначив, що «цього очікували мільйони українців і багато років». Присутні на урочистостях вітали вручення стоячи. За нагородою вийшов онук провідника ОУН, якого також звуть Степан Бандера.
Банер на матчі «Карпати» —«Шахтар» у Львові з портретом діяча і написом «Бандера — наш герой» (квітень 2010)
Схожі презентації
Категорії