Презентація на тему:
Степан Бандера

Степан Бандера (1909-1959) Політична діяльність

Степан Бандера є дитиною покоління, яке тримало в руках Українську Державу, але втримати не змогло.

Народився С. Бандера в сім’ї священика - Старого Угринова на Калущині у Галичині. Його батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик був у той час парохом в Угринові Старому. Дитячі роки Степан прожив в Угринові Старому, в домі своїх батьків і дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Дитячі роки

Під час першої світової війни юний Бандера пережив чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914-15 і 1917 рр., а в 1917 р. важкі двотижневі бої. Через Угринів переходив австрійсько-російський фронт, і дім священика був частково знищений гарматними пострілами. Тоді ж, літом 1917 р., спостерігалися прояви революції в армії царської Росії, прояви національно-революційних зрушень і велика різанина між українськими та московськими військовими частинами.

Степан був свідком формування батьком з селян довколишніх сіл військових відділів. Від листопада 1918 р. родинне життя сім’ї Бандери стояло під знаком подій у будуванні українського державного життя та війни в обороні самостійності.

У вересні, або жовтні 1919 року Степан після складення вступного іспиту, вступив до української гімназії. Освіта

Основне національно-патріотичне виховання молодь набула в шкільних молодіжних організаціях. Такими явними - легальними організаціями в були: Пласт - організація українського скаутінгу, і “Сокіл” - спортивне товариство. Формування політичної свідомості

У своїх студентських роках С.Бандера брав активну участь в організованому українському національному житті. Найбільше часу й енергії я вкладав у своєму студентському періоді в революційну, національно-визвольну діяльність. Виростаючи від дитинства в атмосфері українського патріотизму й змагань за державну самостійність України, він вже в гімназійному періоді шукав і знаходив контакт з українським підпільним, національно-визвольним рухом, що його в той час організувала й очолювала на Західно-Українських Землях Революційна Українська Військова Організація (УВО).

У вищих гімназійних класах він почав виконувати деякі допоміжні завдання в діяльності УВО: поширювання її кличів, підпільних видань та служба зв'язку. Членом УВО він став формально в 1928 р., діставши призначення до розвідувального, а потім до відділу з пропаганди. Одночасно Бандера належав до студентської групи української націоналістичної молоді, яка була тісно зв'язана з УВО.

Коли на початку 1929 р. постала ОУН - Організація Українських Націоналістів - Степан зразу став її членом.

Першу відповідальну посаду в ОУН Бандера отримує в 1930 році - очолює відділ поширення підпільних видань. Невдовзі до його обов’язків додається організація технічно-видавничого відділу, а з 1931 року - доставка нелегальних видань з-за кордону.

В червні 1933 року на конференції Проводу ОУН презентує власний план розбудови крайової мережі та головні напрямки роботи. Бойові акції згідно з його концепцією зовсім не займали найважливішого місця в діяльності ОУН. Але вони були неодмінним елементом виховного процесу суспільства, яке, на думку керівників ОУН, потрібно було морально приготувати до реалій війни за незалежність, особливо до необхідності проливати власну кров у боротьбі за інтереси народу. На думку Бандери, саме неготовність українців захищати свої інтереси у визвольній війні призвела до таких чисельних жертв у результаті Голодомору.

В липні 1932 р. Степан Бандера з кількома іншими делегатами від ОУН брав участь у Конференції ОУН у Празі. Крім того, на вужчих конференціях-зустрічах він мав кілька разів змогу говорити про революційно-визвольну діяльність Організації з Провідником УВО-ОУН Євгеном Коновальцем та з його найближчими співпрацівниками.

Революційно-визвольна діяльність на ЗУЗ за час керівництва Бандери продовжувалася в основному за старими напрямами. Окремо відмітити можна такі елементи: Широка розбудова членських кадрів й організаційної мережі по цілому терені ЗУЗ під Польщею. Розгорнено акцію серед українців, які жили на польських землях, особливо по більших містах; Зорганізовано систематичну кадрово-вишкільну працю на всіх організаційних щаблях. Поставлено три головні роди вишколу: ідеологічно-політичний, військово-бойовий і вишкіл підпільної практики (конспірація, розвідка, зв'язок і т. д.); Крім політичної і бойової діяльності самої Організації, розгорнено нову форму праці - масові акції, в яких приймали активну участь широкі кола суспільства, діючи за ініціативою, вказівками та під ідейним керівництвом організаційних кадрів.

Цей період діяльності Степана Бандери закінчився його ув'язненням у червні 1934 р. Його засудили на смертну кару, яку замінено на довічне ув’язнення на підставі амністії, схваленої польським сеймом.

Так, польська тюрма не оминула Степана Бандеру, але судовий процес за кілька тижнів зробив нікому не відомого підпільника в політичну зірку першої величини. Бандера вів себе гідно, незважаючи на кількамісячний тиск слідства, загрозу смертної кари, обіцянки слідчих замінити цей вирок у випадку „поступливості“ звинуваченого.

У воєнному безладі Бандера втікає з тюрми і за два тижні перебування у вже радянському Львові налагоджує діяльність мережі ОУН за власним розумінням. Він переконаний у неминучості війни між переможцями Польщі, і вважає, що у цьому конфлікті може трапитись нагода утвердити омріяну Українську Державу.

Влітку 1936 р. відбувся другий великий процес ОУН у Львові. Тепер Степана Бандеру судили як крайового провідника ОУН за цілу діяльність ОУН-УВО того періоду. На лаві підсудних було багато членів очолюваної ним організації. Вирок у Львівському процесі був схожий на Варшавський - довічне ув'язнення.

Німецько-польська війна у вересні 1939 року застала Бандеру в Бересті над Бугом. З першого дня війни місто було бомблене німецькою авіацією. 13 вересня, коли положення польських військ на тій території стало критичне через масивні операції противника, в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися і Степан Бандера, разом з іншими в'язнями, в тому числі й українськими націоналістами, вирвався на волю.

З гуртом кільканадцятьох звільнених з в'язниці українських націоналістів Бандера подався з Берестя на південний захід у напрямі на Львів. Втікачам з радістю допомагало місцеве українське населення. На Волині і в Галичині, вже від Ковельщини, вони зв'язалися з діючою організаційною мережею ОУН, яка почала творити партизанські відділи, дбаючи про охорону українського населення заготовляючи зброю й інші бойові припаси для майбутньої боротьби.

У лютому 1940 р. створено Революційний Провід ОУН, очолений Степаном Бандерою. Під його проводом ОУН знову стає кипучою революційною організацією. Вона розбудовує організаційну мережу на Рідних Землях, творить похідні групи ОУН з того членства, що було за кордоном, і в порозумінні з прихильними українській справі німецькими військовими колами творить український леґіон та організує визвольну боротьбу, спільно з іншими поневоленими Москвою народами. Перед вибухом німецько-російської війни Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність.

З початком німецько-радянської війни бандерівські похідні групи ідуть попереду лінії фронту, проголошуючи утворення українських органів влади в населених пунктах, а у Львові 30 червня 1941 року ОУН проголосила відновлення Української Держави. В концепції нової Європи Гітлера цієї держави не було. Уряд арештували і примушували відмовитись від своєї держави. Але оскільки в ОУН все замикалось на Бандері, то в першу чергу відмовитись примушували його. Німці заарештували Ст. Бандеру вже кілька днів після акту проголошення віднови Української Держави. Німецьким в'язнем він пробув до грудня 1944 р. Було звільнено його і кількох інших провідних членів ОУН з ув'язнення, пробуючи приєднати собі ОУН і УПА, як союзника проти Москви. Німецьку пропозицію Степан Бандера рішуче відкинув і на співпрацю не пішов.

15 жовтня 1959 р. Степан Бандера впав жертвою скритовбивства. Медична експертиза виявила, що причиною смерти була отрута. Два роки пізніше, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивником Степана Бандери є Богдан Сташинський з наказу Шелєпіна і Хрущова.

Обравши Бандеру Провідником, ОУН уперше підняла гасло “Свобода народам і людині”, визнаючи за всіма народами право вільно творити власне життя на своїй землі.

Уявити собі український визвольний процес минулого століття без ОУН неможливо. Бандера як історична особистість з’явився завдяки реалізації суспільно-історичного проекту здобуття незалежності, автором якого був Євген Коновалець.