Презентація на тему:
Розвиток незалежної України на сучасному етапі (2001 – 2009 рр.)

Лекція 17. Розвиток незалежної України на сучасному етапі (2001 – 2009 рр.)

Позитивними результатами 2000 р. стало погашення заборгованості з пенсій, активізація інвестиційної, в т.ч. кредитної діяльності, зростання експортного потенціалу національної економіки, зменшення зовнішнього боргу. Вперше спостерігається позитивне сальдо в зовнішній торгівлі. Частка експорту в ВВП України становила майже 60% - це дуже високий показник. Україні вдалося уникнути дефолту. Серйозно зміцнилася бюджетна позиція.

Більшість Верховної Ради України, основу якої на день голосування, тобто 26 квітня 2001 р. склали депутати від компартії, об’єднаних соціал-демократів, "Трудової України" та "Демократичного союзу", 263 голосами "За" відправили у відставку уряд В. Ющенка. Він став восьмим прем’єром, якого спіткала така доля, за 10 р. української незалежності,

Президент Леонід Кучма, який висловив свою незгоду з рішенням Верховної Ради заявив, що до кінця травня 2001 р. він запропонує кандидатуру на посаду прем’єр-міністра, яким став Анатолій Кінах.

Леонід Данилович Кучма український політик, прем'єр-міністр України з 13 жовтня 1992 по 21 вересня 1993, другий президент України (19 липня 1994 — 23 січня 2005).

Анатолій Кирилович Кінах український політик, прем'єр-міністр України з 29 травня 2001 по 21 листопада 2002, міністр економіки України (з 21 березня 2007 по 18 грудня 2007) Голова Партії промисловців і підприємців України, президент Українського союзу промисловців і підприємців.

Віктор Федорович Янукович голова Партії регіонів (з квітня 2003); Прем'єр-міністр України (21 листопада 2002 — 5 січня 2005 та 4 серпня 2006 – 18 грудня 2007); член Ради національної безпеки і оборони України (11 вересня 2006 - 18 грудня 2007).

Помаранчева революція (Майдан) Важливою подією історії України в 2004 році стала Помаранчева революція (Майдан) — кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно яких переміг його суперник — Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004.

Помаранчева Революція (Майдан)

Віктор Андрійович Ющенко український політик, третій Президент України з часів набуття її незалежності в 1991 році.

Повторний другий тур голосування 26 грудня 2004 У результаті повторного другого туру голосування, визнаного експертами набагато демократичнішим ніж два попередніх, в час Помаранчевої ревлюції Віктор Ющенко отримав 51,99 % голосів, тоді як Віктор Янукович 44,20 %. Передвиборний штаб Віктора Януковича, перебравши тактику команди Ющенка з другого туру, розпочав юридичну війну, направлену на затягування процедури вступу на посаду нового Президента України. 20 січня 2005 року, Верховний Суд України відхилив скаргу кандидата в Президенти Віктора Януковича за відсутністю доказів, та розблокував процес офіційного вступу Віктора Ющенка на посаду Президента.

Юлія Володимирівна Тимошенко український політик, 13-й та 16-й прем'єр-міністр України (у 2005 році і з 18 грудня 2007 року), лідер партії "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»" та однойменного блоку. Кандидат економічних наук. Перша жінка прем'єр-міністр в історії незалежної України. Брала активну участь у Помаранчевій революції. За версією американського журналу Форбс у 2005 році визнана однією з трьох найпливовіших жінок у світі

Єхануров Юрій Іванович країнський політик, з 14 липня 2009 р. - Перший заступник Глави Секретаріату Президента України, з грудня 2007 р. по червень 2009 р. Міністр оборони України, Прем'єр-міністр України в 2005—2006 рр., Народний депутат України 3-го, 4-го і 5-го скликання.

Зміна правлячої еліти України, що відбулася в результаті «Помаранчевої революції», і пов'язана з цим радикальна переорієнтація внутрішнього й зовнішньополітичного курсу країни дали привід багатьом спостерігачам говорити про чергу «кольорових» революцій, що почалася зі зміни влади в Сербії та продовжилася в Грузії, Україні та Киргизстані, намагатися знайти аналогії між ними та визначити ті держави, у яких можливе повторення «кольорових» революцій. Зі свого боку, влади країн, які називалися як потенційні об'єкти застосування «революційного досвіду», почали певні контрзаходи для недопущення цього.