Презентація на тему:
ПОЧАТОК ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА ЗМІНА КОРДОНІВ УКРАЇНИ

РОЗДІЛ І УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939 – 1945 рр.) Тема 1-2. ПОЧАТОК ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА ЗМІНА КОРДОНІВ УКРАЇНИ творча група вчителів історії м. Черкаси

Основні події 23.08.1939р – укладено радянсько-німецький пакт про ненапад; 01.09.1939р. – Німеччина здійснила напад на Польщу; 17.09.1939р – Червона армія перейшла польський кордон; 15.11.1939р. – Західна України увійшла до складу УРСР; 02.08.1940р. – Бессарабія і Північна Буковина увійшла до складу УРСР.

ПЛАН Радянсько-німецький договір про ненапад. Початок ІІ с/в і вступ Червоної армії на територію Західної України. Входження Бессарабії і Північної Буковини до СРСР і УРСР Радянізація нових територій Становище УРСР у 1939 – першій половині 1941рр.

Пакт Молотова-Ріббентропа

ДОГОВІР ПРО НЕНАПАД МІЖ НІМЕЧЧИНОЮ І РАДЯНСЬКИМ СОЮЗОМ Уряд СРСР і Уряд Німеччини Керовані бажанням зміцнення справи миру між СРСР і Німеччиною і виходячи з основних положень договору про нейтралітет, укладеного між СРСР і Німеччиною в квітні 1926 року, дійшли такої угоди: Стаття І Обидві Договірні Сторони зобов'язуються утримуватися від будь-якого насильства, від будь-якої агресивної дії і будь-якого нападу один щодо одного як окремо, так і разом з іншими державами. Стаття II У випадку, якщо одна з Договірних Сторін виявиться об'єктом воєнних дій з боку третьої держави, інша Договірна Сторона не буде підтримувати в жодній формі цю державу. Стаття ІII Уряди обох Договірних Сторін Залишаться в майбутньому в контакті один з одним для консультації, щоб інформувати один одного про питання, стосуються їхніх спільних інтересів.

Стаття IV Жодна з Договірних Сторін не братиме участь у якому-небудь угрупованні держав, що прямо чи побічно спрямоване проти іншої сторони. Стаття V У випадку виникнення спорів чи конфліктів між Договірними Сторонами з питань того чи іншого роду, обидві сторони будуть вирішувати ці суперечки чи конфлікти винятково мирним шляхом у порядку дружнього обміну чи думками в потрібних випадках шляхом створення комісій із врегулювання конфлікту. Стаття VI Даний договір укладається терміном на десять років з тим, що, оскільки одна з Договірних Сторін не денонсує його за рік до закінчення терміну, термін дії договору буде вважатися автоматично продовженим на наступні п'ять років. Стаття VII Даний договір підлягає ратифікації в найкоротший термін. Обмін ратифікаційним и грамотами повинний відбутися в Берліні. Договір набирає чинності негайно після його підписання. Складений в двох оригіналах, німецькою і російською мовами, у Москві, 23 серпня 1939 року.

Таємний додатковий протокол до договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом Під час підписання договору про ненапад ніж Німеччиною і Союзом Радянських Соціалістичних Республік підписані нижче уповноважені обох сторін обговорили в строго конфіденційному порядку питання про розмежування сфер обопільних інтересів у Східній Європі. Це обговорення призвело до нижченаведеного результату: 1. У випадку територіально-політичної, перебудови областей, що входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є кордоном сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси щодо Віл енської області визнаються обома сторонами. 2. У випадку територіально-політичної, перебудови областей, що входять до складу Польської Держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарева, Вісли і Сану. Питання, чи є в обопільних інтересах бажаним збереження незалежної. Польської Держави і які будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з'ясований тільки протягом подальшого політичного розвитку. В будь-якому разі, обидва Уряди будуть вирішувати це питання є порядку дружньої обопільної згоди.

3. Щодо південно-східної Європи з радянської сторони підкреслюється інтерес СРСР до Бессарабії. З німецької сторони Заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях. 4. Цей протокол буде зберігатися обома сторонами в суворій таємниці. Москва, 23 серпня 1939 року Договір ратифікований Верховною Радою СРСР і рейхстагом Німеччини 31 серпня 1939 р. Обмін ратифікаційними грамотами відбувся у Берліні 24 вересня 1939 р. Газета “Правда”, 24 серпня 1939 рік

БЕСІДА Про які домовленості між СРСР та Німеччиною йдеться у цьому протоколі? Знайдіть на карті райони, про які йдеться. Як ви думаєте, чому цей документ потребував «суворої таємниці»?

Вставка відео маршал Тимошенко СЕМЕН ТИМОШЕНКО

З початком ІІ світової війни військові частини Червоної Армії західних округів приведені до стану боєготовності. О 3-15 ранку польському послові в Москві В. Гжибовському була вручена нота радянського уряду, у якій зазначалося, що «Польська держава і його уряд фактично перестали існувати. Тим самим припинили свої дії договори, укладені між СРСР і Польщею. Надана самій собі й залишена без керівництва, Польща перетворилася в зручне поле для всяких випадків і несподіванок, що можуть створити загрозу для СРСР. Тому, будучи досі нейтральним, радянський уряд не може більш нейтрально ставитися до цих фактів» «Через таке положення радянський уряд віддав розпорядження Головному командуванню Червоної армії дати наказ військам перейти кордон і взяти під свій захист життя й майно населення Західної України та Західної Білорусії»

1939 рік. Зустріч червоноармійців В цей же день Український фронт маршала С. Тимошенка у складі 634 тис. війська, яке мало 4700 гармат, 3300 літаків, 4736 танків, увійшов на територію південно-східної Польщі (Західної України). Одержавши повідомлення про перехід Червоною Армією польського кордону, німецьке командування віддало наказ військам зупинитися на лінії Сколе — Львів — Володимир-Волинський — Брест — Бєлосток.

В ніч з 17 на 18 вересня радянські війська взяли Тернопіль, впродовж 18-19 вересня — Єзерну, Сокаль, Броди, Бібрку, Рогатин, і 19 вересня підійшли до Львова. Тут Червона армія зустрілась з частинами вермахту, які вже упродовж майже тижня блокували в місті 15-ти тисячний польський гарнізон на чолі з генералом В. Лянгером.

У ніч на 22 вересня бійці Червоної Армії увійшли до Львова.

Парад У Бресті

Польські полонені, 1939 рік Для 250 тис. польських полонених на радянській території було облаштовано 146 концтаборів. Більша частина польських військовослужбовців, які опинилися в радянському полоні, була відразу ж звільнена. У таборах НКВС залишилося 125,4 тис. осіб. З них в 1939—1941 роках було передано Німеччині 43054 осіб, німці передали СРСР 13575 осіб. Навесні 1940 року органами НКВС в Катинському лісі (Смоленська область) були розстріляні 15131 військовополонений (в основному офіцери польської армії та поліцейські).

Газета Evening Standard, 20 вересня 1939

Відповідно до рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 26 вересня 1939 р., розгорнулася робота по встановленню радянської влади. Спочатку створювалися ревкоми, а  потім  їм на зміну у містах і повітах прийшли тимчасові управління, а в селах і волостях селянські комітети. Своєю постановою від 6 жовтня 1939 р. Військова Рада Українського фронту встановила день виборів до Народних Зборів Західної України 22 жовтня 1939 р., а день скликання їх – 26 жовтня. Всього у виборах до Народних Зборів, які відбулися 22 жовтня 1939 р., взяли участь 93% виборців. Було обрано 1 484 депутати.

Народні Збори Західної України працювали 26 – 28 жовтня 1939 р. у Львові. У прийнятій Народними Зборами Декларації про державну владу на Західній Україні було заявлено, що вона належить трудящим міста та села в особі рад депутатів трудящих. У Декларації про входження Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки Народні Збори записали: “Просити Верховну Раду СРСР прийняти Західну Україну  до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік, включити Західну Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки з тим, щоб з’єднати український народ в єдиній державі, покласти край віковому роз’єднанню українського народу”.

У листопаді 1939 р. на позачергових сесіях Верховних Рад СРСР і УРСР були прийняті відповідні закони про включення Західної України до складу СРСР із возз’єднанням з УРСР. 4 грудня 1939 року було утворено 6 областей: Волинська область (центр — Луцьк, 28 районів) Дрогобицька область (30 районів) Львівська область (37 районів) Рівненська область (30 районів) Станіславська область (34 райони) Тернопільська область (38 районів)

Жителі Чернівців вітають Червону Армію, червень 1940 р. 26 червня 1940 р. Раднарком СРСР звернувся до уряду Румунії з нотою, у якій заявляв, що Радянський Союз вважає за необхідне разом з Румунією приступити до негайного вирішення питання про повернення Бессарабії Радянському Союзові, а також про передачу СРСР північної частини Буковини, населення якої зв’язане з радянською Україною як спільністю історичної долі, так і спільністю мови та національного складу. Румунський уряд змушений був прийняти пропозиції уряду СРСР. 28 червня 1940 р. війська Південного фронту (460 тис. бійців, 12 тис. гармат, 3 тис. танків, 2160 літаків) перейшли Дністер і вступили на територію Бессарабії й Північної Буковини, майже не зустрівши там опору і до 30 червня зайняла Бесарабію та Північну Буковину.

2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР ухвалила прийняття Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР. Північну Буковину та три повіти Бессарабії – Хотинський на півночі й Акерманський і Ізмаїльський на півдні, населених переважно українцями, приєднали до УРСР . Червона Армія в Кишиньові, червень 1940 р. На решті території Бесарабії, було створено Молдавську РСР. До неї була передана Молдавська АРСР, що в 1924-1940 рр. була в складі УРСР. 7 серпня 1940 р. указом Президії Верховної Ради СРСР у складі УРСР з Північної Буковини і Хотинського повіту Бессарабії було створено Чернівецьку область, а на основі Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії – Акерманську область, яка, з перенесенням 7 грудня 1940 р. обласного центру в Ізмаїл, стала називатися Ізмаїльською.

Таким чином, улітку 1940 р. населення радянської України становило майже 41,7 млн. громадян, а територія — 565 тис. кв. км.

Радянізація західних областей України

Величезним лихом для західноукраїнського населення стали масові репресії – арешти й виселення (депортації) багатьох людей у віддалені райони СРСР. Три хвилі депортації За наказом Л.Берії від 29.12.1939 р. депортувались польські військові, цивільні держслужбовці, лісники (депортовані у лютому 1940 року) Польські чиновники, поміщики, офіцери, українські діячі партій, націоналісти, члени КПЗУ підприємці, купці, заможні селяни (депортовані у квітні 1940 року) Втікачі з Західної і Центральної Польщі, які не захотіли приймати громадянство СРСР

ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ У РЕЗУЛЬТАТІ ЯКИХ ПОДІЙ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ УВІЙШЛИ ДО СКЛАДУ УРСР? ЯКІ НЕГАТИВНІ ТА ПОЗИТИВНІ СТОРОНИ МОЖНА ВИДІЛИТИ У ПРОЦЕСІ ВХОДЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ДО СКЛАДУ УРСР? ЩО ТАКЕ РАДЯНІЗАЦІЯ? НАЗВІТЬ ЇЇ ОСНОВНІ СКЛАДОВІ.

Список використаних джерел http://history.org.ua/ - Інститут історії України Хрестоматія з історії України: посібник для вчителя Підручник 11 клас Історія України О. Пометун