Презентація на тему:
окупаційний режим

Тема заняття: “Окупаційний режим. Рух Опору в Україні” ( 22 липня 1942 – 28 жовтня 1944 рр.)

Епіграф: Нас не збороти клятим ворогам, Між нами не посіяти розбрату. Ми - українці, і не личить нам Історію народу забувати   Ю.І.Стояновський

План заняття: 1.Плани нацистської Німеччини щодо України: план “ Ост “. 2.Розчленування України. 3.Суть “ нового порядку “. 4.Рух Опору в Україні.

План «Ост» (план окупаційної політики на території СРСР) Основні заходи : Часткове понімечення місцевого населення; заселення німцями окупованих земель. Масова депортація населення, у тому числі українців, до Сибіру. Підрив біологічної сили слов'янських народів. Економічне пограбування території України; перетворення місцевого населення на рабів. Пограбування культурних цінностей, знищення пам'яток культури.

Генеральний план «Ост», відповідно до якого був встановлений окупаційний режим передбачав: Знищити на окупованих землях 30 млн. чоловік. Виселити протягом 30 років близько 50 млн. поляків, українців, білорусів, литовців до Західного Сибіру, на Північний Кавказ, до Південної Америки, Африки. Онімечити решту населення, перетворивши його в дешеву робочу силу для 10 млн. німецьких колоністів. Знищити СРСР як цілісну суверенну державу. Вжити заходів для ліквідації національної культури, середньої і вищої освіти. Забезпечити скорочення народжуваності на окупованих землях.»    

Захопивши Україну (м.Свердловськ, нині Луганська обл., 22липня 1942р.), окупанти перш за все знищили її цілісність. Вони поділили українські землі на чотири частини, підпорядкувавши їх різним державам і різним адміністративним органам.

Галичина Західноукраїнські землі — Львівська, Дрогобицька, Станіс-лавська і Тернопільська області - на правах окремого дистрик-ту (округу) під назвою «Галичина» були включені до складу генерал-губернаторства, що охоплювало польські землі з центром у Кракові.

Трансністрія Одещину, південні райони Вінницької, західні Миколаївської області, лівобережні райони Молдавії об'єднали в губернаторство «Трансністрія» і також проголосили частиною Румунського королівства.

Чернівецьку та Ізмаїльську області було включено до складу союзника Німеччини - Румунії

Інші українські землі входили до складу рейхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному. Яким керував рейхскомісар Еріх Кох.

Васильченко Ганна Тихонівна В роки війни мені було 16 років. Під час наступальних операцій влада часто переходила від німців до наших. Коли почалася окупація, то німці вибрали собі кращі хати, де вони жили, господарів цих будинків висилили до льоху. У нашій хаті проживав полковник та ще 15 чоловік. Полковнику було 23 роки.

Гітлер про Україну. 17 вересня 1941 рік. «...Було б помилкою дати освіту місцевим людям. І я зовсім не прихильник створення університету в Києві». 11 квітня 1942 року. «Якщо росіяни, українці та інші вмітимуть читати й писати, це може нам тільки нашкодити». Із розпорядження рейхскомісара України Еріха Коха 24 жовтня 1942 року. «Закрити всі школи, інститути, в яких навчаються учні старше 15 років, а всіх учнів і викладачів цих закладів відправити на роботи до Німеччини. Крім 4-класних шкіл не повинно бути жодної школи».

Окупаційна влада спиралася на каральні органи — державну таємну поліцію (гестапо), озброєні загони націонал-соціалістичної партії Німеччини (СС), службу безпеки (СД) тощо. Крім окупаційних воєнної і цивільної адміністрацій, на захоплених територіях створювалася допоміжна адміністрація із представників місцевого населення, які виявили бажання співробітничати з окупантами: бургомістри у містах, голови у районах, старости в селах, допоміжна поліція.

В ході каральних заходів було знищено: 215 селищ вбито й замучено 3,9 млн цивільного населення понад 1,3 млн військовополонених 150 концентраційних таборів влаштованих в Україні, перетворилися в страхітливі «фабрики смерті » .

  Рух Опору на території України (1941 —1944 рр.)   Рух Опору – національно-визвольний рух народів, окупованих Німеччиною та її союзниками в роки Другої світової війни. Боротьба набирала різних форм – від духовного опору до збройної боротьби.

Причини утворення руху Опору Окупація батьківщини загарбниками Жорстокість окупаційного режиму Цілеспрямована діяльність радянського керівництва щодо організації руху Опору на окупованих територіях Цілеспрямована діяльність ОУН щодо організації руху Опору

Форми опору Пасивні Активні Різноманітна допомога партизанам Відмова співробітничати з окупаційною владою Саботаж заходів, що проводила окупаційна влада Випуск бракованої продукції Зрив поставок продовольства для окупаційної армії -Ухиляння від примусових робіт, тощо Партизанський рух Діяльність підпілля Диверсійна діяльність на залізницях“рейкова війна”, ”Концерт”,зрив поставок -Розгром ворожих штабів -Знищення ліній зв’язку,доріг, мостів -Рейди в тил ворога ( Карпат-ський рейд С.Ковпака)

Дві течії руху Опору в Україні Мета: Відновлення радянської влади Організаційне оформлення: 1941—1942 рр. Партизанські загони, з’єднання; радянське підпілля (3500 підпільних організацій і груп) Основні райони дій: Українське Полісся, Чернігівщина, Сумщина Мета: Відновлення української держави Організаційне оформлення: Похідні групи (1941 р.), Поліська Січ (1941 р.), Українська повстанська армія (УПА) (листопад 1942 р.) та інші загони, підпілля ОУН Основні райони дій:Волинь, Галичина, українське Полісся Радянський Націоналістичний

Кільк. тис. осіб 200–600 50–200 (похідні групи – 5тис.) Командири С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федоров, М.Наумов. Штаб партизанського руху в Україні ( УШПР ) очолював Т. Строкач Командир Поліської Січі – Тарас Бульба (Боровець). Командувачі УПА: Д. Клячківський (К. Савур), Р. Шухевич (Т.Чупринка)

Наприкінці травня 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху на чолі із Т.Строкачем. З кінця того самого року боротьба проти німців посилюється, особливо після переброски через лінію фронту професійних розвідників і підпільників. У 1943 р. діяло вже 46 партизанських об’єднань, 1993 загони, диверсійно-розвідувальні та підпільні групи. Вони завдали значних втрат фашистам. Особливо відзначилися партизанські об’єднання О.Федорова, М.Попудренка, С.Ковпака. О.Сабурова, О.Наумова. Крім того, діяли ще й самостійні загони, які не підпорядковувалися Українському штабу партизанського руху. Вони налічували близько 30 тис. осіб.

Радянське підпілля і партизанський рух 1941-1942 р.р. У червні-вересні 1941 р. на окупованій території було залишено: 23 підпільні обкоми 685 міських і районних підпільних комітетів 4316 підпільних організацій і груп КП(б)У. За перший рік війни на території України для партизанської і диверсійної роботи було залишено 3 500 груп. Передбачалося, що мережа підпільно-партизанських організацій, загонів і диверсійних груп охопить усю Україну.

С.Бандера А.Мельник

ОУН-Б діяла під лозунгами: «Смерть Гітлеру!» , «Смерть Сталіну!», «Радянська влада – без більшовиків!» Основними об’єктами партизанських дій з боку УПА були: Німці та їх союзники Радянські партизанські загони, а згодом – підрозділи Червоної армії Формування Армії Крайової та польське населення ОУН – УПА утверджували себе на території західної України як «Третя сила»

Колабораціонізм – явище, притаманне періоду Другої світової війни (співробітництво урядів або окремих осіб з окупаційною владою). Причини колабораціонізму Бажання помститися радянській владі за всі заподіяні кривди (репресії, розкуркулення тощо); в окупаційній адміністрації, поліції така категорія складала 25–З0 % осіб. Ідеологічне неприйняття радянської влади, комуністичної ідеології, антисемітизм. Страх за своє життя і життя близьких. Кар'єризм, прагнення пристосуватися до нових умов життя. Позиція радянського уряду щодо військовополонених, яких вважали зрадниками. Обман нацистської пропаганди. Прагнення за допомогою Німеччини боротися за незалежність України.  

Назва Характеристика Легіон українських націоналістів Складався із двох батальйонів – «Роланд» (командир Є. Побі-гущий, 350 стрільців) і «Нахтігаль» (командир Роман Шухевич, 330 стрільців). «Роланд» так і не взяв участь у боях в Україні. Після розформування вказаних батальйонів із них було створено 201-й батальйон охоронної поліції, який діяв до грудня 1942 р. в Білорусії, ведучи боротьбу з партизанами. Після розформування батальйону його особовий склад було розпущено, а командний – ув'язнено у Львові. Кільком командирам, і зокрема Р. Шухевичу, вдалося втекти з ув'язнення

Назва Характеристика Дивізія ва-фен СС «Галичина» (14-та гренадерська дивізія СС) (9–12 тис. солдатів) Про утворення дивізії було оголошено 28 квітня 1943 р. За деякими джерелами бажаючих вступити до дивізії було від 62 до 84 тис. осіб. Медичну комісію пройшли 52 тис. Згідно з наказом Гімлера, стосовно дивізії «Галичина» заборонялося говорити, як «про українську дивізію чи про українську націю». Наприкінці війни дивізія була перейменована в 1-шу Українську дивізію Української національної Армії (УНА). У березні 1945 р. було створено 2-гу українську дивізію УНА (фактично полк)

Гітлерівці грабували і матеріальні, і людські ресурси. До Німеччини вивозилися продовольство, обладнання, сировина, коштовності, чорноземи, а також робоча сила – остарбайтери. З України до Німеччини було вивезено 2.4 млн. чоловік.

Людські та матеріальні втрати України: Військових і цивільних було знищено понад 10 млн. чоловік: із них біля 3 млн. на фронтах і більше 7 млн. в окупації. Зруйновано 714 міст і містечок; 28 тис. сіл; 16 150 промислових підприємств; 18 тис. медичних закладів; 33 тис. закладів освіти…

У збройній боротьбі із 6 млн. українців загинув кожен третій на фронті а кожен другий, що залишився живий – інвалід. У боротьбі з фашистами 2072 українця удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 32 –двічі Герої СРСР; із 17 млн. орденів і медалей, якими було нагороджено солдат і офіцерів, 2.5 млн. – представники України; 16 тис. українських лікарів працювали в діючій армії.