Презентація на тему:
Кирило – Мефодієвське братство

Кирило – Мефодієвське братство (січень 1846 – березень 1847 рр.)

Роль інтелігенції в національному відродженні українства Українське культурне відродження, яке на початку ХІХ ст. розпочалося на Слобожанщині, Східні Галичині і поширювалося на Центральну Україну та Київ.

Роль інтелігенції в національному відродженні українства Українська національна ідея знайшла нову соціальну основу для розвитку. Соціальна основа – соціальна верства (клас, стан), яка зацікавлена в певній справі, готова її усвідомлено підтримувати.

Роль інтелігенції в національному відродженні українства Інтелігенція (різночинці) Письменники Художники Артисти Викладачі Учителі Лікарі Інженери Агрономи Чиновники

Роль інтелігенції в національному відродженні українства Інтелігенти – вихідці з дворянства, духівництва, купецтва, міщанства, селянства. Вони продовжили справу українства, яка здавалося приречена на історичне небуття. Принаймні так уважали останні освідчені представники козацько – старшинської традиції. Свою схожість на російське дворянство – вони сприймали як зникнення всього українства.

Роль інтелігенції в національному відродженні українства Інтелігенція, яка вийшла з виру народного життя, дивилася на світ з оптимізмом. Нове покоління вбачало лише початок національного розвитку там, де здавалося вже кінець українській справі. Це покоління, краще за всіх розуміло його біди, труднощі, сподівання. Вони вірили в народ, не хотіли миритися з гнітом. Європейські ідеї романтизму й демократизму спонукали їх до активної громадської діяльності на користь національно й соціально пригнобленого народу.

Роль інтелігенції в національному відродженні українства Важливу роль відіграв російський уряд. Після польського повстання 1830-1831 рр. почалося формування самосвідомості росіян у рамках російської національної ідеї. “Самодержавіє, православ’я й народність”.

Роль інтелігенції в національному відродженні українства Вони це робили заради зміцнення Російської імперії. Водночас зміцнювалася і виокремлювалася українська культура. Древня столиця перетворилася на центр зміцнення української національної культури та самосвідомості.

Утворення Кирило-Мефодієвського братства Розвиток економіки, ускладнення суспільного життя все більш потребували працівників духовно-інтелектуальної сфери –інтелігенції. Саме з її середовища виходили активні громадські діячі, які ставали провідниками українського національного руху. Особливе місце в цій справі належить Кирило – Мефодієвському братству.

Утворення Кирило-Мефодієвського братства Кирило-Мефодієвське братство (товариство) або Україно-слов’янське товариство – українська таємна політична організація.

Засновники братства Микола Костомаров (1817 – 1885) Микола Гулак (1822-1899) Пантелеймон Куліш (1819 – 1897)

Члени братства Пантелеймон Куліш Тарас Шевченко Опанас Маркович Іван Посяда Георгій Андрузький Микола Савич Олександр Навроцький Олександр Тулуб Дмитро Пильчиков

Микола Костомаров (1817 – 1885) Історик, письменник, публіцист, археограф, фольклорист, етнограф. Один із засновників Кирило – Мефодіївського братства. Автор його програмних документів. У своїх працях відстоював ідею самостійності української нації, окремішність українського історичного процесу.

Микола Гулак (1822 – 1899) Громадсько – політичний діяч, педагог, учений. На квартирі М. Гулака найчастіше відбувалися зустрічі братчиків. Разом з М. Костомаровим був ініціатором введення особливої символіки – перстнів із написами: “Св. Кирило і Мефодій”, а також печатки з девізом:”І зрозумієте істину, і істина визволить вас”

Пантелеймон Куліш (1819 – 1897) Письменник, учений, педагог, громадський діяч. Крім літературно – художніх творів, Куліш видрукував першу навчальну книгу з української історії для дітей старшого шкільного віку. В доповіді шефа жандармів графа Орлова Миколі І зазначалося: “ Книги Куліша могли б так само впливати на малоросіян, як і вірші Шевченка”

„Книга буття українського народу” Викладено програму товариства, 109 положень релігійно – повчального та історико – публіцистичного характеру. Показано основні події світової історії від давніх часів до середини ХІХ ст. Підкреслювалося, що історичне покликання України полягає в тому, щоб підняти інших слов'ян на боротьбу за національне відродження. Ставили завданням перебудову суспільства на засадах християнства.

„Статут слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія” 2 частини “Головні ідеї” “Головні правила”

Течії серед кирило - мефодіївців 2 течії Помірковано - ліберальна Радикальна М. Костомаров, М. Маркевич, П. Куліш, В. Білозерський РЕФОРМИ Т. Шевченко, О. Навроцький, М. Гулак, І. Посяда РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПЕРЕВОРОТ

Діяльність кирило - мефодіївців Проводили пропагандистську діяльність. Створювали в селах школи для народу. Розробляли проекти запровадження в Україні мережі початкових навчальних закладів. Складали шкільні підручники. Видавали книги та журнали. Збирали кошти на культурні потреби, на видання популярних книжок.

Розправа царизму над членами товариства Кирило – Мефодіївське товариство проіснувало 14 місяців. За доносом провокатора студента. Петрова було викрите і розгромлене жандармами. Членів товариства засудили до різних строків заслань, а Т. Шевченка віддали в солдати на 10 років із забороною писати й малювати.

Тарас Шевченко (1814 – 1861) Народний поет, художник, мислитель. За своїми політичними переконаннями був революційним демократом, входив до складу Кирило – Мефодіївського братства. За свої твори був засланий із забороною писати і малювати в солдати в Оренбурзький окремий корпус.

Історичне значення Кирило-Мефодієвського братства Це була перша політична організація української інтелігенції. Поява та діяльність товариства стала початком переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України. Кирило-мефодіївці зробили значний внесок у розвиток української національної ідеї.

Історичне значення Кирило-Мефодієвського братства У програмних документах товариства вперше було здійснено спробу поєднати українську національну ідею із загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю слов'янської єдності. Їхня діяльність продовжувала суспільну думку, спонукала до пошуків шляхів для вільного розвитку України, була взірцем і дороговказом для наступних поколінь українських борців за соціальне і національне визволення.