Презентація на тему:
Давні суперетноси

Давні суперетноси Робота з візуальними історичними джерелами На перехресті культур

Нині в багатьох країнах Європи, і в Україні зокрема, триває процес формування демократичних держав і громадянського суспільства. Нові умови потребують не мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не моргнувши оком, а людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки у реальності, що швидко змінюється. Тому з'явилися нові завдання шкільної освіти, яка повинна не лише дати учням знання, а й сприяти формуванню їх ставлення до ідей і цінностей громадянського суспільства та правової держави. Отже, нове суспільство — суспільство майбутнього — висуває нові вимоги до освіти.

Відповідно до цього, основним завданням учителя на сучасному етапі є сприяння активізації пізнавальної діяльності учнів, створення умов для їх самоосвіти. Метою навчання має бути не отримання знань як сукупності фактів, понять, теорій, історичних дат, прізвищ історичних діячів та іншого, а зміна особистості учня внаслідок самостійного учіння. Тому використання джерел інформації на уроках історії є зараз надзвичайно актуальним. Завдання вчителя історії— навчити учнів мислити, узагальнювати, оцінювати та аналізувати, спираючись на свідчення з минулого, а також застосовуватисвої знання на практиці. А практика свідчить, що на уроці краще запам'ятовується той матеріал, який діти аналізують, роблять висновки, узагальнення, порівняння, висловлюють свою точку зору, свої думки, самостійно пояснюють події та явища. Таким чином, завдання вчителя — створити на уроці такі умови, щоб учні проявляли свою ініціативу. Необхідно залучати учнів до активної роботи на уроці.

Візуальні джерела є дуже цінним джерелом інформації і з успіхом можуть використовуватися вчителями історії на уроках. До них належать: малюнки, картини, карикатури, фотографії, плакати, фільми. Вони є абсолютно самостійними джерелами інформації, набагато легше піддаються різноманітним тлумаченням, дають більше простору для уяви, більш яскраві, а отже — більш придатні для сприйняття сучасним учнем.

Але, на жаль, візуальні джерела не в повній мірі використовуються нашими вчителями на уроках. Це пов'язано з рядом причин: відсутністю певних традицій у їх використанні, методичною неопрацьованістю цього питання, низьким рівнем матеріально-технічної бази навчальних закладів тощо. Якщо вони й використовувалися, то переважно у вигляді ілюстрацій, які містилися у підручнику. В сучасних же умовах, коли відбувається комп'ютеризація освіти, впроваджуються мультимедійні технології, з'явилася можливість широкого застосування візуальних джерел, причому в широкому їх розмаїтті. Крім того, змінилася сама мета, з якою застосовують візуальні джерела.

Якщо раніше вони доповнювали, підтверджували текст параграфа підручника, то тепер учні повинні навчитися самостійно здобувати з них інформацію, адже візуальні джерела так само можуть нести інформацію, як і текстові, при цьому вони — більш яскраві, більш виразні, а отже, і більш прийнятні для учня, якому працювати з такими джерелами інформації набагато цікавіше, ніж з текстовими. Тому у своїй практиці вчитель однаковою мірою повинен використовувати як текстові, так і візуальні джерела інформації.

В роботі з візуальними джерелами інформації можна визначити три етапи. 1.Опис. 2.Первинна інтерпретація. 3.Вторинна інтерпретація.

Опис має включати детальну розповідь про все, що зображене на ілюстрації: на передньому плані, на задньому, праворуч, ліворуч; які художні засоби використано; хто зображений, як вони зображені по відношенню один до одного тощо. Опис покликаний розвивати в учнів спостережливість і допоможе їм «прочитати» це джерело інформації.

Первинна інтерпретація включає в себе аналіз його сюжету, ознайомлення з посиланнями автора. При цьому слід звернути увагу на засоби та способи зображення на ілюстрації, охарактеризувати символи і стереотипи, спробувати визначити позицію автора, прокоментувати назву. Потрібно уважно проаналізувати зображення людей, якщо такі є, визначити, хто вони, їх приналежність до соціальної групи, нації, раси, партії, організації тощо.

Вторинна інтерпретація включає в себе висновки, які роблять учні під час аналізу джерела, залучивши до цього всі знання, які вони мають щодо цієї історичної ситуації, в тому числі з інших джерел інформації.

Розповідь можна побудувати за таким планом: 1. Як називається картина? 2. Хто є її автором? Що ви знаєте про його творчість? 3. До якого жанру живопису належить? 4. Опишіть картину за такими запитаннями: а) Що на ній зображено? (на передньому плані, на задньому, ліворуч, праворуч, чому саме так, а не інакше); б) Які художні засоби і кольори використано художником? Чому саме такі? в) Чи є тут зображення людей? Як вони зображені? 5. Як ви думаєте, яка головна ідея цього твору? Що хотів показати автор? 6. Які думки та почуття викликає у вас ця картина?

Крім художніх картин, з успіхом можна застосовувати фотодокументи, які містять величезну кількість інформації. Історичні картини можна використовувати не тільки для розширення та поглиблення знань, але і для естетичного виховання учнів. В кожній історичній картині дія розгортається в типовому історичному пейзажі, в ній показані архітектурні пам»ятки, типові для даної епохи, творіння рук і таланту простого народу.

Давні суперетноси Етнос - (від грецького éthnos - плем’я, народ) історично сформоване стійке угрупування, яке поєднане спільним походженням, історичним ареалом, мовою та самоусвідомленням. В цьому розумінні термін "етнос" практично тотожний поняттю "народ". В іншому розумінні він іноді вживається для позначення кількох народів (народностей, племен) споріднених за походженням і з близькими, але не тотожними мовами. В цьому випадку доцільно застосовувати термін "етнічна спільність". Суперетнос - історична спільність, яка відрізняється близькими за походженням та основними специфічними ознаками культурними особливостями і менталітетом, які не обов’язково залежать від території розташування, етнічної приналежності чи синхронного існування складових суперетносу. Визначальні ознаки суперетносу можуть мати етнічне, культурне, соціально-політичне або релігійне походження. Переважає комплексне поєднання цих складових.

Палестина і її центр - місто Єрусалим - є священною землею для трьох релігій : іудаїзму, християнства та мусульманства. На цій землі розміщувалось давнє єврейське царство, в Єрусалимы в 10 ст. до н.е. цар Соломон збудував величний храм, який став центром формування іудаїзму - єврейської національної релігії. В 70 році до н.е. римляни жорстоко придушили повстання євреїв проти римської окупації, зруйнували і спалили цей храм. З того час євреї почали розселятись по різних країнах, але пам’ять про цей храм не давала їм забути, хто вони є.

Десь в 30 році н.е. в Єрусалимі проповідував Ісус; прибічники його вчення називали його Христос, тобто спаситель. Тут його розіп’яли на хресті, звідси почала поширюватись християнська віра. Первісно християнство було лише відламом іудаїзму, спрямованим на спасіння одних тільки євреїв; але досить швидко воно перетворилось на універсальну релігію для всіх народів і в 4 ст. поширилось по всій території Римської імперії, до якої тоді належала Палестина.

З 4 ст., з часу легалізації християнства в Римській імперії, почалось будівництво християнських храмів у Палестині; але від споруд того часу лишились незначні рештки. В 636 - 642 рр. араби, щойно об’єднані під прапором ісламу, відвоювали Сирію й Палестину; Візантія переживала дуже скрутні часи і не могла захистити ці свої провінції. З цього часу на цих землях став поширюватись іслам. (Слід знати, що згідно арабської міфології, араби походять від наложниці Авраама Агарі та її сина Ізмаїла; тому для арабів Палестина є землею їхнього легендарного прародителя).

В 1099 році внаслідок першого хрестового походу французькі рицарі були відвоювали Палестину й заснували Єрусалимське королівство; але вже в 1187 році вони втратили ці землі - знову на користь мусульман. В 1948 році за рішенням Організації об’єднаних націй на частині території Палестини було відновлено єврейську національну державу Ізраїль. Як бачимо, на цій землі переплелись історичні коріння багатьох давніх і сучасних народів і релігій. Тому ми вважаємо Палестину перехрестям культур.

====== Місто Єрусалим

Мечеть в Єрусалимі (Ізраїль), 691 р. Мечеть Скелі збудована у 691 р. на Храмовій горі, на місці другого єрусалимського храму. Всередині мечеті знаходяться залишки священної скелі цього храму, від яких мечеть отримала свою назву. Ця величезна споруда у формі восьмикутника з одним куполом є однією з головних святинь ісламу.

====== Успенський монастир

====== Фортеця в Єрусалимі

Церква Благовіщення у Назареті (Ізраїль)